Живопис Тетяни Яблонської покажуть в Національному музеї літератури України

Ім’я й псевдонім
хвалять усі віддавна,
Серця ж мого –
Не розуміє ніхто!
Ван Вей (пер. Г. Туркова)
Сталість путі.

Тетяна Нилівна Яблонська (1917-2005) особистість настільки знана, що не потребує представлення зайвий раз. Ім’я її широко відоме, навіть тим, хто перебуває від мистецького життя на відчутній відстані. Народний художник, Академік живопису, Герой України. Зовнішня її біографія – життєва і творча – неодноразово була висвітлена в численних публікаціях, здавалося б не зосталося жодного невідомого факту, хоча каталог-резоне її неосяжного доробку досі не складений. Не було нестачі і у виставкових проектах, тільки перелік яких – персональних і «за участю», прижиттєвих і вже посмертних – певно міг би зайняти з десяток сторінок. Варто лише коротко нагадати шлях її становлення: учениця Ф. Кричевського у КДХІ, згодом асистент у живописній майстерні О. Шовкуненка, на тлі боротьби з формалізмом позбавлена першої своєї Державної премії за роботу «Перед стартом» (1947), але тріумфальний лауреат наступних – державних 1950, 1951, 1979, Шевченківської 1998, експонент Венеційської бієнале 1956 р. та Всесвітньої виставки 1958 р. у Брюсселі, нагороджена медалями Академії Мистецтв СРСР та України, професор КДХІ.

Тетяна Нилівна явила новий концепт художника, нове наповнення поняття фемінності. Вона поступово конструювала свій образ; внутрішньо усвідомлюючи і переживаючи допустимий конформізм, стверджувала себе у переважно чоловічому мистецькому світі як сильну і дієву фігуру – давалося їй це нібито легко, було у самому характері, правда ж залишалася поза кадром. «В кадрі» вона майже завжди поставала усміхненою, впевненою, в майстерні або на пленері, вдома серед доньок та онуків, за трибуною на захистах чи обговореннях виставок.

Піддана нещадній критиці, з якою протягом життя ще не раз зіштовхнеться, на початку своєї кар’єри за захоплення імпресіонізмом, художниця повернулася до нього наприкінці 80-х, пройшовши етап штудіювання манери народного примітиву. І навіть прикута до інвалідного візка, обмежена просторово, вона продовжувала працювати, рухаючись поглядом за віконними дворовими стежками, спостерігаючи за птахами, описуючи буденні предмети. В житті і творчості, в самоусвідомленні культурний герой поступився місцем ліричному. Оцю грань її таланту – ліричний аспект творчості – презентує дана виставка.    

  До Дирекції художніх виставок України твори Т. Яблонської, придбані державою, почали надходити з 1945 року. Першим у її особовій картці значиться «Портрет сестри» від 1945 року під реєстраційним номером 1305, повернений після виставки автору, але згодом, у 1961-му, придбаний державою за 800 крб. і переданий ДХВУ до Севастопольської картинної галереї, з якої 1974 року надійшов до колекції новозаснованого Запорізького художнього музею. Усього за ці роки через ДХВУ «пройшло» 262 твори Т. Яблонської. З них 199 творів були передані державним музеям України. В колекції ДХВУ залишилось 24 твори майстра, всі вони представлені на виставці.

Катерина Мамаєва

Від редакції "Музейного простору":