Стародавній будівельний матеріал показали на виставці в Києво-Печерському заповіднику

9 листопада 2016 року у межах XIV Несторівських студій «Доба Нестора Літописця за археологічними матеріалами» відбулося відкриття виставки «Колекція будівельного матеріалу у зібранні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника».

Артефакти з експозиції репрезентують будівельний матеріал Київського палацу, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Давньоруської Трапезної Києво-Печерського монастиря, Храму Федорівського монастиря XII ст. зі слідами технології виробництва, клеймами та торцевими знаками.

У фондах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника внаслідок багаторічних археологічних досліджень сформувалася велика колекція будівельних матеріалів, більшість яких походять із лаврських споруд. Значний відсоток колекції також походить з об’єктів, не пов’язаних із лаврським архітектурним комплексом. Це, зокрема, Князівський палац зі Старокиївської гори, храм Федорівського монастиря, Борисоглібський храм Вишгорода та ін.

В експозиції представлено будівельні матеріали кількох хронологічних періодів. Найчисленнішими є зразки плінфи кінця X – другої половини XII ст., які відрізняються розмірами, способами формування та складом формувальної маси. Зразки плінфи XIII ст. лише фрагментарні і походять з матеріалів, що використовували під час ремонту лаврських споруд у 1230-х рр.

Литовська доба презентована широкоформатною цеглою, так званою «пальчаткою». Більшість її зразків походить із прибудов до Успенського собору та, ймовірно, головного храму Федорівського монастиря. «Пальчатка» має різний колір та формат.

Зразки прямокутної товстої, а також широкоформатної цегли XVIII ст., що добре відома серед інших тогочасних пам’яток Києва, належать до періоду раннього модерну. Вони походять з лаврських корпусів, оборонних стін та Старого Арсеналу.

Найбільш пізнім матеріалом колекції є фабрична цегла середини – другої половини XIX ст. Клейми будівельної кераміки цього періоду добре відомі і дозволяють пов’язати більшість зразків із цегельними заводами того часу.