Обрано директора Музею історії України у Другій світовій війні

29 листопада 2016 року у Міністерстві культури України відбулось друге засідання конкурсної комісії з обрання генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні. Музей отримав нового-добрезнаного керівника на 5 років, яким став Іван Ковальчук, що очолював музей протягом останніх 6 років.

Конкурс  на зміщення посади очільника Музею історії України у Другій світовій війні було оголошено 10 жовтня 2016 року. По завершенню прийому документів стало очевидно, що стати директором величезного меморіального комплексу та одного з найбільш відвідуваних музеїв України виявило бажання 7 кандидатів (з документами можна ознайомитися тут). Перше засідання конкурсної комісії відбулось 21 листопада 2016 року. Проте, до другого туру, де впроходили презентації програм розвитку музею, було допущено лише 4-х учасників.

До складу конкурсної комісії входили:
- від Органу управління: Мельник Ольга, Пошивайло Ігор, Кобцев Кирило;
- від колективу музею: Стус Дмитро, Гончар Петро, Свахатова Алла;
- від громадських організацій: Деревицька Ірина, Піть Євген, Шереметьєв Олексій.

На першому засіданні конкурсна комісія розглянула пакети документів поданих кандидатами. Трьох кандидатів не допустили до участі у конкурсі: Кабачинського Миколу та Сергія Треуса через відсутність досвіду роботи у сфері культури; а Віктора Карпова - через наявність порушених кримінальних справ проти нього, як екс-очільника Національного військово-історичного музею у 1995- 2013 рр.  

Проте, друге засідання розпочалось із розгляду апеляції, поданої Віктором Карповим, що стало першим подібним випадком в історії конкурсної процедури. Апеляцію було розглянуто та враховано, питання щодо допущення було виставлено на голосування і 7 членів конкурсної комісії з 9 проголосували за те, щоб рішення, прийняте на першому засіданні, залишилося незмінним. Адже, як зазначено в Законі України "Про культуру", "керівником національного закладу культури може бути особа, яка... здатна за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки", а також "не може бути призначена на посаду керівника державного чи комунального закладу культури особа, яка: має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення» (ст. 21(1).

Отже, реальними борцями за крісло директора Національного музею історії України у Другій світовій війні були 4 кандидати. Познайомимося з ними ближче:

- Журавель Анатолій Петрович (1955 р.н) - генерал-майор запасу, Заслужений працівник культури України.  Має 20-річний досвід керівництва культурно-просвітницькими закладами та культурно-просвітницькою роботою у військових формуваннях, 12-річний досвід управлінської діяльності у вищих органах державної влади. У своїй автобіографії кандидат вказав, що "активно займається громадською діяльністю і виступає з поезією Тараса Шевченка у Товаристві «Знання України», військових та трудових колективах, освітніх закладах", тому, мабуть, не було дивним, що презентацію своєї концепції він розпочав з 13-хвилинного читання творів Тараса Шевченка . В останні 7 хвилин Анатолій Петрович розповів про те, яким він бачить майбутнє музею, наголосивши, що у його планах є: створення нової експозиції, нових міфів та нових героїв, що "пропагують не радянську дійсність, а українську",  визначення перспективи розвитку музею, інвентаризація, вибудова принципів управлінської діяльності, перетворення музею на сучасний науковий центр. Насамкінець, кандидат визначив  філософію музею: «Український по змісту, європейський за духом та сучасний за формою», а також  як «пропагандист творчості Т. Шевченка», сказав що мріє побачити на щиті Батьківщини-Матері слова «Борітеся – поборете», а сам  меморіальний комплекс  війни перетворити на  Музей незалежності.

- Малюга Володимир Павлович  (1960 р.н.) - працював на посаді виконуючого обов’язки директора Педагогічного музею України (2005-2013 рр.), а з 1914 по цей час - на посаді завідуючого сектору «Музейної педагогіки» відділу науково-освітньої роботи у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. У своїй стратегії розвитку музею кандидат важливого значення надав національно-патріотичному вихованню відвідувачів та розширення музейної аудиторії. Зазначив як першу необхідність  створення  різних комерційних проектів, експозиції під назвою «Патріотика», обіцяв тісно співпрацювати з Міністерством освіти та розширити співпрацю з різними освітніми навчальними закладами.

- Ковальчук Іван Петрович (1950 р.н.) - протягом 32-х років працює у Національному музеї історії України у Другій світовій війні, 5 з яких на посаді директора закладу і 1 - виконуючим обов'язки директора. Іван Петрович у своїх стратегіях торкнувся кожного напрямку музейної діяльності, визначивши стратегічні цілі та очікувані результати. Зокрема, наголосив на необхідності створення благодійного фонду, музейного містечка та інформаційного і дитячого центрів. Також на наступні 5 років за стратегією він передбачив вдосконалення наукової роботи, патріотично-виховної  діяльності, залучення нових технологій та форм комунікації, реекспозицію, створення науково-реставраційної лабораторії,  оптимізацію видавничої діяльності, просування музею у ЗМІ,  розвиток персоналу та  фандрейзингу. В планах Івана Ковальчука передбачається розширення рекламної кампанії та формування іміджу музею, створення нових послуг для цільової аудиторії, розширення рекреаційних зон, сувенірної продукції. А також важливого значення надано міжнародній комунікації, розширенню і продовженню співпраці з музеями світу. Щодо самого меморіалу та експозиції, то передбачається вдосконалення забезпечення людей з обмеженими можливостями доступом до неї, капітальний ремонт, оновлення експозиції, оснащення сучасними системами освітлення, відеоспостереження, встановлення терміналів для безготівкового розрахунку та  облаштування кімнати «матері та дитини».

- Русанов Юрій Анатолійович (1964 р.н.) -   історик за фахом (закінчив аспірантуру Інституту історії України  НАН України, за спеціальністю історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни), учасник бойових дій в Афганістані, учасник та керівник етнографічних експедицій, під час яких доводиться збирати, фіксувати, систематизувати експонати. У своїй концепції кандидат наголосив на тому, що у музеї потрібно відтворити хронологію усіх військових дій, починаючи з Київської Русі і до сьогоднішніх подій на Сході України; зазначив, що необхідно "очистити і почистити" територію меморіалу, облаштувати музей для авто, облаштувати систему пересування для інвалідів, зону відпочинку. Також він запропонував частину техніки, що належить музею, відправити на Схід України, а іншу – "обіграти, аби вона стала цікавою для відвідувача та підсилила патріотичний дух".  На великій території меморіалу кандидат в директори пропонував створити алгоритм  подій ІІ Світової війни, кафе у воєнному стилі, крамниці із сувенірною продукцією, сучасну фотогалерею. Щодо експозиції, то Юрій Русанов запропонував розмістити експонати ієрархічно,  кожна експозиційна зала мала супроводжуватися музикою, відеорядом. Кандидат зазначив, що музей повинен бути динамічним, на його території необхідно проводити різні виставки, конкурси, військові фестивалі, тощо, а також внести зміни у монумент «Батьківщина-мати» і подумати, чи взагалі він потрібен на печерських пагорбах.

Після більше ніж 3-годинного засідання було обрано директора Національного музею історії України у Другій світовій війні. 9 членів конкурсної комісії із 9-ти одноголосно прийняли рішення визначити Ковальчука Івана Петровича переможцем конкурсу та рекомендувати Міністерству культуру підписати контракт з переможцем на 5 наступних років.

Відеозапис другого засідання конкурсної комісії з відбору директора НМІУ у Другій світовій війні