Росіяни повертають національні багатства

Останнім часом попит на російські ікони росте астрономічними темпами. Російські магнати, які послуговуються релігійним патріотизмом і заохочуються Кремлем і Російською Православною Церквою, купують шедеври, що були розсіяні по світу внаслідок хаосу російської революції, еміграції за кордон опонентів комунізму, а також нелегального експорту творів мистецтва, який продовжувався і впродовж 1990-х років. 

Росіяни витрачають сотні мільйонів доларів на придбання буль-яких творів російського мистецтва, а не лише ікон. Щоб сприяти цьому процесу, російський уряд відмінив митний податок на ввіз творів мистецтва. Попит є настільки великим, що на ринок інколи попадають і підробки. 

Так, мільярдер Віктор Вексельберг, нафтовий і металургійний магнат, купив за 100 млн. доларів колекцію зі 180 яєць роботи Фаберже, що належала Форбсу, і виставив її в Росії. У вересні минулого року магнат сталеварної промисловості Алішер Усманов витратив 40 млн доларів на купівлю колекції покійного віолончеліста і диригента Мстислава Растроповича і передав її у власність держави. 

На аукціонах Christie's за ікони і предмети релігійного призначення в минулому році було отримано 14 млн. доларів: для порівняння, в 2005 році ця сума складала всього 140 тис. доларів. До того ж, 70% покупців – росіяни. Так, нещодавно російський колекціонер Михайло Єлизаветін купив у приватного колекціонера зі Швейцарії за 1,5 млн. доларів ікону XIV ст. «Зішестя в пекло». А в Берліні – цілу приватну колекцію – 110 ікон. Ще один російський колекціонер, Михайло Абрамов, також будівельний магнат, відкрив приватний музей – сьогодні це поширений крок серед російських магнатів. З року в рік ціни на ікони подвоюються і потроюються. В березні цього року Третьяковська галерея проведе виставку зібрань приватних колекцій під назвою «Повернені скарби». 

Бум на цьому ринку також породив багато вмілих підробок, які ретушують старі, але примітивні за манерою живопису ікони, надаючи їм схожості з шедеврами. Деякі ікони, які здаються давніми, є підробками, виготовленими на межі XIX-XX століть, коли ця справа процвітала на чорному ринку. За словами мистецтвознавців, відрізнити підробку початку ХІХ ст. від оригіналу XIV ст. буває досить складно. Особливо цінними є ікони, написані на замовлення останніх російських імператорів і їхніх сімей. 

За матеріалами www.inopressa.ru