У вінок пам`яті Андрія Коцки

23 травня 2011 року виповнилося 100 років від дня народження народного художника України, представника закарпатської школи живопису - Андрія Андрійовича Коцки (1911-1987).

На початку минулого століття на теренах Закарпаття з’являється таке мистецьке явище як закарпатська школа живопису, створення якої пов’язане з іменами випускників Будапештської Академії, художників – Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, які в 1927 році створили першу приватну студію, яку вони назвали Публічною школою малювання. Навчатися в ній могли всі бажаючі – плата за навчання була символічною і діти з не заможних родин зовсім від неї звільнялися. В школі викладалися всі дисципліни необхідні художнику - професіоналу, постійно вели бесіди про мистецтво. Бокшай вважав, що головними вчителями митців є природа та творчість старих майстрів. Вчителі разом з учнями ходили на етюди, спілкувалися, обмінювалися враженнями, знайомилися з традиціями європейського мистецтва.

Одним з вихованців цього учбового закладу був майбутній відомий український художник Андрій Андрійович Коцка. Він народився в 1911 році в місті Ужгороді в родині робітника. Навчався в Публічній школі малювання (1927-1931) і в той самий час здобував освіту в Ужгородській учительській семінарії. Після її закінчення він отримав посаду вчителя малювання в селі Тихий на Верховині. Згодом Андрій Коцка служив в чехословацькій армії в чині лейтенанта кавалерії. 3 1937 по 1940 роки він працював вчителем у селах Кам`яниця та Сімер Перечинського району. В ці роки формується світогляд майбутнього художника. У 1935 році Андрій Коцка влаштував першу персональну виставку в рідному місті, але великий успіх прийшов до митця після Всеугорської виставки 1939 року. На ній було представлено 8 творів, які отримали схвальні відгуки критиків. Йому надають стипендію на навчання до Римської Академії Святого Луки, де через рік на звітній виставці Коцка посідає перше місце і, як нагороду, отримує стипендію на навчання в Римській Академії образотворчих мистецтв, де він навчається у професора Феррацці до 1942 року. Навчання у Римі додало його полотнам деякого аристократизму та імпозантності.

Після повернення з Італії Андрій Андрійович продовжує жити та працювати в рідному Закарпатті протягом 1942-1944 років. В 1945-1946 роках в Ужгороді, Києві та Москві відбулися виставки творів закарпатських художників, на котрих були представлені роботи Коцки.

Основою для своїх незвичайних творів Андрія Андрійовича було народне мистецтво, особливо килимарство та ткацтво з їхніми баарвистими визирунками. Художник часто бував в селах Тихому та Сухому, де отримував натхнення та свої неповторні образи. Там він також часто спілкувався з своїми вчителями Йосипом Бокшаєм та Адальбертом Ерделі.

На його творах ми бачимо усміхнені личка юних верховинок, тінисті темно- сині Карпати та яскраві килими соковитих трав та квітів. Ці спалахи барв поціновувачі його творчості називають просто «коцчині кольори». А своєрідною візитівкою художника є ряд жіночих портретів «гуцулок» та «верховинок».

У 1946-му році Андрій Коцка був серед засновників новоствореної Закарпатської організації Спілки художників УРСР та один із перших викладачів Ужгородського художньо-промислового училища.

Художник був лауреатом багатьох премій та отримав багато нагород. В 1971 році йому було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР , а в 1982 році – народного художника УРСР. В 1977 році художник став членом президії правління Спілки художників УРСР та членом правління Спілки художників СРСР. До кінця свого життя Андрій Андрійович активно приймав участь у виставках.



Крім того він був першим директором Ужгородського будинку народної творчості, працював із Закарпатським народним хором. Також Коцка був першим начальником ужгородської народної міліції. А також Андрій Андрійович талановито грав на скрипці.

Він дуже любив своє рідне місто, і завжди повертався з мандрівок до свого будиночку з садом, наповненим пахощами квітів. Художник любив посидіти біля рідної домівки та малювати, малювати ... Зараз в цьому будинку, який Ужгороду подарувала дружина художника, розташований меморіальний музей імені Андрія Андрійовича Коцки.

Художника не стало 4 листопада 1987 року. Його полотна експонуються в художніх музеїв Ужгорода, Мукачева, Хмельницького, Чернігова, Донецька, Києва та інших міст.
В Чернігівському обласному художньому музеї зберігається 4 роботи Андрія Коцки. Це - «Чабан Василь Сурмай» та «Ветерани», «Іриси» та «Весняний ранок». Ці всі твори з здавалося б різними сюжетами поєднує барвистість визирунків народного одягу, блакить Карпат та тепло сонячного проміння, які були невід’ємною складовою частиною життя їх автора.

Використана література:
1.Бокшай. И. Мысли художника // Искусство,- 1958. №6, стр. 6-7.
2.Заславська М. Співець Верховини // Вечерний Херсон-суббота, 2011. 5 лютого. № 10
3. Островський Г. Образотворче мистецтво Закарпаття – К.,1974.
4. Островский Г. Иосиф Иосифович Бокшай - М., «Советский художник», 1967.


Острякова Олександра, молодший науковий співробітник Чернігівського обласного художнього музею.