Мистецтво одягатися по-українськи

Українці завжди були модниками – такий висновок можна зробити з національного костюму. Виробити його – ювелірне мистецтво, правильно носити – серйозна наука, передати у спадок – народна філософія. Український костюм продовжує надихати не тільки вітчизняних модельєрів, за його мотивами робили колекції Жан-Поль Готьє та Слава Зайцев. На сьогодні його елементи – модна фішка, але вже з особливостями 21-го сторіччя.

Українське національне вбрання створювалося для жінки. Особливо видно це по святковому одягу. Якщо українка вдягала сорочку – довгу, яскраву, вишиту, затягувалася плахтою, фартухом та тканим поясом – корсетом – її фігура, навіть, у досить похилому віці була стрункою, а постава благородною. Зав’язати хустку - теж було мистецтво. Тим паче, українки знали понад сто різних форм зав’язування наміток. Всі жіночі проблемні зони акуратно ховалися, а все гарне підкреслювалося. Саме українки століттями володіли таємницями краси та смаку.

Головною особливістю українського костюму було поєднання речей, тобто комплексність. Щоб виглядати багатою та гарною, жінки могла бути одягнена одночасно у понад 20 речей – це разом з намистами. Якось музейні працівники вирішили проексперементувати і спробувати походити у автентичному вбранні. Однак сучасна жінка суто національний костюм вже носити не може – українки не вміють так ходити, як сторіччя тому.

Ольга Єрмак, головний зберігач Музею українського народного декоративного мистецтва: «Все це одягли на співробітницю, щоб хоч сфотографувати. Коли це все відбулося, співробітниця наша зрозуміла, що не може і кроку ступити, і поворушитися, і вона поставила питання власниці, а як же в цьому ходили. Та відповіла таким парадоксом, що в цьому не ходили, в цьому йшли до церкви».

Чоловічий костюм був більш раціональний – довга сорочка та штани. А шаровари зовсім не український одяг – турецький. В Україні їх носили лише козаки. Все, на перший погляд, дуже складне вбрання, що чоловіче, що жіноче – кроїлося та шилося до геніального просто. Тканину рвали на квадрати та зшивали. Потім вишивали чи оздоблювати бісером. Нині автентичні сорочки ще можна знайти в селах, однак костюмів у комплексі майже не збереглося.

Саме стилізований одяг носить більшість сучасних українців, які люблять етнічні мотиви. Модельєри теж не дуже користуються народним кроєм, більше застосовують просто якісь елементи. Дизайнер Вікторія Гресь мала досвід реанімації автентичних речей початку минулого століття. Каже, що їх цікаво відроджувати, але для сучасного життя доводиться перекроювати.

Коли ще люди вміли носити невибагливий і практичний одяг – мати дівчині завжди передавала у скрині український національний костюм, це була дуже інтимна сімейна реліквія. Так наші предки зберегли і для нас цілу філософію та культуру. Можливо, варто спробувати пошукати бабусину скриню, раптом і нам буде що залишити нащадкам.

За матеріалами ICTV