Експеримент-проект "Урок літератури в Музеї Павла Тичини"

Давно і багато говорено про музейну педагогіку, і кожен розуміє її на свій лад, і кожен з нас, музеїв, вважає що лище він і тільки він найкраще реалізує прийоми цієї музейної педагогіки.

Річ у тім, що сама музейна педагогіка передбачає не виховання чи навчання на наш розсуд дітей у музейних експозиціях, а виконання шкільної програми, строго регламентованої, з використання музейних матеріалів. Вчитель приводить до музею учнів в надії, що ми, проводячи екскурсію, потрапимо "в десятку" і розповімо дітям те, чого не може встигнути викладач за 1-2 уроки шкільної програми. 
Ми назагал приймаємо наших відвідувачів і вважаємо своїм обов"язком максимально завантажити їх мозок і чіпку пам"ять тими прізвищами, датами, фактами, які вважаємо ключовими в нашій експозиції.
В результаті ж трапляється так, що очікування вчителя і наші зусилля лежать в паралельних площинах, бо ми один одного розуміємо, але методологія викладання матеріалу у нас зовсім різна.

8 жовтня 2014 року #МузейТичини запропонував одному з викладачів провести "Урок літератури в Музеї Павла Тичини", щоб вчитель був господарем ситуації, а ми - лише помічниками.

Це рішення нестандартне, експериментальне ми наперед не можемо говорити наскільки воно успішне і виправдане. За результатами цього уроку ми побачимо в який часовий інтервал вчитель "вкладе" свій музейний урок. Також поглядом зі сторони вловимо очікування вчителя від візиту до музею, а також запозичемо у свій арсенал педагогічні прийоми в роботі з нашою аудиторією шкільного віку.

Травень 2024