Показники ефективності збереження музейних колекцій, аналіз поточного стану в Україні та зарубіжного досвіду

21 жовтня 2020 11:34 |

За визначенням ICOM: «музей є некомерційною, постійною інституцією, покликаний служити суспільству та сприяти його розвитку, відкритий для публіки, який займається набуває, зберігає, досліджує, популяризує та експонує матеріальну й нематеріальну спадщину людства, довкілля з метою просвіти, навчання та задоволення» [1].


Сьогодення вимагає від музею бути культурно-освітнім центром, в якому відвідувач сприймається рівноправним учасником культурного діалогу. Час коли розвиток музею визначався виключно його власними уявленнями,  потребами та приписами вищих інстанцій поступово відходить у минуле. Музей має бути активно задіяним у житті суспільства, формуючи його культурне середовище, а не бути пасивним відображенням культури.  

В законодавчих документах музей визначається як «науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.» [2]

Отже на музеї покладені функції виявлення, збирання музейних предметів і колекцій, їх зберігання, вивчення та презентація у різних формах: експонування, каталогізація, оцифрування, створення науково-популярного продукту, проведення досліджень тощо. Різноманіття колекцій, характеризують палітру аспектів історичного, науково-технічного, культурного життя країни та світу.

Для об’єктивної оцінки професійної музейної діяльності Міжнародною радою музеїв (ICOM) та Європейською групою з музейної статистики (EGMUS) було розроблено набір ключових показників ефективності, серед яких є маркери і для збереження музейних колекцій.

Питання показників ефективності оцінки професійної музейної діяльності лишатиметься актуальним завжди, світ змінюється, глобалізаційні процеси та розвиток технологій додають інструментарій та розширюють задачі та значення музеїв у всьому світі. Тому і раніше проводилась робота з розробки показників якості для різних направлень музейної діяльності, наприклад «CollectionsManagementPerformanceIndicators» («Показники ефективності управління колекціями»), розробленіНіком Пулом, генеральним директором,The Collections Trust [6]або «StandardsforMuseumExhibitionsandIndicatorsofExcellence» («Стандарти для музейних виставок та показники якості») розроблені Радою професійних мереж Американського альянсу музеїв [7]. Це підкреслює важливість роботи Міжнародної ради музеїв (ICOM) та Європейської групи з музейної статистики (EGMUS) з розробки ISO 21246:2019(E), та актуальність адаптації і використання таких стандартів в Україні.

Наповненість музейних фондів  та наявність спеціалістів, здатних інтерпретувати пам’ятки культури і історії адаптуючи їх для відвідувачів в різних формах та засобах, гарантує створення якісного, конкурентного музейного продукту.

  • Зберігання

Специфічною особливістю музею та його відмінністю від інших закладів культури є «музейний предмет». Експонати містять унікальний соціально вагомий потенціал, інформацію, що є документальним підтвердженням окремих явищ та процесів в суспільному житті і природі, можуть бути джерелом емоційного впливу, глибоко позначитись на формуванні світогляду, життєвій позиції людини. Це має відбуватись з відвідувачем музею при правильному задіянні потенціалу музейних колекцій. Однак, нажаль в багатьох музеях втрачено гармонійну рівновагу між використанням експонатів та збереженням і обліком музейних колекцій. 

З усіх музейних функцій збереження предметів культури та історії визначає сутність музею. «Зберігання - один з основних видів діяльності музею щодо створення матеріальних умов і правових засад, за яких забезпечується збереження музейних предметів та музейних колекцій» [2].

Збереження включає в себе цілий комплекс: зберігання, дослідження, реставрація, експонування, оцифрування тощо., тісно взаємопов’язаних між собою, ці дії вміщують всі направлення роботи музею, тематично відображаючи основні актуальні проблеми, котрі можуть відбуватись з музейним предметом та колекціями в різних умовах музейної діяльності. 

Слід зазначити що  в  Україні понад 800 музеїв державної та комунальної форми власності, які зберігають державну частину музейного фонду [3].

Чи можна назвати поточний стан збереження музейних колекцій в Україні достатньо ефективним?

В наслідок недостатнього фінансування, близько 55% музейних будівель знаходяться у поганому стані та потребують капітального ремонту, у фондосховищах не завжди є можливість створення та підтримки стабільних кліматичних умов, або наявність обладнання для зберігання та використання експонатів,  що негативно впливає на стан збереженості музейних пам’яток [4].

Для зміни ситуації необхідне не тільки підвищення фінансування а і вирішення питань підготовки кадрів, змін нормативної документації тощо.

Аналізуючи зарубіжний досвід можна прийти до заключення що одним з кроків для зміни ситуації є необхідність введення комплексного поняття превентивної консервації у загальний вжиток української практики зберігання колекцій. Необхідно використовувати комплекс ефективної превентивної системи захисту, що включає сукупність заходів та профілактичних дій широкої направленості проти різноманітних видів ризиків та факторів що впливають на збереженість та безпеку музейних предметів. 

Вивчення та аналіз міжнародної практики з застосуванням адаптованих результатів дає вагомий внесок у розвиток  вітчизняної сфери музейної справи.

Так, застосування досвіду BizotGreenProtocolможе бути надзвичайно корисним рішенням для підвищення ефективності збереження музейних колекцій в Україні. Ця практика дозволяє бути адаптивними, спонукає музеї  застосовувати різноманітні методології та стратегії, які найбільше відповідають їх колекціям, архітектурі та потребам, заохочуючи до новаторських підходів.

Пасивні методи зберігання, прості технології, які легко підтримувати, та пошук рішень скорочення витрат енергії для зменшення вуглецевого сліду є цікавою та важливою практикою, котра може бути успішно адаптована в Українських реаліях. Важливим джерелом для реалізації цього досвіду є кадровий ресурс.

  • Реставрація.

Внаслідок цілого ряду факторів, на сьогодні реставрації потребують  близько 70% музейних предметів фондового зберігання, приблизно 700 тис. з яких потребують термінового проведення реставраційно-консерваційних процесів.  [4].

Гостра потреба в збереженні пам’яток не оминає навіть великі музеї та заповідники. Відомо що, у 17 заповідниках підпорядкованих міністерству, кількість предметів музейного фонду, що потребують реставрації становить близько 34 тис. од. [5]

Кількість пам’яток які потребують збереження, значно перевищує число наявних спеціалістів, гостро стоїть питання якісної підготовки та залучення кадрів. Наразі в Україні близько 240 сертифікованих реставраторів, за рік відреставровано - 8,5 тис. предметів [4]. Експонати десятиліттями знаходяться у «черзі» на реставрацію. Для збереження об’єктів  окремих колекцій, спеціалістів у країні немає зовсім. Така ситуація призводить до втрат об’єктів культурного надбання.

Є важливим питання матеріально технічної бази для проведення наукових досліджень та консерваційних-реставраційних робіт. Наразі недостотне фінансування та розвиток галузі може в найближчій перспективі призвести до колапсу сфери збереження культурної спадщини. 

Важливо зазначити, що кожна цифра на папері звітності відреставрованих об’єктів- пам’ятка, врятована кропіткою працею реставратора. Індикатори ефективності в графі реставрація не можуть обмежуватись виключно цифрами  кількості відреставрованих робіт.

Реставрація аварійних робіт займає набагато більше ресурсу у фахівця, аніж реставрація роботи, що знаходиться в задовільному стані та потребує незначних втручань. Тривалість реставраційного процесу залежить  від ряду факторів, таких як стан збереженості предмета та його фізико-хімічних показників, розмір роботи, необхідні реставраційно-консерваційні заходи, тривалість яких обумовлена методиками реставрації тощо.

  • Експонування

Виставкова діяльність є засобом популяризації колекцій. Ефективно представлена виставка дозволяє залучити максимальну аудиторію, створити з відвідувачем зв'язок та вести діалог. Організація виставки складний, колективний процес.  Інклюзивність та відкритість для різних груп відвідувачів дозволяє залучити максимальну аудиторію. Фізичний та інтелектуальний доступ до ресурсів музею для відвідувача, здебільшого забезпечується за рахунок виставкової діяльності, підсилюється каталогізацією, оцифруванням тощо, і є важливим інструментом культурно-освітньої місії виставок та музейної діяльності.

В музеї чітко викладені загальні освітні цілі та ідеї яким відповідає його діяльність. Аналіз особливостей та потреб наявної та потенційної авдиторій дозволяє досягнути розуміння для обґрунтування  своєї інтерпретації.

Інтерпретуючий зміст заснований на дослідженнях, які проводяться у належності до наукових стандартів. Використовуючи методи та технології відповідні його освітнім цілям музей має забезпечувати точний та належний контент для своєї аудиторії.

Так як кожний музей та виставки різні та відповідають своїм індивідуальним інтерпретаціям можемо вважати що виставка успішна в разі якщо вона емоційно, фізично та інтелектуально приваблива та доступна для відвідувачів.

Для збереження музейних колекцій під час проведення виставок необхідні належні умови: дотримання режиму експонування, кліматичні умови, регулярний моніторинг стану експозиційних предметів, безпека.

 Наразі не всі експозиційні приміщення музеїв України можуть повністю відповідати цим критеріям, навіть в великих музейних інституціях. Так, в 17 заповідниках, загалом лише 33 тис. музейних предметів презентується відвідувачам, що становить лише 5 відсотків загальної кількості. Це відбувається через відсутність необхідних площ та умов експонування.

Близько 600 тисяч культурних цінностей – об'єктів матеріальної та духовної культури, недоступні для огляду відвідувачів через вимушене перманентне зберігання у фондосховищах [5]. Що не дозволяє використовувати їх виставковий, науковий історичний та культурний потенціал для суспільства.

З цього випливає що назвати ефективною поточну ситуацію  наразі складно, сфера потребує змін.  Наведені факти підкреслюють важливі проблеми музейної сфери. Існує необхідність доопрацювання нормативних умов зберігання музейних предметів, вирішення кадрових та матеріально технічних питань тощо.

Адаптація та застосування ключових показників ефективності розроблених Міжнародною радою музеїв (ICOM) та Європейською групою з музейної статистики (EGMUS) є важливим інструментом для аналізу, стратегічного розвитку та вдосконалення музейної галузі.

 

Джерела та література

  1. Кодекспрофесійної етики ІКОМ стаття  3  Статуту   Міжнародної   ради   музеїв 4 листопада 1986. [Електронний ресурс]Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_760#TextДата доступу 12.10.2020.
  2. Закон України “Про музеї та музейну справу” [Електронний ресурс] Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-вр. Дата доступу: 05.10.2020.
  3. Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України»[Електронний ресурс] Режим доступу:https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=209-2000-%EF#TextДата доступу 09.10.2020.
  4.  МУЗЕЙНИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ. ТРАВЕНЬ 2019 РОКУ Український центр розвитку музейної справи. Владислав Піоро, Олексій Копитько, Леся Гасиджак «Режим доступу:http://prostir.museum/ua/post/41899 Дата доступу 12.10.2020.
  5. Рішення Рахункової палати України від 28.05.2019 № 12-4 “Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству культури України на збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в національних і державних заповідниках, здійснення заходів з охорони культурної спадщини, паспортизації, інвентаризації та реставрації памяток архітектури, культури та світової спадщини ЮНЕСКО, с. 4
  6. Poole N. C. Collections Management Performance Indicators / N. C. Poole, The Collections Trust. // Updated February 2015. – С. 1–8.
  7. Professional Networks Council of the American Alliance of Museums. Standards for Museum Exhibitions and Indicators of Excellence / Developed by the Professional Networks Council of the American Alliance of Museums. – 2012. – С. 1–5.

 

Борисенко Марія,

художник-реставратор, член національної спілки художників України, завідувач сектору розвитку музейної справи, Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.

 

 

Теги

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень