Таємниці китайського пензля

Дедалі популярнішою в нашій країні стає культура Сходу. Суші-ресторани, інтер’єр за правилами фен-шуй, східні солодощі на полицях супермаркетів – ці елементи нерідної для нас культури вже втратили свою екзотичність. Однак є ще безліч традицій, які ми не до кінця розуміємо, але не можемо ними не захоплюватись. Скажімо, східний живопис, який суттєво відрізняється від звичного нам західного.

Основа східного живопису – китайський малюнок пензлем – сягає своїм корінням у далеке минуле. Деякі з ранніх творів китайського живопису було виявлено на тканинах із поховань, а деякі були малюнками на стінах печер, що ілюстрували буденне життя та змальовували побутові предмети. Розміри зображень та кількість відображених деталей могли бути різними. Слід зазначити, що китайські художники дотримувались власної лінії розвитку, не беручи до уваги художні ідеї Заходу, скажімо, такі як перспектива. У свою чергу китайський живопис мав неабиякий вплив на сусідні держави: Корею, Малайзію та Японію.

Традиції та стилі

Ще з давніх часів китайські художники спирались на роботи своїх попередників, копіюючи майстрів з метою навчання. Міра відповідності копії ранньому оригіналові була предметом дискусій. Та кожен художник здатен був і додати щось від себе, однак при цьому він спирався на стиль і техніку майстрів минулого. Тому дуже легко сплутати живопис ІХ або Х століття з сучасною роботою.

Китай – величезна країна, міста й регіони якої розмежовані складною топографією, тому багато живописних стилів розвивались окремо один від одного. Деякі зі стилів зникали, інші розвивались, а ще більше стилів змішувались у ході свого розвитку. Окрім цього, поряд із традиційними стилями існує велика кількість „народних”.

Нині є два основних стилі китайського малюнка пензлем: гунбі – ретельний, контурний живопис або „живопис лінії”; та сеї – малюнок вільного стилю. Обидва стилі надають велике значення рухам пензля та роботі над лінією. У художніх навчальних закладах Китаю від студентів вимагають щоденні вправи з каліграфії, аби рухи пензля ставали плавними та м’якими.

Матеріали

Ранні форми каліграфії були пророцтвами, видряпаними або намальованими на мушлях, панцирах або кістках, призначених для гадання. Із розвитком цивілізації змінювались і матеріали – бронза, кераміка та дерево прикрашались знаковими символами та формами, часто у відповідності до ритуальних потреб. Щодо власне живопису, то до винаходу паперу одним із найбільш популярних матеріалів був шовк.

Нині найбільш розповсюдженим матеріалом є папір. Зокрема існує чотири різновиди паперу для китайського живопису: звичайний папір; папір, що добре вбирає вологу; проклеєний папір (для малюнку в стилі гунбі) та спеціальний папір для складних змішаних технік – такий папір містить довгі волокна шовковиці та ананасу, іноді ці волокна навіть помітні на поверхні паперу.

Для китайського живопису використовується туш із соснової, масляної чи лакової сажі. Неабияке значення для художника має спеціальна ємність для туші – її вирізають із сланцю чи каменю. Вимоги для такої ємності дуже прискіпливі: найкращий матеріал – той, що добутий у Дуані, а поверхня кришки не повинна бути ані шершавою, ані занадто гладенькою. Якщо малюнок має кольорові елементи, художники зазвичай використовують акварельні фарби.

Щодо пензлів, то вони мають бути виготовлені неодмінно з натуральних волокон, які додають пензлеві еластичності та краще затримують вологу. Штрихи, зроблені таким пензлем, відрізняються різноманітністю та плавністю. Порівняно із західними пензликами, потовщення на китайському пензлі має інше розташування, що забезпечує максимальну гнучкість.

М’які пензлі, за допомогою яких художник робить широкі штрихи, найчастіше виготовляють із хутра вівці чи кози. Такими пензлями малюють квіти, листя, тварин. Також для м’яких пензликів можуть використовувати кроляче хутро чи волосся людини.

Тверді пензлі виготовляють із хутра тхора, ведмедя чи лиса – ними малюють гілки, стовбури, дерева, використовують у каліграфії. Ще твердіші пензлі роблять зі свинячої щетини, із кінської гриви чи хвоста – такі пензлики застосовують там, де потрібні сухі та фактурні штрихи, найчастіше у пейзажах.

Також існують пензлі зі змішаних волокон – м’якіші волокна розташовані зовні, а твердіші – всередині. Такі „складні” пензлики художники зазвичай замовляють майстрам, орієнтуючись на свій власний стиль і уподобання.

Композиція

Китайська, або східна, композиція суттєво відрізняється від західного підходу до мистецтва. Східний стиль намагається зафіксувати „момент у часі” – це може містити в собі лише частину великого сюжету. А от у західному світі переважно створюються зображення сюжету в цілому. Також суттєво суперечить західним уявленням і східний стиль зображення на картині, її обрамлення і збереження.

Адже західна людина більше тяжіє до постійності, ніж до відчуття мінливості та швидкоплинності. А китайці не вважали і навіть не припускали, що папір і живописні сувої можуть бути довговічними. Лише останнім часом твори живописців почали ретельно зберігати.

Китайський малюнок пензлем не має на меті відображення „кожного листочка”. Натомість композиція містить тільки необхідне для розпізнавання предмета та його особливих відмінностей. Важливим є положення усіх предметів. У живописному творі ретельно обігрується взаємодія мазків пензля з оточуючим їх простором. Усі штрихи мають гармонійно розташовуватись не тільки по відношенню один до одного, а й по відношенню до країв аркуша.

Тож для західної людини композиція китайського малюнку може видатися дивною та незвичною. Але, незважаючи на таку незвичність, китайський живопис відрізняється гармонійністю зображення, такі твори завжди приємно споглядати.

Китайський малюнок пензлем полонив західний світ. Для нас він не до кінця зрозумілий, але саме це і є важливим – цінителі мистецтва захоплюються тим, що китайський живопис лишає деякі деталі для уяви глядача. Ми можемо нескінченно довго намагатися збагнути задум східного художника, знаючи, що будь-яка наша здогадка буде одночасно й хибною, й істинною.