Унікальну колекцію старожитностей зібрав мешканець Івано-Франківщини

Унікальну колекцію старожитностей на горищі власного будинку зібрав мешканець Івано-Франківщини Роман Яворський. Щодня 80-річний пенсіонер підіймається сходами під самий дах, щоби розповісти черговому гостю історії незвичайних експонатів.

Відвідувачів унікального музею старожитностей мешканець Коломиї Роман Яворський зустрічає біля свого будинку. Особисто проводить сходами нагору. У двох невеличких кімнатках 80-ти річний чоловік зібрав більше тисячі експонатів. Особливістю цих речей, каже пан Роман, є те, що кожна з них власноруч відреставрована і досі працює.

Столітній швейцарський грамофон видає з платівок якісний звук. Кожний механізм старовинних годинників справний. А на бразильському інструменті - банджо, якому вже сто п"ятдесят років, Роман Яворський і досі награє народні мелодії.

Полиці, підлога та стеля звичайного горища вщерть закладені різними дивовижами. Кухонне приладдя,старі праски,одяг та взуття наших прабабусь. Багато предметів і часів Першої світової війни- каски, значки та гільзи. А ще є тут цікаві речі із секретами, які відомі тільки господарю музею.

Роман Яворський, господар музею: "Майстер зробив секрет. Цей секрет відомий тільки мені. Так ніхто цю пушку відкрити не може. А є секрет."

Монети країн всього світу — особлива гордість колекціонера Романа Яворського. Тут є демідовські рублі, знамениті "катеринки",та петлюрівські банкноти. Про кожен гріш, найменший шматочок срібла чи міді пан Роман розповідає цікаву історію.

Під склом розміщена монета виготовлена до народження Ісуса Христа. А ось купюра у 5 мільярдів марок. Такі гроші випускали у Німеччині під час інфляції 1923 року. Для порівняння поруч із нею - чверть копійки, які ходили двісті років тому в Московській імперії.

Вся ця скарбниця на горищі, каже пан Роман - це сім десятиліть колекціонування. Час від часу вона поповнюється новинками. А от місцеві жителі переконані, що таке зібрання має бути на видному місці.

Люди: "Там тісно, але зато є на що подивитися. В нас, нажаль, в центрі міста лише казіно, кафе. ресторани, забігаловки не для цього. А чомусь для культури в нас не хватає ні грошей. ні бажання."

А от пан Роман на байдужість місцевої влади не скаржиться. Мовляв це його власність, тут він і директор, і екскурсовод, і сторож, і прибиральник. І люди все ж приходять на його горище – і місцеві, і з сусідніх областей.