Рейтинг українських музеїв: версія користувачів Facebook

Як виміряти вплив музею? Його популярність та результати роботи? За традиційною формулою «розмір колекції + кількість відвідувачів»? За кількістю екскурсій? За кількістю згадок у ЗМІ чи наукових публікацій? Це питання має багато відповідей. Сучасні інформаційні технології надають ще один непрямий критерій виміру популярності і впливу музею – відвідуваність офіційних веб-сторінок та кількість запитів у пошукових системах. Останнім часом помітність музею також можна оцінити з допомогою соціальних мереж, зокрема, за кількістю «лайків» на Фейсбуці. Давайте спробуємо це зробити.

Зрозуміло, що «рейтинг по Фейсбуку» - це досить умовний критерій, бо є багато специфічних нюансів.

Так, музеї у регіонах, де краще розвинений Інтернет та більше користувачів Фейсбуку, матимуть перевагу. До того ж аудиторія Фейсбуку відрізняється, наприклад, від Вконтакте, де «висить» багато школярів, які так само є цільовою групою для музеїв. Багато залежить від часу роботи музеїв у ФБ: хтось працює кілька років, хтось нещодавно створив сторінки.

Але все одно таке порівняння є цікавим і дає наочний зріз. Веб-інструменти дають можливість докладно проаналізувати структуру відвідувачів сайту чи сторінки на ФБ і зробити висновки: побачити сильні сторони і прогалини, скоригувати інформаційну активність,спробувати знайти свою аудиторію тощо.

Навіть на перший погляд можна зауважити цікаві тенденції. Наприклад, порівняно невеликий за розміром колекції, але дуже активний Музей Івана Гончара користується значно більшою популярністю, ніж музеї-лідери за кількістю відвідувачів та розмірами зібрань. Це результат не тільки кращої роботи у соціальних медіа, але й віддзеркалення образу музею, який має імідж «просунутого».

Зважаючи на зростання ролі соціальних медіа, робота з ними (SMM - Social media marketing) все одно стане одним з пріоритетів для музеїв. Тож давайте подивимось, який стан справ зараз, щоб мати можливість відслідковувати динаміку.

Станом на 19 грудня 2012 р. картина така:

• аналізуємо тільки «сторінки» та «спільноти» музеїв як організацій – тобто ті, що збирають «лайки»;
• «профілі» - ті, що можуть ставати «друзями» - та «групи» до уваги не беремо, бо там інша логіка;
• для повноти картини додамо до списку не тільки музеї, але й навколомузейні організації / програми та деякі установи, що конкурують з музеями за увагу публіки.

 (написання – мовою оригіналу)

Якщо когось пропустив – вибачте, вкажіть – додам.

Які висновки?

Головний – загальна присутність (кількість) українських музеїв у соцмережах досить значна. Але музеїв, які розглядають просування у соціальних медіа як окремий важливий напрямок роботи (якість), поки що небагато. Проте є всі підстави сподіватись, що невдовзі ситуація зміниться і музейні фахівці опанують і цей сектор. Бо на відміну від звичайних медіа тут результат більше залежить від самих музеїв – їхньої наполегливості та вмінь.

Кілька уточнюючих тез.

По-перше, не треба сприймати цей «рейтинг» надто серйозно, бо, як я вже вказав, він не відображає цілу низку активностей музеїв на ФБ. Наприклад, є досить представницькі музейні групи (Кіровоградський обласний художній музей, Харківський літературний музей, Музей українського народного декоративного мистецтва…). Є музеї, які інформують про свою діяльність як «люди» - і досить успішно. Наприклад, Одеський історико-краєзнавчий музей, що має півтори тисячі друзів і понад півтисячі тих, хто підписався на оновлення.

Проте, спробуємо орієнтуватися саме на сторінки, як формат, визначений для організацій. До Міжнародного дня музеїв зробимо ще один зріз. Можливо, автоматизуємо цей процес, щоб «рейтинг ФБ» відображався на сайті «Музейний простір».

По-друге, цей список не свідчить, що хтось гарний, а хтось - поганий. Просто окремі музеї вже вкладають зусилля в просування на ФБ, а деякі ще ні. Ситуація буде швидко змінюватися. Наприклад, молода спільнота Державного природознавчого музею у Львові набирає обертів.

Окремі випадки, звісно, не тішать. Зокрема, кричуща пасивність деяких музеїв і заповідників національного рівня, які в плані освоєння Інтернету відстають навіть від колег з районних музеїв.

По-третє, так би мовити, є супутні спостереження. На ФБ присутні десь півтори сотні музеїв і СОТНІ музейних працівників. Це легко побачити, якщо задати у пошук різні варіації слова «музей/заповідник». У багатьох воно фігурує як місце роботи. Втім, є достатньо випадків, коли на ФБ представлений десяток співробітників, але у музею / заповідника сторінки немає.

Різні пошукові комбінації дозволяють отримати враження щодо загального рівня представництва українських музеїв на ФБ. Скажімо, якщо брати наш регіон, то польських, болгарських музеїв більше, так само як і сербських та хорватських, не кажучи про російські. У країнах Центральної Європи та у Росії ФБ є повноцінним інструментом роботи з публікою. Туреччина також попереду.

У нас поки що його повною мірою використовують лише деякі «традиційні» музеї. На відміну від приватних галерей та музеїв сучасного мистецтва. Хоча всі ці суб’єкти існують у спільному культурному просторі і конкурують між собою.

Звичайно, не треба перетворювати полювання за «лайками» у самоціль. Радше слід сприймати динаміку як додатковий індикатор для оцінювання роботи музею в мережі. Якщо вас не «лайкають», можливо, про вас мало знають? Або ваша інформація недостатньо адаптована для цієї аудиторії?

Пізніше зробимо такий огляд по Вконтакту.

Олексій Копитько