Сакральний живопис Олександра Демиденка відзначено премією імені Олександра Осмьоркіна

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 22 листопада 2020 14:44 |

Наша степова область одна з не багатьох в Україні, що кожного року відзначає здобутки творців мистецтва спеціальними преміями. Так, нині виповнюється 15 років як почала діяти обласна премія в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна, заснована Кіровоградською обласною радою на клопотання обласної організації Національної Спілки художників України.


Лауреатом премії цього року в номінації «національна традиція»  став член Національної Спілки художників України живописець Олександр Демиденко за оформлення  вівтаря храму Святого рівноапостольного князя Володимира Православної Церкви України міста Кропивницького.
   
Олександр Володимирович Демиденко народився 1966 року в м. Токмак Запорізької області. Випускник Дніпропетровського державного художнього училища ім. Є.В. Вучетича (1988) та художньо-графічного факультету Криворізького педагогічного інституту (1995).
   
З 1991 року мешкає у м. Кіровограді (нині Кропивницький). Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Брав участь у творчих акціях-пленерах: обласному «Кіровоградщина очима художників» в Онуфріївському та Олександрівському районах, Всеукраїнських пленерах «Весна. Буковель 2012» та «Перлина Закарпаття» на Івано-Франківщині. Нагороджений дипломом учасника проекту «АвіАрт-2012», який проходив на борту літака АН «Мрія» у вересні 2012 року. Постійний учасник пленерів в селі Аджамка, які проводить Кіровоградська обласна організація НСХУ. Презентує свої твори в галереях Києва та Праги (Чехія). Має чимало персональних виставок у нашому місті та Києві.
    
Твори художника зберігаються у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогово, Кіровоградському обласному художньому музеї, нині Музей мистецтв, художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна та приватних колекціях. Художник працює в напрямку реалістичного живопису, провідною темою творчості є пейзаж.
   
Але нині Олександр Демиденко виступає в незвичайній для широкої публіки іпостасі – художника монументального сакрального мистецтва. Мало кому відомо, що за останні п’ять років ним розроблені та виконані настінні розписи соборів Св. Володимира в селі Іванівка, та Святотроїцької церкви в селищі Новгородка. Незмінним помічником у всіх монументальних роботах Олександра Демиденка є художник Євген Івасюта.
  
І ось нова велика праця - оформлення  вівтаря храму Святого рівноапостольного князя Володимира Православної Церкви України міста Кропивницького, над яким художник працював ще з вересня 2018 року. П’ять тем - Євхаристія, Богородиця Оранта, Диво множення хлібів, Моління про Чашу та Вознесіння Господнє і зображення окремих святих – Василя Великого, Івана Златоуста, Григорія Богослова складають загальну композицію з 46 фігур в повний зріст на площі понад 100 квадратних метрів,  половина з якої - вигнуті поверхні, що особливо ускладнювало працю митця. Всі образи вирізняються переконливою декоративністю та вражають високою майстерністю виконання. Кольорова палітра заворожує стриманістю та  гармонійністю тонових співвідношень. В досягненні такого ефекту допомагають і нові технології - спеціальні силікатні фарби, які готуються на основі природних мінеральних пігментів. Їхнє використання дає можливість наносити як надтонкі, прозорі, так і пастозні шари, а після висихання утворюється вишукана матово-оксамитова поверхня, що важливо для роботи в техніці фрескового живопису.
   
Важливим сюжетом монументального комплексу є символічне зображення Євангельської розповіді про Таємну вечерю - Євхаристія, або Святе Причастя. Побудована за дзеркальним принципом композиція розміщена справа та зліва від вікна вівтаря і складається з дванадцяти фігур апостолів та подвійної фігури Христа, який ділиться зі своїми учнями хлібом та вином, що символізують його тіло і кров. Загальний рух до центру композиції підкреслюють образи Архангелів, які витають у небі, освячуючи та засвідчуючи знаменну подію. А зображений над віконною нішею шестикрилий Серафим ставить яскравий акцент у всій історії, неначе нагадуючи, що ніяка дія в житті не відбувається без присутності Бога, який постає не лише в образі Христа, але й в потоках природнього світла, що потрапляє до вівтаря з вікна і фактично стає центром розпису, надаючи Євангельській оповіді ще більшої ваги та переконливості. Органічною підтримкою композиції є зображення трьох святих на нефах – Св. Василя Великого, Св. Григорія та Св. Іоана Златоуста з цитатами їхніх висловів.
   
Над Євхаристією в консі храму у всій величі постає образ Богородиці Оранти (Та, що молиться), яка засвідчує прихід у світ Царя Божого. Цей християнський символ органічно увійшов в українське культурологічне коло народних традицій, починаючи від мозаїки на стіні Софіївського собору в Київі до Богородиці Покрови, як  покровительки козацтва. Поза, жест адорації (молитви)  Оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до XX століття. На жіночих весільних вінцях завжди було присутнім зображення Богородиці з піднятими в молитві руками. В образі, створеному Олександром Демиденком,  Богородиця Оранта виступає як захисниця віри, втіленням якої є її новонароджений син. В ній відчуваються духовна сила та душевна теплота, божественне і людське тут органічно зливаються в єдиний простір космічної неосяжності життя, що є однією з характерних рис традиційного українського сакрального живопису.  
   
Моління про чашу (Гетсиманське моління) відноситься до популярних сюжетів, що поєднують українську та західноєвропейську образотворчі традиції. В християнстві Гетсиманський сад шанується як одне з місць, пов’язаних з пристрастями Христовими і є місцем християнського паломництва.
Згідно з євангельською розповіддю, напередодні взяття під варту Ісус прийшов помолитися в Гетсиманський сад, розташований біля схилу Оливкової гори поблизу струмка Кедрон на схід від центру Єрусалиму.
   
В розписі художник прагнув підкреслити трагічну самотність Ісуса Христа як людини і в той же час його силу і єдність з Богом-Отцем, що виступає в образі світла. Композиція розпису умовно поділена навпіл. В верхній частині в центрі Христос стоїть на колінах, його руки звернені до неба, а погляд – в самого себе, неначе підтверджуючи існування в ньому пізнання людської і божої сутностей. В нижній частині група учнів, що занурилися в глибокий сон. Чим більше вдивляєшся в образи, створені художником, тим переконливіше звучать слова Христа, звернені до апостолів: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, плоть же немічна».
   
Апофеозом монументального комплексу є тема Вознесіння Господнього або повернення Ісуса Христа на небо через 40 днів після дива Воскресіння. Основний сенс цієї події пов’язаний з усвідомленням можливості подолання кордонів видимого та невидимого світів і їхнього єднання в один простір, в якому Христос панує над світом. Тому Христос в Силах і «твердь небесна» виступають головними образами величної багатофігурної підкупольної композиції, в якій учні Христові, кожен зі своїм характером та особистими пристрастями, віддаючи шану Богу, поступово перетворюються в істинних Апостолів, яких чекає складна, часто трагічна доля на шляху утвердження Віри.
   
Коли дивишся на ці дива творчості, то перехоплює подих - як це можливо? А коли знаєш, що вся ця краса створена маленькими пензликами 1-5 номерів, то схиляєшся перед терпінням і витримкою майстра, який виявляє унікальну здатність, залишаючись в межах канону та стародавніх традицій православного українського стінопису, поєднувати в зображеннях відверту декоративність і реалістичність форм. Лики його святих сповнені духовної глибини, душевної відкритості і в той же час особливої природньої таїни, за якою зберігається істина життя. Не можна оминути увагою в розписах виконані з особливою любов’ю та мистецькою прискіпливістю орнаменти, що яскраво підкреслюють архітектурні особливості храму, додають ошатності та піднесеного настрою всьому монументальному комплексу. 
   
Колектив художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна вітає Олександра Демиденка з відзначенням його роботи обласною премією в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна! Ця подія досить символічна, адже Олександр Осмьоркін також був дотичним до сакрального мистецтва - його дядько Яків Паученко, про якого художник згадував, як про свого натхненника з занять живописом, утримував свого часу іконостасну, художньо-іконописну та позолотну майстерню, був зодчим багатьох храмів у нашому краї, один з яких – Свято-Вознесенський собор у місті Бобринці є архітектурною пам’яткою загальнодержавного значення.

Андрій Надєждін
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький

 
Собор Св. Володимира в м. Кропивницькому
 
Олександр Демиденко
Ескіз розпису вівтарної частини собору
 
Олександр Демиденко
Ескіз розпису верхньої частини куполу собору
 
Олександр Демиденко
Ескіз-трафарет розпису лівої частини композиції
«Євхаристія» у вівтарній частині собору
 
 
Олександр Демиденко в соборі під час роботи над
монументальним розписом композицій «Богородиця Оранта»
та «Моління про Чашу»
 
Фрагмент розпису конхи вівтаря -
композиція «Богородиця Оранта»
 
 
 
Композиція «Євхаристія»
(ліва, центральна, права частини)
 
 
Фрагменти композиції «Євхаристія» -
Архангел Гавриїл та Ісус Христос
 
Композиція «Моління про Чашу»
 
 
Фрагменти підкупольного розпису вівтаря -
композиція «Вознесіння Господнє»
 
Ангел. Фрагмент підкупольного розпису вівтаря
 
Григорій Богослов. Розпис апсиду вівтаря
 
Декоративні орнаменти розпису собору
 
Олександр Демиденко біля авторського розпису
в соборі Св. Володимира в м. Кропивницькому
 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Жовтень 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Вересень | Листопад