Виставка Володимира Цюпка в Одеському художньому музеї

Одеський художній музей представляє ювілейну виставку заслуженого художника України Володимира Цюпка - живописця, графіка, автора творів монументально-декоративного мистецтва.

Володимир Цюпко народився 22 жовтня 1936 р. в селі Йосипівка на Кіровоградщині.

Художню освіту отримав  в Одеському державному художньому училищі(1956-1961 рр.) та в Ленінградському вищому художньо-промисловому  училищі ім. В. Мухіної (1964-1970 рр., факультет монументально- декоративного живопису).

Член Національної спілки художників України (1980), Член Національної Асоціації митців НАМ (1993), Почесний член Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Член творчого об’єднання «Мамай» (1998), Заслужений художник України (2001). Живе і працює в Одесі.

Творчу і виставкову діяльність розпочав у 1960 рр. Брав активну участь у неофіційних «квартирних» виставках 70-х рр. в Одесі та Москві. Учасник  неофіційної виставки «Сучасне  мистецтво з України. Мюнхен–Лондон-Нью-Йорк–Париж» (1979).

У 1970–80 рр. працює в галузі станкового живопису, оригінальної графіки. Багато часу та енергії віддає праці над творами монументально-декоративного мистецтва. Постійний член Художньої ради цеху монументального живопису.

З 80-х рр. демонструє свої твори на виставках модерного мистецтва в Україні та за її межами.

Твори Володимира Цюпка зберігаються в колекціях Національного художнього музею України (Київ), Музею сучасного образотворчого мистецтва України (Київ), Одеського художнього музею, Музею сучасного мистецтва Одеси,  Одеського літературного музею, Музею сучасного мистецтва Хмельницького, Івано-Франківського художнього музею, у зібраннях Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Музею Циммерлі (Нью-Джерсі, США), галерей NT-art (Одеса), Карась, «Совіарт» (Київ), Art-kafedra (Луцьк), у приватних збірках в Україні та за її межами.

Персональні виставки митця відбулись – у 1993, 1996, 1999, 2007, 2009 рр. в Одесі, зокрема в залах  Музею західного та східного мистецтва, в галереї Nt-art, Морській галереї та ін.; у 1994, 1996, 1998, 2001, 2006 рр. у Києві, в залах Національного художнього музею, в галереях Карась, «Совіарт», «Ірена» та ін.; у 1994 р. в Івано-Франківську; у 2000 р. в Дюрені (Німеччина).

     Вибрані групові – «Обласна виставка», 1962, Одеса; «Виставка творів художників Одеси», 1980, Спліт, Генуя; «Українсько-французькі зустрічі», 1994, Київ-Хуст; Міжнародна бієнале «Імпреза», 1989-1993, Ів.-Франківськ; «Український живопис ХХ століття», 1990, Київ; «Три покоління українського живопису», 1990, Київ; «Українське малярство, 60-80 рр.», 1990, Київ–Оденсе (Данія); «Мистецькі імпресії», 1994, Київ; «4В», 1997, Одеса; «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; «Ельзас-Україна», 1999, Страсбург; «Міжнародна бієнале сучасної графіки», 2001-2003, Новосибірськ; «Всеукраїнська триєнале живопису», 2001, 2007, 2010, Київ; «Медіа», 2002, Одеса;

«Одеська школа сьогодні», 2004, Одеса; І всеукраїнська триєнале абстрактного живопису «ART-AKT», 2010, Чернівці; «Виставка-конкурс графіки ім. Г. Якутовича», 2010, Київ; виставка «24+1», 2015, Луцьк; «Художники Одеси», 2015-2016, Херсон, Миколаїв; Виставка графіки групи «Мамай», 2016, галерея Nt-art, Одеса.

В. Цюпко відзначений І премією виставки «Арт-клуб-96», 1996, Хмельницький; І премією виставки-конкурсу графіки ім. Г. Якутовича, 2010, Київ; дипломом лауреата та відзнакою «За вірність мистецьким принципам» І всеукраїнської триєнале абстрактного мистецтва «ART-AKT», 2010, Чернівці; дипломом Національного університету «Києво-Могилянська Академія»; лауреат виставки «Українсько-французькі зустрічі», 1994, Київ–Хуст; лауреат виставок «Осінній салон «Високий замок», 1998, 1999, Львів; Муніціпального конкурсу ім. К. Костанді, 2009, Одеса.

«Незважаючи на шлях, пройдений разом, є ще шлях кожного, шлях індивідуальний. І якщо для когось із нас  дуже важливо, як ми починали, то для мене не менш важливо, як ми продовжували, і чим закінчимо.

          Я, на відміну від моїх колег, сформувався не в Одесі, а в Ленінграді, під час навчання в інституті, в часи так званої «хрущовської відлиги». Це були «шістдесяті». На заході - Сартр, Камю, Оскар Німейер (Бразиліа), Сіднейська опера, Міс ван дер Рое, Луіс Кан... Скло, бетон, широкі ландшафти, світло, що все це пронизує. Простота, ясність, природність. Рух хіпі, братерство, любов, свобода. Бородаті красені з гітарами, художники, що оперують вже не тільки  пензлями і фарбою, а ландшафтами і потоками світла.    Все це, з новою літературою, з альбомами  репродукцій новітнього мистецтва, з виставками із Заходу і Сходу, колекціями Ермітажу та зібраннями публічних  бібліотек, проривалось в гнітючу атмосферу «мрачного Санкт-Петербургу»,  пробуджувало уяву, спонукало діяти...» 

         «Монументальний живопис став для модерністів Одеси потужним імпульсом творчих звершень, справжньою  лабораторією засобів і форм модерного мистецтва, першою відвойованою в офіціозу територією».      

        «Мистецтво - організуюча сила, яка діє за законами всесвіту».

                                                                          Володимир Цюпко

Травень 2024