Палац «Харакс» - Крим

У 10 км від Ялти – поряд славнозвісного «Ластівчиного гнізда» на мисі Ай-Тодор розташований санаторій «Дніпро», на території якого знаходиться один з кращих південнобережних палаців, споруджений за проектом відомого архітектора М. Краснова.

Назва мису походить від православного грецького монастиря св. Федора, зазначеного на генуезькій морській карті 1318 р. Його залишки ще у ХІХ ст. були помітні на одному з відрогів Ай-Тодора – Монастир-Буруні. Зараз це місце перебуває на території санаторію «Перлина» («Жемчужина») Державної митної служби України. 



У 1890-х рр. великий маєток з мисом Ай-Тодор отримали великі князі Олександр та Георгій Романови. Останній назвав свою частину маєтку (розташовану біля моря) на честь римської фортеці «Харакс» (з грецької – «укріплена місцевість»), яку згадував у своїх працях географ ІІ ст. Клавдій Птоломей. 

Припущення, що «Харакс» Птоломея є залишками римської фортеці на мисі Ай-Тодор висловив російський археолог початку ХХ ст. М. Ростовцев. 

Залишки Харакса зараз частково перебувають на території військового маяка та санаторію «Дніпро». 





Вона розташована на зручній у стратегічному відношенні скелі, з вершини якої давньоримський гарнізон міг спостерігати за шляхами, що вели з Херсонеса (зараз – Севастополь) на Південний берег Криму. 



Зараз з Ай-Тодору добре видно узбережжя від Ялти до Симеїзу та гірський ланцюг разом з горою Ай-Петрі.  



Потрапити на територію санаторію «Дніпро» (який до 1955 р. називався «Харакс») можна, придбавши квиток на одноразове відвідування пляжу. Про те, що ви «на місці», повідомляє відповідний напис на металевій плиті. 



Будівництво палацу в маєтку «Харакс» у 1904–1909 рр. велось одночасно з насадженням парку, спорудженням церкви, господарчих будівель (будинків для прислуги і садівника, кухні, стайні, автомобільного гаражу і т. п.) великого басейну, фонтанів і альтанок, прокладанням водогону і каналізації. 

Палац у «Хараксі» М. Краснов спроектував у «шотландському стилі». Його споруджено з місцевого вапняку у техніці «мозаїчної кладки» з використанням орнаментальних кам’яних вставок, дах вкриває керамічна англійська черепиця. Будівля майже позбавлена декоративних елементів, на перший погляд виглядає досить просто, без зайвої демонстративної розкоші. 



Це повною мірою компенсує елегантність і вишуканість форм, чіткість контурів вікон і ефектна контрастність червоного даху і сірого каменю, притаманна для архітектури доби «раціонального модерну». Усі ці переваги будівлі є свідченням гарного смаку власника вілли. До того ж, усередині вілла, де відпочивали члени правлячої російської династії, була оснащена новітніми досягненнями технічної думки і була дуже комфортною для мешкання. Зараз там розміщено один з санаторних корпусів.  





Разом з господарськими спорудами палац складає дуже живописний комплекс з внутрішнім затишним подвір’ям у вигляді затишного «шотландського» села. 



Обриси їх гостроверхих черепичних дахів, вишукані форми і пропорції чудово поєднуються з мальовничою довколишньою природою і вирізняються на тлі гори Ай-Петрі. У такому вдалому поєднанні знайшов своє вираження талант М. Краснова як ландшафтного архітектора, який уміло використовував особливості рельєфу при проектуванні своїх неординарних будівель.  



Під час революційних подій 1917 р. у маєтку «Харакс» перебували під домашнім арештом кілька князів Романових з родинами, відправлені до своїх кримських маєтків за рішенням Тимчасового уряду. 



У радянський час у колишньому маєтку «Харакс» почав діяти будинок відпочинку для партійних працівників. Під час Другої світової війни був зруйнований дах палацу, відбудований у повоєнний час. 

На пагорбі над палацом М. Краснов у стилі старовинної грузино-вірменської архітектури у 1912 р. спорудив храм св. Ніни, прикрашений різьбленням по вапняку. До нашого часу ця придворна церква (яка зараз розташована через Нижньо-Алупкинське шосе від санаторію «Дніпро») збереглася у значно зміненому вигляді. Не вціліли її восьмигранний шатровий дах з банею, складені з кам’яних плит на залізобетонних склепіннях; загинув іконостас з полірованого червоного вапняку, мозаїки та фрески. 

Парк маєтку «Харакс» входить до числа кращих на Південному березі. У ньому росте до 200 видів рослин: тис ягідний, дуб, ленкоранська акація, нумідійська піхта, пальми, ліванський кедр, платан, таврійські і австралійські ялини, магнолії, лаври, липи. М. Краснов як автор планування садиби «Харакс» особисто вирішував, які рослини висаджувати перед фасадом вілли, які – вздовж алей, майданчиків, «підпірних» стін і шосейної дороги. Серед рослинності чудово «виглядають» басейни, фонтани, декоративні огорожі.  



Особливо ефектний вигляд має «антична» альтанка, споруджена з колон палацу Миколи І в Ореанді, знищеного пожежею у 1881 р. Ця декоративна будівля є копією справжньої давньоримської споруди. 





На мисі Ай-Тодор, де стояла фортеця Харакс, збереглася ділянка первісної кримської флори – гай з фісташок та кущів ялівцю. 



Перші археологічні розкопки Хараксу здійснив у 1849 р. зять Воронцова; ці знахідки зараз експонуються у музеї палацу в Алупці. У 1896–1911 р. римську фортецю досліджував брат власника «Харакса» – великий князь Олександр Михайлович. На початку ХХ ст. розкопками керував відомий дослідник професор М. Ростовцев. У 1908 р. у маєтку «Харакс» був заснований археологічний музей. У радянський час Харакс вивчали археологи В. Блаватський (1930-і рр.) та В. Зубар (1980-і рр.). 

З час вивчення мису Ай-Тодор там були виявлені численні бронзові прикраси і монети, керамічні водогінні труби і посудини, римська зброя. 

Зараз на території санаторію «Дніпро» можна бачити впорядковані залишки «німфею» – кам’яної цистерни для води та деформовані стіни зовнішньої лінії оборони, складені з «дикого» каменю. На території військового маяка (вхід туди стороннім особам заборонений) збереглися залишки гарнізонних терм (лазень), прикрашених мозаїкою з морської гальки. 





Біля зовнішньої стіни 1977–1985 рр. археологи дослідили некрополь ІІІ–IV ст., що виник після евакуації римського гарнізону з Ай-Тодору. 

На думку науковців, там поховані готи, які в цей час розселялися у Криму. Поховання могильника здійснені за обрядом трупоспалення – кальциновані людські кістки перебували в керамічних амфорах і супроводжувались «поховальним інвентарем», характерним для давніх германців: застібками для плащів (фібулами) з кольоровими емалями, підвіски у вигляді «молотів Тора», бойові сокири з двома лезами, важкі довгі мечі. Місце могильника зараз зазначене бетонними копіями амфор, виявлених у похованнях.







Автор: Олена Попельницька