Перегляд фільму "Сходи Якова" у Львівському музеї історії релігії

Львівський музей історії релігії запрошує 14 жовтня 2014 р., в свято Покрови Пресвятої Богородиці та День створення УПА на перегляд фільму "Сходи Якова" (автор сценарію та режисер - Леся Харченко).

 Мета проекту – дослідити феномен кардинала Любомира Гузара, зрозуміти ким він є для України: винятком чи носієм традиції. Лейтмотив стрічки  –  образ життєвого шляху з його перипетіями, який у фільмі символічно називають «сходами Якова».

 Після сімдесяти років розлуки троє 80-річних чоловіків зустрічаються у львівській кав’ярні на даху старовинного будинку. Це колишні однокласники-гімназисти із священичих родин – медик у третьому поколінні Борис Білинський, єпископ-емерит УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар, син Романа Шухевича – Юрій. Вони роз’їхались 1944 року: Гузар з батьками поїхав до Австрії, потім до Америки, Риму. Родина Білинських до Австрії, але потрапивши в радянську зону змушена була повернутись до Львова. Юрій Шухевич, як син командира УПА, понад 30 років провів у радянських таборах, а потім ще й на засланні.

Це люди зі складними долями, дуже різні й, мабуть, тим і цікаві. Вони втрьох покривають весь спектр доль галицької інтелігенції того часу – долаючи різні життєві перипетії піднімалися «сходами Якова».

 А сьогодні вони згадують дитинство, говорять про Україну, про себе. Говорять просто, невимушено, ніби довгого розтавання не було. Час від часу камера «відволікається» на дотичні сюжети історії. З’являються місця, де провів дитинство Юрій Шухевич (чорнобильський інтернат), де вступив у монаше життя Блаженніший Любомир (німецький монастир), де працює в операційній Борис Білинський і як відпочиває в Карпатах.

Документалісти відшукали цікаві кінокадри: у міжвоєнному Львові кінця 30-років XX століття малий Любомир Гузар побачив свого великого попередника Митрополита Андрея Шептицького.

Автори стрічки Леся Харченко і Павло Казанцев вдячні всім, завдяки кому картина відбулася – «священству та мирянам УГКЦ з усього світу, особисто Главі УГКЦ за підтримку і увагу до проекту, і звісно – героям. Без них не було б не лише стрічки, а й нашої держави»,  –  зазначили митці.

За словами протоієрея о. Ігоря Яціва, у фільмі герої доносять до нас мудрість, яку вони здобули впродовж цілої епохи. «Це не портретний фільм про осіб, а радше про епоху, в яку ці люди прожили».

Сьогодні, в силу історичних обставин, слова кардинала Любомира Гузара повинні проникнути в кожне людське серце: «Я є звичайна людина, одна з багатьох. Моя мрія бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою. Бо бути Людиною, то є великий божий дар».

Травень 2024