Відкритий лист працівників Національного музею історії України

Автор: Профспілка НМІУ | 17 червня 2015 09:42 |

Президенту України
Порошенку П.

Голові Верховної Ради
Гройсману В.

Прем’єр‐міністру України
Яценюку А.

Копії:

Віце‐прем’єр‐міністру - Міністру культури України
Кириленку В.

Голові Комітету Верховної Ради
України з питань культури і духовності
Княжицькому М.

Національний музей історії України (НМІУ) – провідний музейний заклад країни історичного профілю зі 115 річною історією.

Музей пишається не лише колишніми здобутками, а й сучасними напрацюваннями на музейній ниві, які представлені науковими публікаціями, розвідками, монографіями з дослідження історичних пам’яток фондового зібрання, успішними виставковими проектами. Серед останніх – низка меморіальних і тематичних виставок, присвячених видатним діячам української історії – С. Петлюрі, П. Скоропадському, В. Липинському, О. Ольжичу, Є. Чикаленку, В. Липківському, С. Бандері. Великий резонанс у культурному і науковому житті здобули спільні міжнародні виставкові проекти за участю Швеції, Німеччини, Польщі, Великобританії.

Як і все українське суспільство, музей перебуває сьогодні на етапі свого (р)еволюційного розвитку. Свідомий своєї історико-культурної місії колектив музею відкрито і сміливо приймає виклики часу, готовий до впровадження необхідних реформ, передових практик європейського і світового музейництва. Одним з його засадничих принципів є призначення керівництва музею на конкурсній основі. Це універсальний засіб і умова сталого розвитку закладу. Міжнародний музейний досвід переконливо свідчить, що посади керівників музеїв, особливо провідних і широко знаних у світі, обіймають відомі діячі науки і культури, музейної сфери зокрема, які мають неабиякий суспільний авторитет і повагу у своїх країнах та за їх межами. Цьому сприяє налагоджений демократичний механізм виборів, на який мають неабиякий вплив громадянське суспільство та фахове середовище.

На жаль, ці засадничі європейські цінності, які так голосно декларуються найвищим керівництвом Міністерства культури як магістральний шлях реформ і розвитку культури, вкотре були ганебно і ґвалтовно знехтувані під час зміни керівництва НМІУ, що привело до збурення і гострої конфліктної ситуації у провідному музейному закладі країни.

Після закінчення терміну контракту директора НМІУ С. Чайковського Міністр культури В. Кириленко 27 лютого цього року своїм осібним рішенням представив колективу музею нового в. о. Генерального директора - Т. Сосновську. Призначення поза будь-яким конкурсом та розглядом можливих кадрових альтернатив керівником провідного історичного музейного закладу країни спеціаліста без профільної освіти (за фахом Т. Сосновська - математик) викликало у музейних колах, а також у середовищі істориків‐науковців і громадськості нерозуміння та справедливе обурення. Цим призначенням було цілковито ігноровано думку фахового, експертного середовища та трудового колективу. Останній сприйняв згадане призначення як неповагу не лише до себе, а й музейної спільноти загалом. Окрім того, таким призначенням знехтувані основоположні принципи Кодексу музейної етики від ICOM (Міжнародна рада музеїв), де зазначено, що при призначенні директора, який є ключовою фігурою у музеї, «повинні брати до уваги знання та ділові якості, які необхідні для ефективного обіймання цієї посади. Ці якості повинні охоплювати відповідну інтелектуальну спроможність і професійні знання (у даному випадку історичні знання і досвід музейної практики саме у профільних музейних установах державного масштабу), доповнені високим стандартом етичної поведінки». З цього слідує, що Т. Сосновська не відповідає формальним професійно-кваліфікаційним вимогам до такої категорії посад.

Представляючи колективу НМІУ нового директора, керівництво Мінкультури наголошувало на необхідності у музеї «нового дихання». Так, «нове дихання» потрібне всім, зокрема і Міністерству культури України. Ми сподівалися, що саме Міністерство культури України власним прикладом утверджуватиме справжній реформаторський дух та всіляко зміцнюватиме курс на встановлення демократичних, прозорих і збалансованих правил гри, які не можна і не потрібно буде змінювати щороку чи з кожною зміною уряду і які не залежатимуть від особистих смаків і політичних преференцій чиновників та їхніх друзів.

Переймаючись передусім поверховим самопіаром і не вникнувши у сутність діяльності провідного музейного закладу, нова директорка, далека від історичної науки, поспіхом намагається перетворити музей з науково-дослідної музейної установи в агітмайданчик. У принизливій формі безпідставній і огульній критиці піддається вся попередня діяльність закладу – наукова й експозиційна робота, яка отримувала позитивні оцінки з боку профільних наукових академічних установ країни: Інституту історії НАН України та Інституту археології НАН України. Новий керівник, не маючи власної програми дій та обґрунтованої концепції подальшого розвитку НМІУ (принаймні колективу музею не відомо, де така програма й концепція оприлюднені), проявляє свою «бурхливу» діяльність у показному дешевому популізмі, численних «нововведеннях» стосовно режиму роботи закладу, у необґрунтованих рішеннях і вказівках. Все це відбувається на тлі повного ігнорування думки колективу, діючих Статуту про музей, Положень про відділи, Колективного договору про життєдіяльність музею та ін.

Прикрими наслідками такої діяльності Т. Сосновської стало те, що за браком коштів у музеї послаблено міліцейську охорону (замість двох постових - один), що є небезпечним в період погіршення криміногенної ситуації в країні. З 28 травня по 3 червня 2015 р. – вперше за 17 років – з причини несвоєчасно проведеної тендерної процедури відбулося повне відключення енергопостачання музейного закладу. Відсутній зв’язок і знеструмлена сигналізація могли призвести до непоправних втрат національного культурного надбання. Експозиція, вітрини, сховища, де зберігаються численні скарби України (близько 800 тис. од.), перебували майже упродовж тижня без сигналізації і належної охорони. Більше того, у вихідні та святкові Дні Києва без діючої сигналізації у музеї проводились екскурсії, були допущені відвідувачі до експозиції. Відбулося кричуще порушення всіх чинних нормативно-правових актів. Найгірше, що дана ситуація не викликала жодного занепокоєння та реакції з боку Міністерства культури та його очільника.

У згаданому вище Кодексі музейної етики від Міжнародної ради музеїв зазначено, що співробітники музею «повинні належним чином протистояти діям, які усвідомлюються як шкідливі для музею, іміджу музейної професії або не відповідають нормам музейної етики» і що «у разі виникнення будь-якого конфлікту між фізичною особою і музеєм, музейні інтереси під час його розв’язання повинні переважати». Керуючись цими важливими фаховими приписами, працівники музею публічно звертаються до вищого керівництва країни з проханням: втрутитись у цю ситуацію і припинити так зване «реформування» (а по суті - знищення колекцій), зупинити репресії проти провідних науковців і сприяти проведенню в Національному музеї історії України виборів нового Генерального директора на конкурсній основі згідно чинного законодавства.

Цей лист підписали 76 працівників НМІУ

Схожі публікації

Коментарі (20)

музейник | 17 червня 2015 11:40:36

Найгірше в ситуації ет, що Сосновська щиро вірить, що вона секровує музей на правильний шлях. Навіть якщо в неї є якісь дійсно варті уваги думки щодо реформування роботи музею, вона зі своєю непрофесійністю не здатна нічого змінити, лише зруйнувати. Проводити виставик не на артефактах, а на репродукціях - ганьба. В НМІУ є що реформувати, як у всіх музеях, але не так. Вона отримала музей відремонтованим зусиллями попереднього директора Сергія Чайковського (ремонт всіх залів і фондосховищ музей зробив за рахунок зароблених ним коштів, і силами ремонтної бригади, яка є в його штаті). І в неї навіть не вистачає розуму ні збагнути ні оцінити зроблене попередником. Вона штовхає до звільнення працівників зі стажем, не поцікавившись, які теми і проекти перебувають у них в розробці,не догадуючись, що у багатьох людей наближаються до завершення дослідження, які могли б стати цікавими проектами в стінах музею. Звідки їй про це здогадуватися, якщо вона не уявляє складу музейної колекції, того матеріалу, який у фондосховищах чекає на реставрацію і вивчення, а потім - експонування. Ганьба передусім Кириленку за те, що він подібний стан справ вважає нормою (а з ним і Ліховий, хоча він мав би щось хоч трохи розуміти після років керівництва музейним закладом). Конкурс - єдиний порятунок для музеїв в ситуації з таким Міністром, а то кримінальні люди зразка Куковальської скоро будуть керувати всією музейною справою в Україні.

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
				1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30

Відкритий лист працівників Національного музею історії України

Схожі публікації

Коментарі (20)

Новини

Події

Журнал«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

Рейтинг

Календар

Журнал
«Музейний простір»