А в хатині срібна тиша Новорічну казку пише

Кожний з нас живе в очікуванні якогось дива – прийде час і збудуться всі наші бажання: за одним столом збереться вся наша родина, буде свято і у всіх гарний настрій. І саме цього ми чекаємо від Різдва і Нового року. За декілька днів до свята ми купляємо новорічну красуню і витягуємо іграшки, що «живуть» цілий рік у наших шафах на антресолях, зберігаючи чари Нового року.

Ялинкові прикраси, якими оздоблювали ялинку наші предки вважаються найціннішими, а іграшки, які були випущенні до 1962 року – раритетними і антикварними. Ці дорогі серцю предмети найкращого свята в році несуть з собою безліч інформації про історію нашої країни.

Виставка «А в хатині срібна тиша Новорічну казку пише…», що відкрилася в Бродівському історико-краєзнавчому музеї у свято Нового року і Різдва, присвячена саме ялинковим іграшкам і новорічно-різдвяним листівкам, які є експонатами і зберігаються у музеї. Чи можуть ялинкові іграшки буди експонатами, яку цінність вони несуть? Кожна з них може не пережити наступний рік, бо всі вони виготовлені зі скла, паперу, дерева, а це є надзвичайно крихкий матеріал…

Кожний предмет, кожна річ має свій прототип. Так і новорічна красуня уособлює в собі райське дерево, а прикраси – кульки – символізують біблійні яблука. В дохристиянські часи слов’яни прикрашали вишневе дерево плошками з маслом, які запалювали, а германські племена прикрашали саме ялинку, адже вона була для них символом очищення від злих духів і  перемоги над смертю.

За деякими даними, перші різдвяні ялинки з’явилися в Німеччині ще у VIII столітті. Однак люди не відразу стали «одягати» це дерево. Згадки про прикрашення ялинок з’являються у XVI-XVII ст.

Перші оздоби були натуральними: яблука, печиво у вигляді янголів або пастухів, горіхи, пряники, кренделики, гірлянди з родзинок або паперові квіти. Вперше скляні іграшки використали як ялинкові прикраси у Німеччині в XVIII ст. Існує легенда про те, що в один з років в Німеччині не вродили яблука і тоді місцеві жителі звернулися до майстрів і вони видули їм скляні кульки, що символізували ці плоди. Перші ялинки в Україні з’являються у XVII ст. Традицію прикрашати ялинку в Галичину принесли німецькі колоністи в середині XVIII ст.

Іграшки зі скла були на той час надзвичайно дорогими, їх привозили з Німеччини, а місцеві майстри робили в основному з декоративних матеріалів: дерева, паперу, вати і пап’є-маше.

З приходом радянської влади різдвяна ялинка була заборонена і на цей день було призначено день індустріалізації. І тільки в 1935 році Постишев опублікував в газеті «Правда» статтю про її відродження для радянських дітей. Тема була підтримана, ялинку відродили, але прикраси стали зовсім інші. Московський інститут іграшок розробив іграшки політичні: замість ангелів – хлопчаки-парашутисти, червоні зірки, серп і молот, танки з радянською символікою, літаки і навіть портрети Сталіна з членами політбюро. Під час війни ялинку також прикрашали, але іграшки в своїй масі були саморобні – звірятка, фігурки з фольги чи  картону, саморобні прапорці.  

В 1949 році до 150-річчя Пушкіна було випущено набори персонажів його казок та інші казкові персонажі. Так на музейні виставці є іграшки приблизно того часу: Дід Мороз, Снігурка (персонаж існуючий тільки у радянській ідеології), ялинка, сова – ці іграшки на прищепках, скопійовані з закордонних.

На початку 50-х рр. в з’явилися багато іграшок у вигляді продуктів харчування: огірків, горіхів, баклажанів, полуничок (відрізнялися тим, що не були посрібленими, а запускалися звичайними кольоровими фарбами). «Кукурудзяну» епопею відображали іграшки часів Хрущова. В 60-х роках з’явилися оздоби, присвячені освоєнню космосу людиною – космічні кораблі, місяць, супутники, пупси-космонавти. В подальшому іграшки стали робити штампованими і без уяви не можливо було визначити, що це за персонажі.

На виставці в музеї представлено близько п’ятидесяти іграшок, які відносяться до 40-х-80-х рр. ХХ ст. Їх подарували відвідувачі: Іськів Г.І, Мартиш Ю.М., Ульянов В. Ф., Багай Р. А. На даний час експозиція планує своє розширення, адже в кожного з нас вдома є такі іграшки. Музей залюбки прийме їх на збереження для поповнення колекції.

Також на виставці представлені поштові листівки 60 – 70 рр. ХХ ст. з фонду В. Хроновича, письменника, педагога, нашого земляка (23 екземпляри).  Це поштівки з поздоровленням письменнику від його колег, друзів, родини, які він збирав все життя, а пізніше його вдова передала на зберігання у Бродівський історико-краєзнавчий музей. Зацікавлять відвідувачів різдвяні поштівки з-за кордону, з різних республік колишнього Радянського союзу, і як вид поліграфічної графіки, і як документи, про життя і діяльність Володимира Хроновича.

Звичайно, багато новорічних іграшок не представляють великої художньої цінності, проте несуть масу інформації про історію, культуру, традиції країни, її устрій і є реліквією кожної родини, що переходить з покоління в покоління. Новорічні іграшки, маленькі, тендітні, делікатні, і це заставляє нас відноситися до них як до невід’ємного атрибуту різдвяно-новорічних свят і цікавих музейних експонатів.

Наталія Ханакова