Відкриття виставки «Зірковий слід на небосхилі Лаври» в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику

На початку ХХ століття в Лаврі працювала ціла плеяда видатних художників. Серед них важливе місце займає художник-монументаліст Володимир Дмитрович Сонін (1852-1942). Перші уроки малювання він отримав від свого батька – народного майстра. Згодом закінчив Київську рисувальну школу Миколи Мурашка, викладав, обіймав посаду керівника лаврської іконописної майстерні. Його зусиллями наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. екстер’єр Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври отримав нове живописне оздоблення.

Важко переоцінити унікальність Троїцької надбрамної церкви – визначної пам’ятки архітектури Давньоруської доби. За свою багатовікову історію вона неодноразово змінювала свій зовнішній вигляд, оскільки кожна епоха впроваджувала свій стиль та вимагала нових форм. Декоративне вирішення головної брами монастиря мало відповідати новітнім художнім поглядам і смакам. До кінця ХІХ ст. розписи фасадів церкви неодноразово поновлювали. В 1899 р. Духовний собор прийняв рішення розписати фасади Троїцької церкви згідно з сучасним вимогами та уклав договір із В. Соніним. В ньому було прописано виконання 48 живописних образів, серед яких і «Два собори преподобних Печерських». Нові розписи, виконані в академічній манері, прикрашають фасади Троїцької надбрамної церкви до наших днів.

Протягом багатьох десятиліть науковці Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника досліджують архітектуру, стінопис інтер’єру та екстер’єру, а також живописну програму іконостаса Троїцького храму. На сьогоднішній день під керівництвом відділу науково-реставраційних та відновлювальних робіт Заповідника тривають масштабні реставраційні роботи церкви Головної лаврської брами. В цьому контексті нагальним питанням є збереження автентичності пам’ятки архітектури національного значення, гідна оцінка монументального живопису екстер’єрів Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври  та відновлення розписів у живописній манері В. Соніна. Саме тому дослідження постаті цього художника-монументаліста стає особливо актуальним.

На виставці «Зірковий слід на небосхилі Лаври»,  присвяченій Володимиру Дмитровичу Соніну демонструються пам’ятки, пов’язані з життям і творчістю художника-монументаліста. Наявністю цих музейних предметів фонди Заповідника завдячують родині майстра, яка передала на довічне зберігання документи про народження, одруження, навчання, смерть В. Соніна, його фотокартки, графічні та живописні роботи.

Професійний творчий шлях В. Соніна почався вже у зрілому віці. Художнику було 43 роки, коли 17 серпня 1895 р. він отримав свідоцтво про успішне завершення навчання у Київській рисувальній школі. Лаврський період творчості Володимира Дмитровича розпочався у 1899 р., коли виникла необхідність поновити живопис на фасадах Троїцької надбрамної церкви і на стінах біля Святих воріт.

З 1-го жовтня 1906 р. по 1 квітня 1907 р. В. Сонін тимчасово заміняв на посаді вчителя малювання Лаврської іконописної майстерні І. Їжакевича, після  звільнення якого з квітня 1907 р., обіймав цю посаду на постійній основі. Художник виконував обов’язки викладача, писав ікони на замовлення та виправляв художні роботи учнів і послушників.

У 1910 р. до Духовного собору Києво-Печерської лаври звернувся мешканець м. Києва Петро Головачов з пропозицією Лаврській іконописній майстерні виконати живописні роботи всередині мурованої Іллінської церкви у с. Тернівка Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Вільнянський р-н Запорізької обл.). Представлені на виставці графічні та живописні ескізи свідчать, що В. Сонін виконав запропоновані паном П. Головачовим роботи, через що звільнився з посади керівника іконописної майстерні 9 серпня 1910 р.

Після розпису Іллінської церкви в с. Тернівка В. Сонін повернувся до Києва. У 1916-1918 р. працював на посаді вчителя графічних мистецтв у 7-му Київському вищому навчальному училищі, замінюючи мобілізованого викладача.

Наступний етап у творчості В. Соніна розпочався після жовтневого перевороту 1917 р. Більшовики бачили у релігії свого найнебезпечнішого супротивника, не безпідставно вважаючи Церкву духовним стрижнем “старого міра”. У цей період художник звертається до фольклорних мотивів, пише портрети близьких людей. В його творчості прочинають переважати мотиви реалістичних зображень, натуралізму та ілюстрації художньої літератури.

Вивчення мистецької спадщини художника Володимира Дмитровича Соніна дозволило повніше й ґрунтовніше зрозуміти складний період українського мистецтва на зламі ХІХ-ХХ ст., прочитати ще одну важливу сторінку в історії культури України.

До виставки «Зірковий слід на небосхилі Лаври»  складений науковий альбом-каталог, в якому зібрані всі музейні предмети з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, пов’язані з ім’ям талановитого майстра.

Липень 2024