Грабіж пам'яток археології: Пошукові організації використовують «в темну»?

10 квітня 2013 13:21 |

Протягом двох останніх тижнів археологи, музейники та пам’яткоохоронці жваво обговорюють проект закону, спрямований проти «чорної археології». І ось до цієї розмови долучилися пошукові організації, від імені яких виступило с заявою Всеукраїнське громадське об’єднання «Союз Народна пам’ять». Заява викликає здивування і складає враження непродуманої, але точку зору людей, об’єднаних шляхетною метою – увічнення пам’яті загиблих солдатів та страчених під час репресій – треба і поважати, і враховувати.

Про що йдеться? Пошуковці вважають, що: «пропозиція про обмеження використання пошукового обладнання дублює встановлені чинними нормативними актами Україні жорсткі умови видачі спеціальних дозволів, що є іменними та обмежені часом використання і територією проведення робіт. Отримати згаданий дозвіл можуть виключно фізичні особи, що займаються науково-дослідницькою діяльністю або тісно пов’язаними з нею пошуковими роботами. Вказані дозволи містять інформацію про наявність у дослідника права на використання спеціального пошукового обладнання, та визначають типи такого обладнання».

Щоб розібратися у суті претензій, згадаємо процедуру, за якою зараз здійснюється така пошукова робота.

1. Проводити пошук мають право представники об’єднань, статутна діяльність яких передбачає такий пошук, тобто попросту – із зареєстрованим статутом, де зазначено таку діяльність.

2. Для отримання дозволу треба погодити програму пошукових робіт. А погоджують її регіональні органи охорони культурної спадщини та Комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій.

3. Дозвіл видає Мінкультури, куди, після завершення робіт, подається звіт.

На перший погляд система виглядає чіткою та бездоганною. Втім, є деталі…

Загальної форми звітності по пошукових роботах (як у археологів) не існує. До звітів включається перелік знайдених предметів, але не всіх, а лише тих, які були передані до державних музеїв. Оскільки пошук проводять фізичні особи, тобто окремі люди, а вони представляють свої громадські організації, державний контроль фактично є формальним. А через це не існує, зокрема, відповідальності за неякісні роботи.

Саме тому, Міністерство регіонального розвитку, разом з Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України, ще 2012 року розробили проект закону «Про проведення пошуку і впорядкування поховань останків жертв воєн і політичних репресій та увічнення їх пам’яті». Цей проект передбачив чітку регламентацію пошукової діяльності, як-от державну акредитацію організацій, що здійснюють такий пошук.

Проект цього закону обговорили різні фахівці, але до Верховної Ради він… поки не потравив. Міністерство вважає, що він ще сирий і прагне його вдосконалити.

Як би там не було, але сумніви щодо стверджень: «у нас все гаразд», мають право на існування. Але справа і в тому, що ім’ям відданих і чесних пошуковців часом прикриваються й звичайнісінькі шахраї. Варто пам’ятати, що нелегальний ринок антикваріату вважається третім у світі після зброї та наркотиків. І те, що наші антикварні базари та інтернет-аукціони вщент забиті, зокрема, німецькою амуніцією, ніяк не можна списати на стару бабину скриню!

Тобто давайте розділимо пошук загиблих вояків та пошук металевих предметів, а тільки після цього подивимося, чим та кому загрожує цей проект.

Пропонується ввести ліцензії на використання детекторів металу по чотирьох категоріях. Дві з них не мають відношення до діяльності таких пошукових об’єднань, оскільки йдеться про знахідки, вік яких перевищує 100 років. Ще одна стосується проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з використанням обмежених ресурсів. Це ніяк не може викликати заперечень в тих, хто дбає про збереження культурної спадщини.

Залишається норма щодо ліцензування загального використання детекторів металу, геосканерів та інших приладів, призначених або адаптованих під пошук металевих предметів. А які тут можуть бути заперечення? Дозвіл на проведення пошуку решток загиблих солдатів та репресованих це – наголошую вдруге! – дещо інше, ніж пошук металевих предметів. Наприклад, археолог, який отримує дозвіл на розкопки може мати право на використання такого приладу, а може й ні.

Тим більше, що серед тих, хто займається пошуком решток солдатів, професійних археологів немає. Якщо ви думаєте, що бої не відбувалися на пам’ятках археології, ви дуже сильно помиляєтесь. Залишмо осторонь тему, що такі роботи на археологічних пам’ятках є злочином, але, наприклад, у Польщі діяльність щодо розкопок решток репресованих дозволена лише професійним археологам.

А ще треба наголосити – запропоновані норми спрямовані не проти тих, хто має державні дозволи на здійснення пошуку, а проти тих, хто під виглядом шукання загублених ключів, знищує нашу спільну археологічну спадщину.

Ярослав Жилкін

Чому ж тоді виникли всі ці непорозуміння с заявою? Не думаю, що варто це пов’язувати з тим, що один з очільників Всеукраїнського громадське об’єднання «Союз Народна пам’ять», депутат Криворізької міської ради від ПР (раніше представляв «Сильну Україну») Ярослав Жилкін є відомим колекціонером предметів Другої світовою війни. І хоча його приватне зібрання таке цікаве, що навіть виставляється у Криворізькому музеї єврейської культури та історії Голокосту. Схоже, що цю поважну людину, як і славнозвісне об’єднання, використовують «в сліпу».

А використовують ті, кому цей проект як кістка в горлі. Хто через свою жадібність давно втратив совість. Хто заради прибутку готовий знищити історію нашої країни. Тобто ті, кого ми назвали «чорними археологами» та пов’язані з ними дилери й колекціонери. Але з ними розмова має бути іншою, зокрема і з точки зору запропонованих змін до законодавства.

Михайло Федоров, Кривий Ріг

Фото з сайту ВГО "Союз Народна пам'ять".

Схожі публікації

Коментарі (6)

Нда | 10 квітня 2013 15:21:35

Поисковики - это отдельная тема. Сам принимал участие в экспедициях, поднимали бойцов, перезахоранивали в мемоариалах потом.. Есть масса порядочных людей. Но есть выродки, которые только о хабарке думают... Контроль надо усилиливать, тут нет вопросов, всё правильно.

Відповісти

Виталий | 11 квітня 2013 11:14:11

Странная позиция автора статьи - как лицензирование может улучшить ситуацию в деле охраны памятников? Автор слабо представляет себе, что такое "лицензия" - лицензируется не оборудование, а ВИД ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ. И как это повлияет на "чёрных копателей"? Они не зарегистрированы, как субъекты хозяйственной деятельности, а значит не являются субъектами ЗУ "О лицензировании...". Попробую пояснить "на пальцах" - производство табака и спиртных напитков в Украине лицензируются. Но гражданин, поставивший в кладовке банку сока на вино или высадивший в палисаднике грядку табака для личного употребления НЕ НАРУШАЕТ Закон "О лицензировании". Таким образом, пока археологи и поисковики будут мотаться, получая лицензии, "чернушники" будут спокойно рыть "в порядке хобби", а не ведения "хозяйственной деятельности" и никто их не сможет "привлечь". Теперь пошли дальше - а является ли археология и поиск жертв воен и политических репрессий "хозяйственной деятельностью"? Гугль вам в помощь - Под хозяйственной деятельностью в Хозяйственном кодексе Украины понимается деятельность субъектов хозяйствование в сфере общественного производства, направленная на изготовление и реализацию продукции, выполнение работ или предоставления услуг стоимостного характера, которые имеют ценовую определенность. Это явно не касается ни археологии, ни поиска - они относятся к научно-исследовательской деятельности. Так давайте подумаем - кому нужно переводить эти виды деятельности из научной в хозяйственную и что из этого следует? Прежде всего, Минкульта нет в перечне структур, имеющих право на выдачу лицензий. Но только минкульт может выдавать разрешения на работы с объектами культурного наследия (ЗУ"Об охране кукльтурного наследия"). По ЗУ "О лицензировании" для занятия лицензируемым видом деятельности введение каких-либо иных разрешающих документов, кроме лицензии, запрещено. А значить Разрешения Минкульта становятся незаконными - ведь это министерство не имеет права выдавать лицензии - явная законодательная коллизия между двумя законами. Лицензия выдаётся СПД - а значит слепить "фирму-однодневку", "порешать" лицензию (и не говорите, что в нашем государстве это невозможно) под "законный" дерибан какого-то кургана, а потом бросить фирму и уйти от ответственности со всем награбленным - теперь дело техники. Автор статьи верно указал некоторые "болевые точки" поискового движения, в частности - отсутствие заюстированной системы отчётности и учёта. Но каким боком к решению данной проблемы имеет рекламируемый закон? Да, это нужно исправлять, работа над соответствующими предложениями ведётся. Но при чём тут "воровство находок"? Или с "лицензией" воровать тяжелее, чем с "Разрешением" - неправда, гораздо легче, потому что у "Разрешения" есть конкретный получатель - физическое лицо, с именем и фамилией, на которошго это разрешение выдано и которое ЛИЧНО отвечает за все последствия его использования. А безликая "фирма с уставом и Фунтом во главе", получившая лицензию - просто идеальное прикрытие для злоупотреблений. Сентеция автора о засилии копанных экспонатов на рынках - вообще перл! Тысячи "чёрных копателей" ежедневно без всяких разрешений "рвут" землю в полях и лесах, беззастенчиво торгуя находками на многочисленных аукционах - а виноваты, оказывается, поисковики-официалы?! Пока государство не начнёт выполнять те законы, которые уже написаны - можете написать ещё сотню, но они никак не изменят ситуацию. Так как выполнятьих будут только те, кто и без того работает в законодательном поле. А кто "ложил" на действующие законы, "положит" и на будущие. А рекламируемый автором статьи законопроект "как кость в горле" не тем, кто ищет прибыли (для них он, на самом деле, как манна небесная - это ж теперь "хозяйственная деятельность"), а для тех, кто понимает, в какой яме окажется научно-исследовательская деятельность, когда археологи и поисковики должны будут покупать лицензии, покас "чернушники" реализуют своё "хобби" в полях нашей Родины. Рассуждения автора о целесообразности применения металлодетектора и прочего поискового оборудования в поиске и в архелологии - в чём тут разница и что общего свидетельствуют о полном незнании автором вопроса, о котором он берётся судить. Если для человека, берущего на себя труд писать аналитические статьи, металдлодетектор - это такая палка, на одном конце которой кольцо, а на другом - "чёрный археолог", о чём тут можно говорить...

Відповісти

Дмитрий | 11 квітня 2013 15:37:42

Так Вы невнимательно законопроект читали. Там же несколько норм. Лицензирование - это только одна из. Там есть отдельные запреты для тех, кто в порядке "хобби". Так что мышь не проскочит :) Археологи и поисковики и сейчас разрешения получают. Для них вообще ничего не изменится.

Відповісти

Виталий | 11 квітня 2013 18:33:50

Хм... Давайте разберёмся, где там запреты для тех, кто "в порядке хобби" - если имеются ввиду предложенные дополнения к ст.51 КУоАП. то опять мимо - там везде есть добавочка "з порушенням особливих правил і умов, зазначених у ліцензії на здійснення пошуку". Таким образом, предложенные нормы действительны только для тех, кто такую лицензию должен получать - т.е. для субъектов хозяйственной деятельности. А обычный гражданин, ковыряющий земельку в порядке активного отдыха и релаксации, даже имеющий при себе металлодетектор, под действие этих норм не попадает, понеже не осуществляет хозяйственную деятельность, а значит не должен получать лицензию, следовательно и не может нарушить "условия лицензирования". Так что, хоть убейте, не могу я понять, зачем сюда вообще тянуть "за уши" какое-то "лицензироваие"? И при этом, меняя что ни попадя в ст. 298 УК, оставить в ней главную "дырку" - незащищённость объектов культурного наследия (ведь аржеологическое наследие - только составляющая часть культурногго - и чего это мы кинулись защищать часть, а не целое? А как быть с невыявленными объектами, реально существующими, но не внесёнными в реестры? А последние изсенения в закон "Об охране культурного наследия" вообще лишили их статуса "охраняемых", отдав на растерзание "любителям". Так этого никто не видит, а вот ввести лицензии для металлопоиска, что даст возможность ободрать до нитки и без того нищую науку (сколько тому же археологу придётся выложить барыгам, купившим лицензию,за "лицензированную" планшетную магнитометрическую съёмку?!) - это всегда пожалуйста... А сам теперь "не моги", бо на покупку лицензии годового бюджета экспедиции не хватит. Вот и имеем в этом законопроекте - усложнение жизни тем, кто и так соблюдает закон, "улётом" в предпринимательство через какие-то никому не нужные лицензии, и в то же время простор для барыг и "индивидуально определяющихся" грабителей древностей. Я вам вот что скажу - этот законопроект - чья-то коммерческая программа, а археологов, музейщиков и прочих "энтузиастов от науки" просто используют в качестве "электората". Люди услышали "лицензии", "лицензированиек" и купились на красивые слова, поверив, что вот оно, наконец-то пришли Защитники, не потрудившись даже разобраться - а что же оно означает с точки зрения закона? А "защитнички-то оказались с "двойным дном", и пришли не защищать, а доить и оббирать...

Відповісти

Юрий Ш. | 08 травня 2013 00:23:09

http://www.iskateltula.ru/novosti/tulskie-poiskoviki-poderzhivayut-pravitelstvenyi-zakonoproekt-o-borbe-s-nezakonymi-raskopkami.html

Відповісти

Юрий Ш. | 08 травня 2013 00:23:10

http://www.iskateltula.ru/novosti/tulskie-poiskoviki-poderzhivayut-pravitelstvenyi-zakonoproekt-o-borbe-s-nezakonymi-raskopkami.html

Відповісти