Роботи учасників першого бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму представили в Кропивницькому

    В художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому Всеукраїнська подія. На офіційному сайті музею представлена виставка творів учасників Першого бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий Кіт» імені Андрія Ліпатова до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.
    227 робіт, розміщених у віртуальній експозиції, презентують творчість 55 митців з різних міст нашої держави. Київ, Одеса, Чернівці, Тернопіль, Миколаїв, Полтава, Могилів-Подільський, Кременчук, Ірпінь, Миргород, Світловодськ, Знам’янка і звичайно Кропивницький, а також селища Олександрівка, Казарня, Трепівка та Скалева Кіровоградської області означили мистецьку географію учасників арт-проєкту, мета якого - збереження та розвиток оригінальних народних традицій в сучасному самодіяльному та професійному образотворчому мистецтві, популяризація образотворчого мистецтва як одного з дієвих засобів розвитку української культури та увічнення пам’яті оригінального майстра наїву, художника-земляка, члена Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Андрія Ліпатова.
    Андрій Ліпатов (1960-2010) за фахом був інженер-механік, а за покликом душі – художник. Він прожив коротке, але надзвичайно світле життя. Його  оригінальні картини експонувалися на виставках та фестивалях народного, декоративно-прикладного та наївного мистецтва не лише в Україні, а й у Франції, Росії, Великобританії та Ірландії. Твори талановитого художника знаходяться в збірках багатьох музеїв і приватних колекціях в Україні та за кордоном. Мурал із зображенням його картини «Променад на Дворцовій», виконаний в 2019 році на стіні Музею мистецтв з нагоди 265-річчя Кропивницького, тепер є оригінальною візитівкою міста.
    У фондах художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна зберігається картина Андрія Ліпатова «Велюровий кіт» (1998), яка й надала назву арт-проєкту та стала основою логотипу і дизайну диплому учасника Бієнале. Цей твір з образом велюрового кота не лише відображає погляд автора на навколишній світ та є його своєрідним автопортретом, на що вказує монограма «А.Л.», що прикрашає бік кота, а й, завдячуючи своїй безпосередності та високому мистецькому професіоналізму, відображає й загальні настрої двох мистецьких напрямків - наївного мистецтва та примітивізму.
    «Як не крути, а наїв не лише дуже цікавий, а й надзвичайно дієвий жанр мистецтва і творчість Андрія Ліпатова - очевидне тому свідчення. Він краще за томи краєзнавчих праць і географічних мап, увиразнив історію і географію міста Кропивницького, пише на своїй сторінці в фейсбуці арт-менеджер книгарні «Є» Андрій Домаранський. - Започаткувати Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму саме у місті Ліпатова чудова ідея: важлива і вчасна. Щира вдячність співробітникам художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна за такий розкішний подарунок в ці лихі часи!»
    Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва (9 листопада) започаткований художньо-меморіальним музеєм Олександра Осмьоркіна за підтримки управління культури і туризму Міської ради міста Кропивницького.
    Співорганізаторами унікальної мистецької акції виступають: Комунальний заклад «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради», Галерея «Єлисаветград» та Кіровоградська обласна організація Національної Спілки художників України. Інформаційну підтримку надають: газета територіальної громади міста Кропивницького «Вечірня газета», Кропивницька телерадіокомпанія «TTV», книгарня «Є» в місті Кропивницькому, а також Національна Спілка художників України та Всеукраїнський часопис «Артанія».
    Тож масштабність мистецького проєкту передбачалася від самого початку. І якби відкриття виставки проходило в реальному просторі, то були б задіяні всі виставкові площі співорганізаторів проєкту. Але в зв’язку зі встановленням на всій території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та відповідно забороною проведення всіх масових заходів, нині, в 2020 році, Бієнале відбувається у віртуальному форматі. Та від цього вона не втрачає ані своєї масштабності, ані знаковості.
    Як зазначає одна із учасниць виставки, київська художниця, викладачка кафедри реставрації творів мистецтва Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури Ірина Сомик-Пономаренко: «Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт», цікава,  перш за все,  наданою можливістю «професійним» та «непрофесійним» митцям представити свої роботи на всеукраїнському музейному рівні в одному інформативному просторі.  Така акція, виводить на перший план внутрішній ідею  творів, а у художників, cтираючи рамки умовної  приналежності до якоїсь певної стилістики чи спільноти.  Відвертий та потужний живопис Михайла Надєждіна, як завжди, захоплює та поглинає, виводить на якийсь інший, чистий рівень сприйняття. Водночас, віртуальна виставка дає можливість ознайомитись з творами художників, що можливо ніколи не займались виставковою діяльністю, а їх творчі ідеї є непересічними».  
    І з цим твердженням важко не погодитись. Адже учасниками Першого Бієнале «Велюровий кіт» стали як відомі професійні художники – народний художник України Михайло Надєждін (м. Кропивницький), заслужені художники України Юрій Кафарський (м. Могилів-Подільський Вінницька обл.), Андрій Надєждін та Сергій Шаповалов (м. Кропивницький), заслужений майстер народної творчості України Олександра Пренко (м. Кропивницький), а також знакові постаті сучасного українського образотворчого мистецтва живописці Володимир Кабаченко (м. Одеса) та Анатолій Фурлет (м. Чернівці-Київ), визнані представники наїву Дмитро Молдованов (м. Миколаїв) та Олександр Ляпін (м. Київ), члени Національних Спілок художників та майстрів народного мистецтва України, так і художники-аматори, різні за фаховою освітою – інженери, журналісти, психологи, бібліотекарі, фотографи, математики та мовознавці, які успішно реалізуються в образотворчому мистецтві. Переконаний, що їхні художні пошуки стануть відкриттям для широкого загалу шанувальників сучасної образотворчості.
    Звертаючись до стильових напрямків світового мистецького надбання, що знайшли яскравий вираз в епоху постмодернізму - необароко, символізм, сюрреалізм, фентезі, декоративізм, реалізм, «естетизований кітч», кожен з митців намагається розвивати власну мистецьку ідею, виходячи за межі будь-яких стильових ознак та уникаючи загально прийнятих художніх штампів. Це - нова, особлива тенденція сучасного образотворчого мистецтва, народжена, на мою думку, можливостями інформаційного суспільства ХХІ століття.
    І все ж. Що може бути спільного в творах професійних живописців Володимира Кабаченка, Анатолія Фурлета, Юлії Мохірєвої або народного художника України Михайла Надєждіна, графіка Людмили Богдан, декоративістів Ольги Коломієць, заслуженого майстра народної творчості України килимарки Олександри Пренко з творчістю наївістів Олександра Ляпіна, Дмитра Молдованова, історика Анатолія Горового, журналістки Олесі Гудими, психолога Катерини Косяк або в минулому банківського працівника Ксенiї Бондаренко -  таких різних за фаховими можливостями, ідейними підходами, особистою філософією? Таке питання може постати перед будь-яким фаховим мистецтвознавцем.
    Але такі точки дотику існують. Це - яскраве бажання реалізації авторського самовиразу, оригінальність та своєрідність мистецьких підходів до картинної форми, що бере свій початок в мистецтві примітивізму та європейського наїву, народжених як чуттєва противага матеріалістичній філософії техногенезу ХХ століття.  А ще - особливе відношення до української народної традиції з її орнаментальним декоративізмом і символізмом міського та сільського фольклору, підсвідомою чи свідомою пам’яттю первісного, архаїчного, середньовічного історизму, казковістю літературної метафори та романтичної ідеї імперативного осягнення природи світобудови.
    Учасники Бієнале «Велюровий кіт» - художники, так би мовити, різних «вагових категорій», але єдиного українського мистецького простору. Процес стиснення мистецьких зав’язків та швидкого перебігу і взаємопросування художніх ідей є, на мою думку, ще одним, новим явищем в культурному середовищі нашого часу.
    Чимало серед тих, хто долучився до Бієнале, вчителі образотворчого мистецтва. Приємно відзначити, що Бієнале не оминули увагою й студенти мистецького факультету Центральноукраїнського державного педагогічного університета ім. В.Винниченка, які разом зі своїми викладачами - кандидатами педагогічних наук, членами Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Ларисою Гарбузенко та Юлією Малежик представили свої творчі доробки.
     Показовим є і вік учасників – від 17 років до 85-ти, що дає змогу в повній мірі осягнути різноплановість сучасного українського образотворчого мистецтва. 
    Виставка Першого Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий Кіт» імені Андрія Ліпатова яскраво демонструє, що свобода мистецького вибору і воля до його практичного втілення є чи не головною ознакою сучасного образотворчого мистецтва, де технічний професіоналізм відходить на другий план перед безпосереднім художнім сприйняттям, образним втіленням ідей та багатогранністю авторської мови.
    В цьому Ви можете переконатися завітавши на сторінку виставки на офіційному сайті художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна у розділі Бієнале «Велюровий кіт», де, сподіваюсь, також будете приємно вражені запропонованим експозиційним форматом у вигляді окремих сторінок, фактично, як зазначає Ірина Сомик-Пономаренко: «По суті, організатори зробили мінісайт для кожного учасника бієнале, що дасть можливість в майбутньому аналізувати та систематизувати велику базу інформації певного зрізу українського мистецтва. Це дуже копітка, але важлива справа».
    Такий формат віртуальної виставки на всеукраїнському рівні використано чи не вперше. Його автор - вебмайстер Дмитро Мішин, до речі, також учасник Бієнале.
    Хоча виставка і віртуальна, всі учасники Першого Бієнале отримають реальний Диплом та інформаційний каталог, підготовлений науковцями музею.
    Започатковуючи беззаперечно унікальний арт-проєкт Бієнале наївного мистецтва та мистецтва примітивізму «Велюровий кіт» імені Андрія Ліпатова, музей Олександра Осмьоркіна, звісно, в першу чергу розраховував на власні можливості та організація такої виставки потребує зусиль багатьох людей. Тому хочеться висловити щирі слова вдячності членам Національної Спілки художників України Оксані Журавель (Надєждіній), Анатолію Фурлету, Володимиру Кабаченку, головному редактору всеукраїнського часопису «Артанія» Аллі Маричевській, директору Дирекції виставок НСХУ Ігорю Волощуку за допомогу в розповсюджені інформації про проєкт та налагодженні комунікації з художниками, кропивницьким ЗМІ – редактору «Вечірньої газети» Сергію Запорожану та директору телерадіокомпанії «TTV» Оксані Васильєвій за активне висвітлення події, а також подякувати учасникам за небайдужість до цієї мистецької ініціативи. Разом нам вдалося!
    Ось які відгуки на підтвердження ми вже маємо:
    «Безмежно вдячна оргнізаторам Бієнале за те, що дали змогу експонувати картини (онлайн) #olesyahudyma в Osmerkin Museum. Відчуття присутності там, в цей час, наповнює моє серце радістю!!!» - пише учасниця Бієнале журналістка з Тернополя Олеся Гудима.
    А наша землячка художниця Оксана Журавель (Надєждіна) – членкиня НСХУ, викладач художнього класу Таращанської музичної школи, що в Київській обл., зауважує: «Для мене «Велюровий кіт» - це проєкт про пам’ять, про художника Андрія Ліпатова, якого багато хто знав особисто. Велюровий кіт, який усе пам’ятає: віконця, кватирки, ларьки, базарні ряди, випадкових перехожих, вулиці міста, де жив художник.  Наївне мистецтво зберігає первозданність, в якій індивідуальна пам’ять художника з часом стає пам’яттю народу. Серед робіт, своєрідний щоденник хитрих сновидінь Олександра Ляпіна. Чи живе художник у цьому сні, чи згадує кожного разу, коли просинається... Переглядаючи виставку, ми згадуємо Яну Дябіну-Товкайло з тендітним щастям у чистих локальних плямах. Завтрашнє сьогодні - це учора. Так звично і рухаємося ми з минулого у майбутнє, міркуючи про плинність життя, що знаходить відгук у роботах Ірини Сомик-Пономаренко. Спогади, як сховище національних традицій та власних переосмислень, є невід’ємною частиною робіт Людмили Богдан, Володимира Кабаченка, Анатолія Фурлета, Михайла і Андрія Надєждіних, Леоніда Павленка, Володимира Товкайла. Вітаючи з виставкою художників, хочу привітати і організаторів. Ваша методична і високопрофесійна робота досягла результату! Це перша Бієнале, маємо надію на продовження...»
    Тож, запрошуємо всіх, хто шанує образотворчість, або сам проявляє себе в мистецтві малювання, завітати на музейний веб-сайт і доторкнутись до барвистого «Велюрового кота» імені Андрія Ліпатова, занурившись у неперевершену, сповнену тонких емоційних переливів та сплесків, космічну атмосферу художнього всесвіту.
    P.S. Коли стаття була готова, надійшов лист від дружини художника Андрія Ліпатова - Марини зі словами: «С радостью ознакомилась с оригинальными, талантливыми, необыкновенно интересными работами участников первой биеннале наивного искусства и искусства примитивизма. Каждая работа – неповторимая магия. Желаю всем участникам выставки реализации творческих идей, вдохновения и удачи! Благодарна коллективу художественно-мемориального музея А.А.Осмеркина за разработку и реализацию уникального арт-проекта».

Андрій Надєждін
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна

Михайло Надєждін (м. Кропивницький) Народний художник України Дивимося телевізор. За малюнком сина Андрія 1967 року 2017 Полотно, олія 80х75

Анатолій Фурлет (м. Чернівці – Київ) Член Національної Спілки художників України Царівна пісень... Чураївна 2012 Полотно, олія 80х85

Сергій Шаповалов (м. Кропивницький) Заслужений художник України Чумацькі мари 1991 Полотно, олія 135х200

Володимир Кабаченко (м. Одеса) Член Національної Спілки художників України Минулий час 2015 Полотно, олія 143х165

Товкайло Володимир (м. Світловодськ, Кіровоградська обл.) Член Національної Спілки художників України Чорна кішка, білий кіт №2 2020 Полотно, олiя, акрил 81х72

Юлія Мохірєва (м. Полтава) Член Національної Спілки художників України Зачарований Гоголь 2019 Полотно, олія 75х75

Олександр Ляпін (м. Київ) Член Національної Спілки фотохудожників України Баба Яга і танки, що ховаються в траві 2018-2020 Полотно, акрил 70х60

Молдованов Дмитро (м. Миколаїв) Композиція «Love» 2008 ДВП, фанера, віконна рама, олія 130х140

Людмила Кривенко (м. Кропивницький) Зимові свята 2013 Текстиль, клаптикове шиття 100х80

Людмила Богдан (м. Чернівці) Член Національної Спілки художників України Смуги її життя 2017 Папір, акварель 35х55

Олеся Гудима (м. Тернопіль) Найкраща подруга 2018 Полотно, олія 90х60

Яна Дябiна-Товкайло (м. Світловодськ, Кіровоградська обл.) Сніг в листопаді 2017 Полотно, oлiя, акрил 50х60

Олександр Жильцов (м. Донецьк – Київ) Без назви 2019 Полотно, олія 60х60

Анатолій Горовий (м. Київ) Єдність усього сущого 2020 Дерево, акрил 55х50

Ірина Сомик-Пономаренко (м. Київ) Дай, Боже, гарної бульби цього року 2002 Полотно, поталь, олія 23х30

Ганна Фочук (м. Чернівці) Член Національної Спілки художників України Спочатку була казка 2015 Папір, витинання 55х70

Олександра Пренко (м. Кропивницький) Заслужений майстер народної творчості України. Член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Гобелен. Дерево життя 2010 Вовняні нитки, ручне ткання 80х60

Микола Явтушенко (с. Казарня, Кіровоградська обл.) Місячна ніч 2016-2017 Полотно, олія 40х30

Катерина Косяк (м. Ірпінь, Київська обл.) Вулиця-шафа 2016 Полотно, олія 41х60

Дмитро Мішин (м. Кропивницький) Метелики веселки 2019 Папір, комп’ютерна графіка 21x30

Ольга Кузнєцова (м. Київ) Член Національної Спілки фотохудожників України Серія «Pastorale» 2020 Дизайнерський картон, гелеві ручки 21х29,7

Дмитро Молдованов (м. Миколаїв) Автопортрет з дочкою 2000 Полотно, олія 90х100

Лариса Гарбузенко (м. Кропивницький) Член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Здибанка 2012 Тканина, художній розпис 50х80

Любов Кiрiчук (м. Кропивницький) Міський романс 2019 Полотно, олія 35х40

Юрій Кафарський (м. Могилів-Подільський, Вінницька обл.) Заслужений художник України Вчений кіт 2020 Полотно, олія 80х60