Цитуючи Василя Симоненка

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!

Здається, що першим в Україні виставку про події осені 2013 - зими 2014 р.р. "Майдан. З вірою в майбутнє" 7 березня 2014 р.  відкрив  саме Музей "Жовківський замок" Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького.

Все почалося зі списку тих, хто 19 лютого 2014 р., знаючи, що влада перейшла межу і вбиває, поїхали на Майдан. На наш заклик жовківські майданівці приносили до музею усе, що в них було - задимлені дерев'яні щити, саморобні бронежилети, каски, біти, навіть шматок київської бруківки і прапори, прапори, прапори. До річниці початку Майдану 21 листопада 2014 р. ми перетворили виставку емоційну в інформаційну, додавши тексти про причини повстання і хронологію перебігу подій. В цей день в музеї зібралися майданівці, котрі прийшли не з пустими руками - музей знову поповнився новими предметами. Це місце стало сакральним, сюди приходять не тільки майданівці, тут відбуваються зустрічі з воїнами і з переселенцями.

У нас були плани  відзначення річниці "чорного четверга",  вшанування пам"яті Небесної сотні і тих тисяч воїнів, що стали Небесними батальйонами, захищаючи право на майбутнє громадян України. Планувалося щось інше, але життя вносить корективи. Саме життя підказало спосіб вшанування. Музей провів акцію "З Україною в серці творимо дива". Ми запросили до музею дітей та з тканини і ниток створили біля ста біленьких ангеликів із блакитно-жовтими поясочками, ангеликів-оберегів для воїнів. Кожен ангелик тримає лист-послання від дітей. Ці ангелики поїдуть на фронт. А протягом тижня плануємо зробити обереги для поранених. 

Наш музей живий організм ми запрошуємо відвідати експозицію, принести свої спогади про Майдан і про війну. Це важливо, ми мусимо зберегти нашу історію, бо її творимо ми з вами - звичайні люди. Рік тому ми думали, що перемогли. Ви пам'ятаєте яка була радість, яке піднесення - народ може! Хай з жертвами, але все має ціну, ми можемо! Як ми планували, як думали, що треба зробити, щоб облаштувати наш дім, нашу соборну Україну. Та не все так просто в геополітичному світі. Почалася війна. Війна не проста. Її називають гібридною. Завдання Росії - виснажити нашу економіку, психіку, розхитати ситуацію так, щоб викликати третій майдан, після якого Україна стане руїною і більше не підніметься. Нам треба знати історію. На початку 20 ст. українці вже мали шанс створити свою державу, але через внутрішні протиріччя, через вічне невдоволення  владою, котре, мабуть, у нас в крові, ми цей шанс втратили. Не можна тепер виступати проти влади силовими методами. Україна зараз як хворий, котрому роблять хірургічну операцію. Невідомо скільки вона триватиме, невідомо як довге буде лікування, і невідомо коли одужає. Але разом ми зможемо і переможемо.  А інакше знищимо не тільки владу, втратимо Україну.

Бо: 

Народ мій є! Народ мій завжди буде! 

Ніхто не перекреслить мій народ! 

Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 

І орди завойовників-заброд!

24.XII.1962

Джерело: В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994.