Володимир Наталушко: "На схилах святих гір"

12 листопада 2014 р. в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана відкрилась виставка "На схилах святих гір", на якій представлені твори чернігівського художника, члена Спілки художників України Володимира Наталушка.  Художника з відкриттям виставки привітали: директор Департаменту культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної адміністрації Сергій Михайлович Мойсієнко, колеги по пензлю - Тетяна Федоритенко та Лілія Ібрагімова.

 Відомим у мистецьких колах та багатьом поціновувачам живопису є ім’я чернігівського художника Володимира Анатолійовича Наталушка (1971 р.н.). Після навчання у місцевій дитячій художній школі закінчив Пензенське художнє училище ім. К. Савицького й Російську академію живопису, скульптури та архітектури у Москві. До Чернігова він повернувся професійним художником і написав значну кількість творів.

 2003 року їх вперше представила широкому загалу відвідувачів Чернiгiвська обласна універсальна наукова бібліотека iм. В.Г. Короленка. А в 2009 році, через рік після вступу до Національної спілки художників України, у Чернігівському обласному художньому музей відбулася персональна виставка майстра пензля, потім – у виставковій залі Чернігівського обласного осередку НСХУ, в Одеському музеї ім. М. Реріха тощо.

 Кожна виставка Володимира Анатолійовича, а їхня кількість сягнула 10-ти, – це певний етап творчості, оцінка самого себе і звіт перед глядачами, колегами, приклад наполегливої праці й власної майстерності для учнів, яких митець навчає з 2007 року в Чернігівській дитячій художній школі.

 У доробку живописця є натюрморти і портрети. Але переважають – пейзажі-картини. Художник постійно з великим захопленням та щирими почуттями пише панорами і заповідні куточки Чернігова. Величні святині Троїцько-Іллінського монастиря та мальовнича місцевість Болдиних гір, що входять до складу Національного архітектурно-історичного заповіднику «Чернігів стародавній», – головні мотиви представлених на виставці полотен. Емоції й шанобливе ставлення митець висловлює реалістичною мовою в станкових роботах та етюдах. Оточуючий світ він зображує за допомогою світлої та яскравої палітри й форм, що виражають внутрішню суть самого майстра.

 Сповнена ліричного звучання, багатопланова, колористично згармонійована композиція «Весняний день» (2014). Обраним панорамним зображенням автор полотна промовисто запрошує пройтись старовинними пагорбами, які ваблять своєю таємничістю та спокоєм, вловити подих сивої давнини.

 Невибагливий міський пейзаж «Вуличка» (2014) виявляє особливість живописної манери художника, його пристрасть ліпити зображення кольором, якому надає принципову перевагу.

 У красі довкілля Володимир Анатолійович завжди шукає джерело душевного збагачення. Він полюбляє не тільки працювати під час буйного квітування, а й зображувати у своїх роботах зворушливо прекрасне вбрання весняної пори року. Святом природи можна назвати пронизані світлом і наповнені повітрям твори «Травень» (2009), «Свято» (2014). Незмішані на палітрі фарби майстер живопису накладає на полотно пензлем та мастихіном вивіреними пастозними мазками, подекуди увиразнюючи їх динамічними заглибленнями. Таким чином, автор змальовує пишні крони дерев, з-поміж яких виринають храмові споруди. Їхні маківки виблискують на тлі небесної блакиті й, наче маяки, манять до себе.

 Немовби вийшли з легенд і спостерігають сторіччя за сторіччям схожі на велетнів живі свідки минулих часів у роботі «Дуби» (2009). Особливим відчуттям чистоти зачаровують в полотнах «Дідова яблуня» (2010), «Квітень» (2014) тендітні красуні, написані фактурним письмом у ніжних пастельних кольорах.

 П’янким ароматом пробудження природи, сонячними полисками наповнений краєвид у роботі «На схилах святих гір» (2009). Рельєфним моделюванням об’ємів, багатоголоссям зеленого, блакитного вохристо-бузкового кольорів художник створює враження просторового середовища, передає м'якість розсіяного освітлення. Погляд зупиняється на Іллінській церкві, що домінує у ландшафті парку. Вона прилягає своєю північною стороною до схилу гори, а з трьох інших – виходить на широку лугову заплаву Десни, до старого шляху з Києва і до чернігівського подолу.

 Поруч з весняними мотивами у творчості В. Наталушка значне місце посідають ошатні осінні пейзажі.У самих звичних речах, навіть у природі, що згасає, художник бачить багатство життя і чарівність. Колір у нього мерехтить, переливається з одного в іншій. І ця дивовижна гармонія барв створює образ прощальної, але урочистої краси паркових алей, як у композиції «На Болдиних горах» (2013).

 Переконливою правдивістю зображеного і мажорним звучанням кольорів позначені строкаті дерева в етюдах «Бабине літо», «Маківка» (обидва, 2014). Химерні силуети й гілки з золотавим листям утворюють своєрідні куліси, крізь які видніється пам’ятка давньої архітектури.

 Кропіткою працею у художній майстерні та численними пленерними студіями створюються полотна Володимира Наталушка. Повсякденно відточуючи професіоналізм, митець своїм живописом заявляє про себе, нагадує про земні багатства, культурні й незмінні духовні цінності нашого життя.

Джерело: Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана