Будинок для Нефертіті: на Музейному острові в Берліні відкрився Новий музей

Протягом шести десятиліть це зруйноване під час Другої світової війни приміщення залишалося руїнами. Кілька поколінь німецьких хлопчаків з навколишніх кварталів гралися тут у «війну». Дванадцять років та 233 мільйони євро потрібно було витратити на відновлення.

Всі шляхи всередині цього приміщення ведуть верх, до світла і «цариці», у напівкруглу ротонду, звідки відкривається краєвид на квартали берлінських новобудов. Її ще називають «найвродливішою мешканкою Берліну». Колись бюст Нефертіті вже знаходився у цій залі, де небесного кольору стіни та фрески, на яких зображені сцени з життя древніх. Але чи не забагато було яскравих деталей навколо давнього бюсту? Це питання було важливим і для Фредеріки Зайфрід, яка нещодавно очолила Єгипетське зібрання Музейного острова. Сьогодні всі ці сумніви повністю розвінчано:

«Коли ми вранці 4 жовтня 2009 року принесли сюди бюст Нефертіті, відразу стало зрозумілим, що рішення є найкращим, сказав директор Музею. – Для бюсту це був щасливий кінець довгої Одисеї». 


Центральна зала музею


Давні скульптури у Купольній залі

«Скарб Пріама» та інші скарби

Те саме можна сказати і про інші об’єкти, які експонуватимуться у відтвореному музеї. Тут, на трьох виставкових поверхах, розміщено не лише єгипетську колекцію, але і інші «давні колекції» із зібрань музею Давньої та Ранньої історії. Такі, скажімо, як археологія доби неоліту та бронзової доби, знахідки, які припадають кельтській культурі, зібрання папірусів. Багато з цих «одиниць зберігання» пережили евакуацію під час війни, були вивезені до Радянського Союзу та пізніше репатрійовані до НДР.

Багато з них, проте не всі. Наприклад, «скарби Пріама», або ж «золото Трої» - знахідки, які зробив батько німецької археології Генріх Шліман. За словами директора музею Давньої та Ранньої історії Матіаса Вемхофа «Скарб Пріама було розподілено серед кількох музеїв. У німецькому музеї знаходяться декілька незначних предметів: наприклад великий срібний сосуд, вага якого понад 1 кг, в якому власне і були сховані всі золоті об’єкти». Золото зберігається у Пушкінському музеї в Москві. Ще одна частина «троянської колекції» знаходиться у Петербурзі. Дружні стосунки між керівниками та співробітниками трьох музеїв поки не можуть принципово змінити такий стан речей. 


Фрески в Римській залі


Римська зала

«Музей музею»

Однак одним з головних (якщо не основним) об’єктом, заради якого варто відвідати Новий музей є сам музей. Тому що він, якщо так можна висловитися, є «музеєм музею». Спроектований як витончена і строга академія, Новий музей було зведено протягом 1843-1946 років за проектом Фрідріха Августа Штюлера. Архітектора, який був досить популярним і в Росії, який одного разу майже не отримав замовлення на перебудову Зимового палацу. Новий музей вважається головним твором архітектора-неокласика. Все у цьому будинку – анфілади просторових, але водночас і не дуже великих зал, високі вікна, багатство декорованих деталей – мало налаштовувати відвідувача на усамітнення та роздуми про суть прекрасного. Тут є «помпейська» зала, «зала Вакха», «зала ніобід», «міфологічна зала»…

Час замислитися над тим, чим був та чим став музей. За часів Штюлера «культпохід» у музей мав приблизно такий вигляд: відвідувач піднімався на ганок музею, дзвонив у дзвінок. Йому назустріч виходив ввічливий службовець, приймав капелюха та пальто і проводжав його у зали по мармурових, вкритих калимом сходах. Сьогодні Новий музей, які і інші будівлі острова, мають за день пропустити через себе потоки з тисяч туристів. Як то кажуть, «не було щастя – нещастя допомогло»: руйнація музею під час війни легітимує його значну реконструкцію. 


Фрагменти розпису Єгипетської зали


Середньовічна зала

Реконструкція з перешкодами

Двадцять років тому бюро відомого британського архітектора Девіда Чіперфілда виграло тендер на реконструкцію Нового музею. Із завданням «перебудувати та зробити сучасним, не змінюючи дух приміщення» Чіперфілд впорався на відмінно. Структура музею зазнала мінімальних змін - з’явилися лише сходи, які проходять скрізь всі поверхи, а також замінено глухий дах на скляний купол.

Ці бетонні сходи стали, до речі, і приводом для критики. Архітектор пояснює: «Ми тяжіли до того, щоб фрагменти нової архітектури, без яких не можна було обійтися, були витримані у мінімалістичному стилі. Колишні сходи Штюлера були мармуровими. Однак мармур – занадто помпезний матеріал. Тому наш вибір зупинився на бетоні. Бетон дає можливість створити потужний фігуративний елемент у «тевтонській» манері, який водночас не втрачає своєї декоративності». 


Архітектор Девід Чіперфілд на фоні сходів


Шлютер дав цій залі назву "зала сучасного мистецтва"

Час як співавтор

Сліди часу були збережені архітектором як ілюстрація. Інколи Сіперфілд «бере війну і час у співавтори»: скажімо, там, де після вибуху гранат та бомб зі стін і стелі обсипалася штукатурка. Там відкривалася цегляна стіна та конструкції, які є несучими. Автор зберіг все в такому вигляді, стверджуючи, що все виглядає естетично і будівля «дихає». Збереглися і сліди від осколків гранат та снарядів на фасаді будівлі. Були «залічені» лише великі «рани», небезпечні для «здоров’я» будівлі.

Для реконструкції втрачених фрагментів зсередини та зовні використовували виключно природні та історичні будівельні матеріали: цеглу щоб закрити дірки у внутрішніх конструкціях музею знаходили у навколишніх кварталах, де для цього розібрали кілька повоєнних руїн. 


Новий музей до реконструкції

Музейний острів майбутнього

В цілому у новій концепції Музейного острова (який складається, нагадаю, з п’яти музеїв) Новому музею відведена роль «камерної зали». Функції «великої сцени» закріплено за, напевно, найбільш відомим музеєм острова – Пергамським. Він є наступним у черзі на реконструкцію.

Завершення всіх будівельних робіт заплановано на 2020 рік. Відбудова та реконструкція Музейного острова в Берліні є найдорожчим проектом, який будь-коли реалізовувався у Німеччині у сфері культури. За актуальними підрахунками на цей проект має бути витрачено до 2 мільярдів євро.


Автор: Анастасія Рахманова
Редактор: Дарья Брянцева

Джерело: Німецька хвиля