Виставку пам'яті Володимира Винниченка відкрили у Музеї Карпенка-Карого

    В останні дні липня у кропивницькому літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого відкрито виставку «Бо я – українець», присвячену 140-річчю від дня народження Володимира Винниченка.

Володимир Кирилович – уродженець м. Єлисаветград (нині  - Кропивницький).   В історії української літератури, як і в історії національно-державного відродження, він – постать виняткова. Новеліст, романіст, драматург, філософ, публіцист, маляр-художник і з юних років – політичний та громадський діяч. Ним написано понад сотню оповідань, понад 20 п’єс, філософські праці , близько ста живописних робіт. Твори письменника ще до революційних подій 1917 р. були перекладені багатьма мовами.
   
Народився В. Винниченко 28 липня 1880 р. Після закінчення народної школи, вступив до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, з якої був виключений у 1899 р. Згодом успішно склав екстерном іспити у Златопільській гімназії, після чого, у 1900 р. став студентом юридичного факультету Київського університету святого Володимира та провідним членом Революційної Української партії (РУП).
   
У 1902 р. В. Винниченко дебютував в українській літературі повістю «Краса і сила». У тому ж році був уперше заарештований і виключений з університету за участь у протиурядових виступах. Після звільнення служив у війську, переховувався за кордоном, доки у 1903 р. його не заарештували знову. У 1906 р. екстерном склав іспити у Київському університеті.
   
Після третього арешту (1906 р.) цілих сім років, аж до початку першої світової війни, Володимир Кирилович був вимушений жити за кордоном. Його шляхи пролягли через Львів, Відень, Женеву, Париж, Флоренцію, острів Капрі, Берлін.   
   
Політична діяльність тісно переплітається у Винниченка з працею літературною. У цей період з'являються драми «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Великий Молох», «Базар», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий ведмідь» та ін.; оповідання «Зіна», «Момент», «Босяк», романи «Чесність з собою», «Рівновага», «По-свій!», «Божки», «Записки Кирпатого Мефістофеля».
   
У 1917 р. Володимир Кирилович спільно з М. Грушевським очолив національно-визвольний рух. Його обирають головою Генерального секретаріату Центральної Ради.  Саме йому доручено було оголосити учасникам Військового з'їзду І Універсал, яким проголошувалася автономія України. У 1918-1919 рр. очолював Директорію. У тому ж 1919 виходить з Директорії і емігрує до Відня. Причини поразки УНР будуть осмислені у відомій праці нашого земляка «Відродження нації».
   
Після безуспішних політичних переговорів з Москвою у 1920 р. В.Винниченко виїхав за кордон назавжди. Останнім прихистком для Володимира Кириловича стала невеличка садиба Мужен на півдні Франції, де він мешкав разом з дружиною з 1934 по 1951 р. Саме у Мужені була написана філософсько-соціологічна праця «Конкордизм», яку він називав  «найкращою своєю дитиною».
   
6 березня 1951 р. Володимира Винниченка не стало.
   
Життєвий та творчий шлях нашого земляка, його політичну діяльність ілюструють матеріали з фондів літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого: фото різних років (починаючи з гімназійного періоду і до останніх років життя у Мужені), копії документів, афіш, які сповіщали про вистави В.Винниченка в українських та світових театрах, газетно-журнальні публікації, присвячені нашому земляку, його твори, видані у 1918, 1928, 1932, 1939 рр. та сучасні видання.
   
Непроста і суперечлива постать викликає чималий інтерес у багатьох науковців. Відомий письменник-краєзнавець Микола Смоленчук (1927-1993) встановив справжнє місце народження нашого земляка – м. Єлисаветград.
   
Винниченкознавство займало окрему сторінку у творчій біографії знаного літературознавця, доктора філологічних наук, професора, політика і громадського діяча Володимира Панченка (1954-2019). На виставці представлені праці Володимира Євгеновича, присвячені В. Винниченку.
   
Учасники презентації мали змогу ознайомитися з працями інших відомих літературознавців, які досліджували життєпис та творчість знаного письменника і політика, матеріалами  численних наукових конференцій, присвячених Володимиру Кириловичу.
   
Через обмеження, пов'язані з карантином,  презентація виставки проходила у дещо незвичному форматі. Була запрошена обмежена кількість осіб.
   
Громадський діяч, кандидат історичних наук, краєзнавець Юрій Митрофаненко розповів про досягнення Винниченка-політика та про роль його постаті у національному відродженні нашої країни. З літературознавчими аспектами творчості Володимира Кириловича присутніх ознайомив викладач кафедри української літератури ЦДПУ ім. Володимира Винниченка, кандидат філологічних наук Олександр Ратушняк. Про публікації, присвячені  В. Винниченку в місцевій періодиці 1990-х рр. розповів краєзнавець, лауреат журналістської премії ім. В. Винниченка обласної газети «Народне слово» Федір Шепель. Виступ заступника директора обласного краєзнавчого музею з обліку і збереження музейних предметів Павла Рибалка був присвячений колекції особистих речей  письменника, які потрапили до провідного музею області завдяки літературознавцю та громадському діячу Володимиру Панченку.
   
Учасники заходу зійшлися у думці, що постать Володимира Винниченка є знаковою для нашої держави. А деякі грані його таланту, зокрема філософські праці і художні роботи ще залишаються малодослідженими.
   
Намагаючись  зрозуміти день нинішній, нам варто знову і знову перечитувати Винниченка. Можливо, деякі відповіді - у творах парадоксального і імпульсивного, непослідовного, але відвертого, чесного з самим собою письменника і політика, українського інтелігента  Володимира Винниченка.
   
З віртуальним варіантом виставки можна ознайомитися на сайті музею за посиланням.

Тетяна Ревва, науковець музею

В.К.Винниченко

Прижиттєві видання творів В.К.Винниченка з фондів музею

Директор музею Лариса Хосяінова – про музейне зібрання В.Винниченка

Старший науковий співробітник музею Тетяна Ревва презентує виставку

Про історію повернення особистих речей В.Винниченка в Україну розповідає Павло Рибалко