Луганський авіаційно-технічний музей: досвід з охорони пам’яток науки і техніки

10 листопада 2011 15:27 |

Проблема збереження пам'яток історії та культури сьогодні набуває масштабності як у межах одного регіону, так і держави в цілому. На користь актуальності дослідження говорить і той факт, що процес становлення і розвитку музейної справи, а також питання музеєфікації пам'яток авіаційної техніки в Луганській області в їх природному середовищі не приваблювали дослідників і, відповідно, не були узагальнені і проаналізовані. Актуальність дослідження посилюється необхідністю переоцінки всіх напрямів музейної діяльності на Луганщині, а також визначення перспектив музейної мережі регіону, направлених не на збільшення кількості музеїв, а на гідний вміст і подальший розвиток наявних музейних установ.

Досягнення науки і техніки вже давно ввійшли в життя нашого суспільства. Фундаментом майбутнього будь-якого народу є накопичені ним протягом багатовікової історії знання, уміння і традиції. Саме це спонукає народ дбайливо зберігати та передавати з покоління в покоління накопичені знання та культурні цінності. Значну роль у цьому процесі відіграють місцеві музеї, які є скарбницями зберігання державної частини музейного фонду України.

Луганщина – індустріальний край, багатий на промислові підприємства, кожне з яких має свою славетну історію. У більшості з них були створені власні музеї, які унаочнюють історію підприємства, динаміку його розвитку та видатні здобутки. У Луганській області ще за радянського часу почала формуватися мережа музеїв історико-технічного профілю – історії підприємств та установ. Це народний музей історії заводу "Луганськтепловоз" (м. Луганськ, 1962), народний музей історії ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (м. Алчевськ, 1967), народний музей історії Лисичанського склозаводу "Пролетарій" (м. Лисичанськ, 1966), народний музей історії ВО "Азот" (м. Сєверодонецьк, 1974), народний музей історії ДХК "Луганськвуглеремонт" (м. Антрацит, 1986), народний музей історії ВАТ "Лисичанська сода" (м. Лисичанськ, 1967), музей історії ВО "Луганський станкобудівний завод" (м. Луганськ, 1978) та ін. [1].

Метою статті є вивчення досвіду пам’яткоохоронної діяльності Луганського авіаційно-технічного музею, його внеску в роботу зі збереження, вивчення, популяризації досягнень авіаційної техніки та використання її ідеологічного потенціалу в патріотичному вихованні підростаючого покоління.

Значна частина музеїв при підприємствах створена завдяки ентузіазму окремих не байдужих до своєї справи людей. Так, і Луганський авіаційно-технічний музей, один з українських музеїв авіатехніки, було створено завдяки ініціативі О.І. Мостового, директора державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод», який очолює підприємство з 1980-х років. У 1996 році, керуючись наказом Міністерства культури та мистецтв від 30.04.1996 р. № 220 [2] та наказом начальника військової частини № 78473 від 5 квітня 1996 року, цьому зібранню авіаційної техніки надали статусу музею [3], а урочисте відкриття експозиційного майданчика Луганського авіаційно-технічного музею відбулося 18 серпня 1996 року.

Передумовою його створення стало бажання зберегти для нащадків унікальні та серійні зразки техніки. Наскрізною ідеєю стало використання наочних надбань авіаційної інженерної думки. На початку свого існування основними експонатами цього музею стали фотографії та документи, пов’язані з історією авіаремонтного підприємства. Згодом у колекції музею з’явилися справжні авіаційні двигуни, які ремонтувалися на заводі в різний час його існування. Подальше формування музейної колекції було пов’язане з сумними подіями бурхливих 1990-х років – руйнацією радянської системи та становленням незалежної держави Україна.

У постперебудовний період на початку 1990-х років було розформовано Луганське вище військове авіаційне училище штурманів, розташоване поряд з підприємством. Цей великий навчальний заклад був створений на базі 11-тої школи військових пілотів як друге на всій території Радянського Союзу вище авіаційне училище штурманів, яке за період свого існування випустило багатьох висококласних фахівців, серед них – майбутніх Героїв та двічі Героїв Радянського Союзу. Це був великий унікальний навчальний центр з розвиненою інфраструктурою та матеріально-технічною базою. Але на початку 1990-х років Ворошиловградське, а пізніше Луганське вище військове авіаційне училище штурманів було розформовано. Під час закриття училища постало питання про долю літаків, на яких раніше навчалися майбутні штурмани. Літаки Ан-26Ш, Ту-124Ш та інші були передані на баланс заводу і стали основою колекції авіаційної техніки музею.

З того часу одним із завдань колективу музею стало збереження свідчень минулого авіаційної техніки, віддаючи цим данину поваги авіаторам усіх часів. На сьогоднішній день колекція авіаційної техніки налічує близько 90 одиниць літаків та вертольотів різних часів, а в експозиції представлені 49 зразків авіаційної техніки. Найстаріший літак-експонат музею – це Іл-12 1947 року, є навіть Ту-141 «Стриж» багаторазовий радянський оперативно-тактичний розвідувальний безпілотний літаючий апарат, який входив до складу комплексу ВР-2 «Стриж».

Уже понад 15 років ведеться активна цілеспрямована робота зі збирання та відновлення зразків авіатехніки з різних регіонів України – міст Києва, Харкова, Новоград-Волинського, Слов’янська та з Криму. До різних організацій, установ, військових частин, які базуються на території країни, направляються запити про наявність у них літаків та вертольотів, на які чекає доля «безпритульних» та перетворення у металобрухт [4].

Керівництво заводу, за погодженням з Міністерством оборони України, виявляє зразки списаної авіаційної техніки, домовляється про їх передачу та доправляє їх до м. Луганська, де експонати-літаки готують до експонування. Великогабаритні експонати транспортувалися в розібраному стані, а після доставки їх складали і відновлювали на місці. Деякі моделі, зокрема практично новий Іл-76 МД, прибули своїм ходом. На заводі всі експонати проходять спеціальну підготовку, а потім розміщуються в експозиції.

На території колишньої стоянки навчальної авіаційної ескадрильї ЛВВАУШ розташовуються зразки авіаційної техніки, які свого часу були гордістю Військово-Повітряних Сил та цивільної авіації СРСР. Колекція містить літаки та вертольоти воєнні й цивільні.

Тут представлені колекції винищувачів Су: Су-7 Б, Су-15, Су-17, Су-24 М, Су-25, Су-27; винищувачів Міг: Міг-17, Міг-17 ПФ, УТІ Міг-15, Міг-19, Міг- 21 У, Міг-21 біс. Чільне місце серед них посідає Міг-21, на якому літали двічі Герой Радянського Союзу льотчик-космонавт В. М. Комаров, двічі Герой Радянського Союзу заслужений льотчик-випробувач СРСР Ахмет Хан Султан, Герої Радянського Союзу С. М. Анохін, В. П. Васін, Ю. О. Гарнаєв, Г. К. Мосолов.

ОКБ ім. С. Ільюшина представлено машинами Іл-12 – першим радянським післявоєнним авіалайнером, Іл-38 – противочовновим літаком, яких було створено 57 серійних машин, Іл-76 МД – військово-транспортним літаком.

Тренувальні літаки представлені радянськими: УТІ Міг-15, Міг-21У, Як-38У, Ан-26Ш, Ту-124Ш; та чехословацькими: Aero L-29 Delfin (3 одиниці), Aero L-39 Albatros.
Колекція вертольотів налічує ряд машин, розроблених на ОКБ М. Міля: Мі-2, Мі-4, Мі-8Т, Мі-24А, Мі-24К, Мі-24Р; ОКБ ім. М. Камова: Ка-27, і навіть рідкісний Ка-25ПЛ – вертоліт корабельного базування, призначений для пошуку та винищування атомних субмарин.

До експозиції входять унікальні зразки, яки на сьогоднішній день збереглися в одиничних екземплярах. Наприклад, Т-10 – прототип відомого винищувача Су-27, Ту-124 Ш – першої модифікації, Ту-124, навчально-штурманський варіант пасажирського літака, Іл-12 – перший радянський післявоєнний пасажирський авіалайнер (за легендою, це літак К.Є. Ворошилова), Ан-14 «Бджілка» та експериментальний Іл-38.

Протягом досить короткого часу існування цей авіаційний музей набув популярності серед школярів та їх батьків, студентської молоді та всіх не байдужих до історії авіації та свого краю людей. Луганський авіаційний-технічний музей включений до різноманітних туристичних маршрутів.

Колектив Луганського авіаремонтного заводу та авіаційно-технічного музею зробив значний внесок в охорону пам’яток науки і техніки в авіаційній сфері. Зібрані експонати музею відображають кропіткий труд тих, хто створював авіацію, історію якої треба зберегти для майбутніх поколінь. Рятуючи від знищення унікальні та серійні зразки авіаційної техніки, музей сприяє збереженню пам’яток науки і техніки на Луганщині, додає свою лепту до збереження національної культурної спадщини України.

Посилання
1. Постанова КМУ вiд 29.11.2000 № 1766 "Про затвердження переліку музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, де зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1766-2000-%EF&p=1267778196214342
2. Наказ Міністерства культури та мистецтв від 30.04.1996 р. № 220 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0350-96&p=1267778196214342.
3. Паспорт Луганського авіаційно-технічного музею.
4. Сонько С.В. Авиационный музей в Луганске // Авиация и Время. – 2001. – № 4. –С. 44–45.

Надруковано: Принь М. О. Луганський авіаційно-технічний музей: досвід з охорони пам’яток науки і техніки / М. О. Принь // Технический музей: история, опыт, перспективы: материалы 2-й Международной научно-практической конференции, Киев, 26-29 мая 2010 г. – К., 2010. – С. 217–220.


Принь Марина Олегівна, аспірант Центру Пам’яткознавства НАНУ і Українського товариства охорони пам`яток історії та культури


Фото звідси

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень