До історії ікони «Святий апостол Петро»

З червня 2020 року в постійнодіючій експозиції виставкової зали сакрального мистецтва обласного художнього музею експонується ікона «Святий апостол Петро» (кін. ХІХ ст.) в необароковому стилі,  виконана  в техніці олійного живопису на основі проґрунтованого матеріалу - дошки, левкасу, поволоки і сусального золочення, яка повернулася після  тривалої реставрації з Одеської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Переглядаючи ту чи іншу ікону чи задавалися ви питанням, що означають ті чи інші символи, зображені на іконі.

Пригадаймо іконографію первоверховних апостолів.  Апостолів з числа 70-ти зображують зі свитками  або книгою в формі кодексу з німбом навколо голови, зображення тільки фронтальне або напівфронтальне. Умиротворені безпристрасні лики: святі у цьому світі, але не від цього світу. Очі великі, проникливі: вони бачать глибокі Божі тайни, духовну дійсність. Ніс довгий, простий, ознака гідності, духовної краси. Уста маленькі: святі звикли до мовчання та до молитовного споглядання. Губи тонкі:  ознака контролю над потребами тіла. Вуха великі: святі схильні слухати Боже слово. Подовгасте обличчя, тонкі руки та пальці: ознака аскези, посту та духовності. Нахилена голова: смиренність, лагідність у Божій присутності. Одежа апостолів хітон і гіматій.

Тло довкола святих здебільшого золоте або насичене жовте, саме символіка кольорів опирається до великої міри на наукову працю Псевдо-Діонісія Ареопагіта, анонімного автора з УІ ст., який писав під псевдонімом, узятим з Діянь 17, 34. Його великий твір часто називають «Корпус Ареопагітікум». Згідно твору так трактується символіка кольорів у іконографії: золотий, жовтий - найдосконаліший  колір сонця, означає Божу присутність та є атрибутом Небесного Царства або дій Святого Духа; білий-колір чистоти, світла, радості, Божої  слави; синій-колір «небесної тверді» і т.д.

Ранні зображення Петра та Павла датуються ІІ-ІІІ ст. (Медальйон Св.Петра та Св.Павла, Ватиканський музей, Рим). Очевидно, що старовинні перекази достатньо точно описували зовнішність апостолів Петра і Павла, оскільки вже найбільш ранні з існуючих образів передають ті характерні риси, які потім копіювали художники протягом століть. Великі очі, характерне хвилясте волосся та форма сивої бороди - риси, в яких безпомилково пізнається постать апостола Петра. Навіть якщо іконописець не зобразив ключі в руці апостола, помилитися неможливо.

Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. В них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське  віровчення, що утворили в народній культурі своєрідний сплав, в  якому не можна відділити одне від одного.

Олена Степанок,
завідуюча відділу науково-просвітницької роботи 
 обласного художнього музею