Полтавську вишивку з колекції Олександра Опарія презентували в Червоноградському музеї

7 квітня в Червоноградській філії Львівського музею історії релігії Олександр Опарій представив свою колекцію вишивки ХІХ-ХХ ст. на виставці "Мене забудеш, то себе погубиш". Це близько 120 експонатів, восновному рушники, сорочки, запаски, хустки, плахти, фартухи, очіпки, пояси тощо, регіоном походження яких є Полтавщина.

Кераміст, писанкар, ткач, а загалом художник і народний майстер Олександр Опарій малював з дитинства. У рідному селі на Сумщині хлопець по краплі збирав інформацію про мистецтво в енциклопедіях, шукав в книжках, періодиці, літературі із мистецтва. Фаховість здобув у Львівській національної академії мистецтв на кафедрі художнього текстилю.

Колекціонувати розпочав у 90-х роках минулого століття. З часом відчув, що приватні збірки виховують у майстра смак, ставлення до матеріалу, до людської майстерності. Найціннішими у своїй колекції митець вважає вишиті сорочки своєї прабабусі.

В палаці Потоцьких Олександр Опарій представить невелику частину полтавських вишитих сорочок. Вони індивідуальні і неповторні, виготовлені за канонами народного мистецтва. Тут можна побачити і сорочки-обереги, і весільні, і буденні.

Полтавські вишивки виконані хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо, що добре прослідковується на рушниках, представлених на виставці. Для рушників ХІХ століття характерний мотив «Дерева життя», який символізує «зв'язок світу потойбічного з небесним» та є філософським осмисленням категорії вічності – минулого, сучасного, майбутнього. На одному із рушників є вишитий вірш, слова якого і стали назвою даної виставки: «Мене забудеш, то себе погубиш».

Окрім полтавської вишивки, в Червоноградському музеї представлені роботи і з інших регіонів України – Борщівщини, Покуття та Гуцульщини.

Олена Малюга, Маріана Чорнобрива -  наукові  працівники ЛМІР
тел. (03249) 3 90 35, 3 97 43