МАЛА ПЛАСТИКА ГОРОДНИЦЬКОГО ФАРФОРОВОГО ЗАВОДУ 1940-х

Автор: Helen_gil | 16 січня 2017 20:52 |

Олена Корусьмистецтвознавець, м. Київ

МАЛА ПЛАСТИКА ГОРОДНИЦЬКОГО ФАРФОРОВОГО ЗАВОДУ

1940-х років

 У вивченні історії малої пластики Городницького фарфорового заводу є чимало лакун. Зокрема ніхто з дослідників не задавався питанням: чи вироблялася скульптура на заводі у 1940-і роки, а якщо так, то яким був її асортимент, хто були її автори. Із припиненням існування заводу в 2012 році та зникненням заводського музею узагальнення відомостей про неї є актуальним та необхідним./…/

У 1940–1941 роках завод працював на повну потужність. Провідні скульптори — Юхим Гаврилюк та Раїса Марчук розробляли нові моделі скульптур. З літератури відомо, що в 1940 році вони виконали анімалістичні фігурки: Р. Марчук — теля, пелікана, осла, ведмедика, а Ю. Гаврилюк — бульдога. Останній в 1941 році створив і жанрові твори: «Гуцул із сопілкою» та «Дідусь-кобзар». Перелік його робіт можна доповнити датованою статуеткою лева з приватної збірки (на постаменті у масі авторський підпис: «Гаврилюк» та дата: «1 березня 1941»). Початок 1940-х років в українському фарфорі ознаменований виданням каталогу виробів, рекомендованих до випуску на заводах Тресту «Укрфарфорфаянс». Його скульптурну частину становлять твори (42 од.), розроблені у попередні роки майстрами ГФЗ, Спілки художників України, педагогами та учнями ОХУ та Київського художнього інституту. Деякі з них випускалися ГФЗ наприкінці 1930-х років. Йшлося про те, що твори, рекомендовані Трестом до випуску, одразу запровадять у виробництво. Однак цьому завадила Друга світова війна.

Під час Другої Світової війни з 10 липня 1941 року до 6 січня 1944 року Городниця була окупована. Наказом Тресту № 36 від 6 березня 1944 року було вирішено вважати завод діючим та створити відповідні умови для нормальної роботи. Приписувалося розпочати випал посуду наприкінці березня, укомплектувати цехи робочою силою. Розпочалася відбудова заводу, яка була важкою, тривала весь 1944 рік. Відновлювалися всі виробничі цехи, силові станції. Завод працював неритмічно, план не виконував. Однак і протягом 1945 року він ще не працював на повну потужність. В червні 1945 року на нараді директорів при Республіканському тресті директор ГФЗ доповідав про важке становище у селищі та на заводі. Через віддаленість від залізниці останній постійно відчував брак палива та каоліну. Бандити, що переховувалися лісами, перешкоджали доставці сировини: не пропускали підводи з нею. І в 1946 році траплялися простої через несвоєчасне постачання каоліну та антирадянські розбої в лісах. У звіті про збитки, завдані підприємству німецькими загарбниками, зазначалося, що вся наявна на заводі до війни готова продукція та напівфабрикат на суму 455 тис. руб. розграбовані. Отже, всупереч усталеній думці, завод не розпродував залишки старої продукції, а приступив до виготовлення нової за наявними старими формами. Слід зазначити, що з усіх діючих в післявоєнні роки українських фарфорових та фаянсових заводів лише у фінансовому плані ГФЗ передбачався випуск скульптури. Протягом п’яти років обсяги виробництва коливалися. /…/

1940-ві роки відзначені безуспішним прагненням досягти довоєнного рівня якості виробів. Через неналежну якість малої пластики у 1945 році ГФЗ отримав наказ відновити експериментальні роботи з випалу фігур. З відгуків про продукцію у документах 1946 року дізнаємося про її низьку якість. У виробах були наявні тріщини, пузирі у масі, мушки, деформація, форми погано зачищені, розпис неохайний, фарби без блиску. У акті ревізії 1948 року зазначалося, що на складі залишків продукції попередніх років виготовлення (1944–1946) було виявлено велику кількість несортної продукції, яку знищили шляхом розбиття. У 1948 році показники по виготовленню продукції вищого сорту завод не виконав, продукції першого сорту виробив 5,6 %, а третього сорту — 35 %. З метою підвищення якості продукції в 1946 році на заводі відбулася заміна гіпсових форм на нові. Довоєнні матриці вийшли з робочого стану, ремонтувати їх було нікому, бо модель-майстра на заводі не було.

Зазначимо, що якісні характеристики можуть слугувати важливими ознаками при атрибуції творів даного етапу, адже, незважаючи на розпорядження Тресту, продукція перших післявоєнних років траплялася без маркування. Щоб запобігти цьому, до офіційного введення марки нового зразка /…/, було вирішено тимчасово використовувати маркування старого зразка. Отже при датуванні виробів з марками 1930-х — початку 1940-х років, слід це враховувати.

Уявлення про асортимент малої пластики 1945–1949 років дають щорічні звіти підприємства та інвентаризаційні відомості. Він був представлений кількома напрямками: лялькові голівки; анімалістика (лев, півники, ведмедики, гусочки, качки, лисички, слоники, чайки, білки, білий ведмідь, вівчарка, пава/…/; скульптурна композиція «Ворошилов на коні» (1937–1939) Григорія Теннера та бюсти Й. Сталіна, Т. Шевченка, М. Горького; жанрова тематика (киргизка з домрою, клоун, негреня, танцююча пара /…/, дівчинка з хусточкою /…/; сучасна тематика: «Прикордонник із собакою» П. Гайченка /…/, «Іспанські партизани», «Башта Кремлівська», «Розбишака». До цього переліку відносимо також оздоблені пластикою предмети побуту — фігурні попільнички: ворона, лось, дуб; тематичні фігурні чорнильниці: «Смерть фашизму» (1930) Ю. Гаврилюка та «Ленін». За дореволюційними моделями випускалися фігурка № 114 (номер в масі) — малюк із м’ячем, попільнички: чобітки та «свині біля корзини», серветниці півень та курка. В 1947 році ГФЗ також отримав розпорядження Тресту засвоїти за фотографіями три нові моделі виробів іноземних зразків. Однак була засвоєна лише одна, яка - не повідомляється/.../.

У зв’язку із підготовкою до святкування першої річниці визволення Києва від німецьких загарбників завод у вересні 1944 року отримав наказ підготувати п’ятдесят фігурок і попільничок та десять бюстів. Зважаючи на композиційне споріднення бюсту Й. Сталіна (1945) із бюстом Т. Шевченка (1938) Ю. Гаврилюка, можемо припустити, що автором першого був також Ю. Гаврилюк. Вони випускалися вкритими білою або червоною глазур’ю.

Окрім Ю. Гаврилюка у звітних відомостях імен інших скульпторів не зустрічаємо. Хоча, за словами самого художника, поряд із ним у той час працювала і Р. Марчук. Однак, які твори вона виконала в повоєнні роки, поки не встановлено. /.../

Щодо тиражування моделей інших авторів — Г. Теннера та П. Гайченка, вони були передані для засвоєння на заводі у 1930-ті роки. У контексті продукування на ГФЗ моделей інших заводів та художників з інших організацій цікаво розглянути виробничі стосунки ГФЗ із КЕКХЗ./…/

з документів Тресту «Укрфарфорфаянс» відомо, що до кінця 1945 року (коли на КЕКХЗ було випалено першу партію власного фарфору) КЕКХЗ фарфор не виробляв, а спеціалізувався виключно на виготовленні фарб та деколі для фарфоро-фаянсової промисловості, на розробці зразків малюнків для розпису і на розписі готових виробів, напівфабрикати яких отримували від Баранівського ЗФ та ГФЗ. Наявність скульптури городницького виробництва на КЕКХЗ, призначеної для подальшого розпису, підтверджується даними звіреної відомості КЕКХЗ по післявоєнним залишкам не розписаної скульптури за 1944 рік. В ній зазначено тринадцять найменувань скульптури городницького асортименту загальною кількістю 371 шт. Крім того, до запуску власної лінії з виробництва скульптури, в 1947 та 1948 роках КЕКХЗ отримував розпорядження розробити нові моделі скульптури для запровадження їх у виробництво на ГФЗ. Протягом 1948 року на засіданнях Урядової комісії були розглянуті пропоновані київськими скульпторами фарфорові скульптури. В результаті до масового випуску на ГФЗ рекомендували скульптури: «Рибак» у розписі художниці КЕКХЗ Н. Велюри /…/, «Дід Мороз» А. Балашової /…/.

Узагальнюючи вище викладений матеріал, можемо зробити висновки, що продукування в 1940-ві роки на ГФЗ малої пластики здійснювалося в декількох напрямках: відтворення моделей дореволюційного етапу та 1930-х років, запроваджено у виробництво нові моделі, створені художниками ГФЗ та київськими майстрами…

 

(Наведені ілюстрації скульптур мають маркування 1940-х років)

 

Повну версію статті читайте в науковому збірнику «Мистецтвознавство України» (К.: Фенікс, 2016).

Теги

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Листопад 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Жовтень | Грудень