Цимбал Віктор Іванович (1901-1968)

10 вересня 2008 14:47 |

Відсутність упродовж кількох століть української держави призвела до того, що багато українців зі світовим ім’ям, які жили й живуть, творили і творять поза межами України і донині залишаються невідомими на батьківщині не лише для пересічного українця, але й для інтелектуалів.

До знаних у світі і забутих удома належав і видатний митець, автор багатьох картин, творець рекламної і книжкової графіки, екслібрисів, карикатур, громадський і політичний діяч, автор гострих фейлетонів Віктор Цимбал. 

Народився Віктор Цимбал 16 квітня 1901 року в селі Ступична на Київщині. 

Батько – Іван Цимбал, працював учителем у цьому селі, але був звільнений з посади за «мазепинство» і засуджений до чотирьох років ув’язнення. 

Поки батько перебував у тюрмі, а потім довго не міг влаштуватися на роботу, утримування сім’ї (а в ній було 4 дітей) взяла на себе мати – Лідія Цимбал, яка також працювала вчителькою. Отож нічого дивного, що освіту майбутній художник розпочав здобувати вдома. 


фотографія Віктора Цимбала від 31 березня 1964 року, 
з підписом "для мами"

Згодом Віктор навчався у київській гімназії імені Кирило-Мефодіїівського Братства, належав до Студентського куреня, учасники якого стали незабутніми героями бою під Крутами. 

Як згадує у спогадах сам Віктор, він також міг стати українським «термопільським героєм» і покласти голову в обороні Києва, але батько застосував силу і не впустив сина під Крути. Тим самим вдруге подарував йому життя – чимало близьких приятелів Віктора полягли смертю хоробрих. 


Обкладинка                                                Козак

Переживання революційних подій та визвольних змагань залишили глибокий карб у формуванні світогляду юнака. Переживши своїх ровесників, які полягли у нерівному бою, Віктор Цимбал став одним із небагатьох випускників першого випуску української гімназії в Українській Державі у 1919 році. 

Далі була спроба студіювати мистецтво в Київській художній школі, але такі наміри перервали військові дії, які й надалі тривали в молодій державі. 

Відчуваючи провину перед однолітками, які гімназію так і не закінчили і щиро вболіваючи за свою державу, юнак вливається до лав армії Української Народної Республіки, проходить вишкіл у школі для старшин і бере активну участь у боях на території України аж до листопада 1920 року. 

Як вояк армії УНР після падіння держави покидає батьківщину. Опиняється у таборах для інтернованих вояків на території Польщі, спочатку в Вадовицях, а згодом у Каліші. Важко переживаючи табірні умови, всі сили віддає мистецтву, здобуваючи перші ази від інших інтернованих українських митців. 

Очевидці стверджують, що Віктор Цимбал у таборах не розлучався з малярством – огризком олівця на клаптиках паперу змальовував голови дітей, українських вояків, квіти, коні… 

Перебування в таборах, відтак, стало не лише випробуванням на життєву стійкість, але й доброю школою: там Віктор познайомився з багатьма людьми, які мали вплив на його подальшу творчу долю. 


Портрет В"ячеслава Липинського, літографія

У 1923 році молодий художник нелегально переходить польський кордон і на території Чехословаччини знаходить сприятливіші умови для життя й праці. Його вабить Прага, де, за прикладом Петра Холодного, записується на студії до Української студії пластичного мистецтва у клас уславленого професора Мако. Поряд із навчанням активно цікавиться хореографічним і театральним мистецтвом.

Після закінчення студій Віктор Цимбал одержав одномісячну стипендію на поїздку до Італії. 

Повернувшись з Апенін, працює графіком у столиці Чехії, шліфуючи та вдосконалюючи свою майстерність. 

Перше визнання прийшло до молодого художника після того, як він зголосився до конкурсу на краще графічне зображення чеського патріота, історика Поляцького, оголошеному урядом Чехословаччини. Віктор Цимбал тріумфально виграє цей конкурс, незважаючи на те, що на оцінку журі надійшло 100 конкурсних праць відомих авторитетів у царині графічного зображення. 

Перемога на конкурсі стала безпрецендентним явищем для мистецького життя тогочасної Чехословаччини, адже юний і маловідомий у світі мистецтва молодий художник заввиграшки переміг метрів чеської графіки. 

Цей успіх і належна винагорода за перемогу в конкурсі допомогли Цимбалу в 1928 році виїхати до Аргентини, де також була численна українська громада. 

В Аргентині художник приступає до активної творчої праці: виконує графічні роботи, ілюстрації до книжок. Виконує настільки мистецьки довершено, що слава про нього шириться не лише Південною Америкою, а досягає й США та Європи, звідки починають надходити замовлення від провідних рекламних агентств. 

Відтак у Південній Америці митець не сидить на місці: заробляючи на прожиття графічними зображеннями в царині реклами, він досягає матеріальної незалежності і сповна віддається творчістю для душі. 

Така творчість у його трактуванні передбачає численні подорожі Аргентиною та змальовування її прекрасних краєвидів. Твори митця залюбки друкували всі провідні газети в Аргентині, отримати їх для експозицій вважали за честь провідні галереї Південної Америки. 

Таким чином ім’я Віктора Цимбала привертає увагу світової громадськості і приносить славу не лише йому, а й усій українській культурі, зв’язок із якою постійно підкреслює автор. 

Навіть на іншому континенті митець ані на мить не забував, що він українець – жив Україною, стежив за подіями в ній із газет та журналів, з висилів радіопередач. Події, що відбувалися в Україні, знаходили відображення у його творчості. У своїй домашній майстерні творить картини, на яких постає велике минуле України та її трагедії під комуністичним режимом. 


Рік 1933, картина В.Цимбала

Віктор Цимбал автор портретів митрополитів Шептицького і Липківського, картин «Божа Мати Північного Сяйва», «Молитва». 

Він знав, що відбувалося в Україні в 1932-33 роках, вислідом чого стала, за характеристиками мистецтвознавців, одна з найвідоміших картин, присвячена цій темі «Рік 1933». Поряд із тим плідно працює в царині політичної карикатури, зображуючи ті постаті комунізму, які спричинилися до трагічних наслідків для українського народу. 

Мистецтво було далеко не єдиним захоплення Віктора Цимбала – чимало часу та уваги він присвячував влаштуванню театральних вистав, урочистих подій, чим значно активізував українське життя у Південній Америці. 

Саме він ініціював створення «Просвіти» в Аргентині, відкрив школу для дітей українських емігрантів, дописував до українських часописів. 

У 1960 році Віктор Цимбал перебрався на постійне проживання до США, але й там не знизив своєї творчої активності. 

Він постійно творив, влаштовував свої виставки у Нью-Йорку та в Детройті, підтримуючи реноме визнаного майстра й у Північній Америці. І це при тому, що в своїх мистецьких зусиллях він ніколи не приставав до жодної з новомодних мистецьких течій, які з’являлися на початку й у середині ХХ століття у світі. 


Буклет виставки Віктора Цимбала в Детройті

Обережно сприймав модні і мінливі мистецькі прояви, що приносили славу й визнання іншим митцям, частково використовував такі прояви й у свій творчості, але ніколи не захоплювався ними настільки, щоб замінити власну мистецьку уяву. 


Віктор Цимбал під час роботи, фото 1962 року

Помер Віктор Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку на 67 році життя від хвороби, виникнення і розвиток якої до нинішнього дня викликає низку запитань. 

Враховуючи той факт, що у працівників КДБ СРСР митець перебував на особливому рахунку: кожен його крок і вчинок відстежувався радянською агентурою та ретельно фіксувався (про це свідчать частково привідкриті архіви цієї структури), можна припустити, що зі світу йому допомогла піти «рука Москви». 

Підставою для цього було хоча б те, що сила графіки Віктора Цимбала була настільки великою, що в Києві, у шістдесятих роках минулого століття, у фоторепродукціях поширювалися його карикатури. 

Ці твори, за свідченням очевидців, справляли на митців, які їх бачили, таке неповторне враження, що змушували їх по-новому осмислювати роль мистецтва й митця у житті народу. 

Похований митець на українському історичному цвинтарі в Бавнд Бруку (США). 

Богдан Горинь, дослідник життєвого та творчого шляху Віктора Цимбала, зазначає, що той за своїм максималізмом належав до ренесансних особистостей, які намагалися спробувати свої сили у всіх ділянках не тільки творчих, але й громадського та політичного життя. За словами дослідника, це те ім’я, яке внесло поважний вклад у світову цивілізацію.

Аргентинці й донині вважають Віктора Цимбала національним художником і вносять у перелік митців світової слави. Україна ж ще так мало знає про свого відданого сина… 

Тарас Балда, Львів, спеціально для "Музейного простору " України. 

Використані фотографії з книги Богдана Гориня "Туга Віктора Цимбала", Київ, вид-во "Пульсари", 2005 рік 

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Серпень | Жовтень