Що таке музей? І чому ICOM не зміг відповісти на це запитання в Кіото…

Стівен Енгельсман

Музейна спільнота доволі часто переглядала свою відповідь на питання «що таке музей?» Першу дефініцію музею ICOM прийняв у рік свого створення: у 1946 році, тоді, Міжнародна музейна рада визначила «музей» як колекцію; у 1951 року  – як установу, а в 1961 році – як постійну інституцію. Остання, шоста, версія визначення була прийнята у Відні у 2007 році і включила в себе частину про матеріальну та нематеріальну спадщину. Азійські колеги переконливо виклали основне поняття оновленого визначення на попередній зустрічі ICOM у 2004 року у Сеулі. Це було добре підготовлене оновлення дефініції «музей», яке не зустріло жодного опору.

Втім на останній конференції ICOM в Кіото у 2019 році все пішло не так. Після чотирьох годин жвавої дискусії та обговорень дві треті учасників зрештою забракували нове визначення музею, принаймні, вони відклали голосування на рік. Але, як говорить нам нідерландське прислів’ям: зволікати означає скасувати...

Що ж пішло не так? Очевидно, що більшість учасників конференції не змогли ототожнити себе та свої музеї з новим визначенням. Чому ні? З чим саме вони не погодились? Три роки тому ІCOM створив новий Комітет дефініції, перспектив та потенціалу (MDPP) з метою оновити визначення музею. Очолила його моя колишня колега Йетт Сандал, яка свого часу створила Музей світової культури в Гетеборзі (Швеція). Комітет складався з таких самих чудових професіоналів, «важковиків» зі світу етнографічних музеїв та музеїв світової культури.

Ці музеї світової культури – абсолютно нові типи музейних інституцій, які піднімають питання культурної ідентичності, різноманітності та керуються поняттям соціальної відповідальності Етнографічні (європейські) за останні десятиліття пережили величезну кризу. У 1990-х вони усвідомили необхідність звільнити спадщину від колоніального минулого, а отже треба було «відкривати» себе наново. Зокрема, відмовлялися від презентації «інших» без їхнього включення до загального контексту народів та світових культур. Наново віднайдене обґрунтування лежало в площині універсальних декларацій, таких як загальна декларація про права людини (ООН), культурного різноманіття та конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (ЮНЕСКО), зміни клімату (IPCC). Була представлена нова концепція музеології, де важливу роль відігравали партнерство, поліфонія, соціальна відповідальність та обмін знаннями і колекціями з країнами, з яких ці предмети свого часу надходили. Це було вражаюче, мало приголомшливі результати, я, особисто, брав у цьому участь з великим завзяттям. Етнографічні музеї знову стали яскравими та передовими інституціями. Приклад такого музею – нещодавно відкритий після реорганізації Королівський музей Центральної Африки в Тервюрені поблизу Брюсселя (або Weltmuseum Wien (Музей етнографії у Відні).

А тепер усі ці новації від частини музейної спільноти раптом увійшли в нове визначення музею. Упс! Для порівняння, всі попередні оновлення визначення музею були не такими грандіозними та всебічними. Зараз, постійна інституція має вмістити в себе демократизацію, інклюзію, поліфонічний простір для критичних діалогів про минуле та різні майбутні (так, у множині, оскільки кожен має своє минуле і своє майбутнє ...). Ну, а далі в новій дефініції – невеличке есе з викладом добрих намірів.

То що ж тут пішло не так? Я би сказав, що авангард музеїв, тільки-но чи наново відкритих, трохи поквапилися... Вони запропонували своє чудове бачення в якості універсального критерію для «музею», яким би міг керуватися ICOM. Отже, визначення музею стало засобом дії. І тут ІСОМ намагався піти кривою стежкою. Адже наша музейна дефініція призначена не для цього. Необхідно, аби визначення музею було загальновизнаним і найбільшим загальним знаменником, який пов'язує всіх членів ICOM. Нині перед новою Виконавчою радою ICOM стоїть важливе завдання: звести напрацювання MDPP до загальноприйнятного оновленого визначення музею та уникнути ще одного такого фіаско, яке відбулося у Кіото.

Визначення музею 2007 року.

«Музей є некомерційною, постійною інституцією, покликаний служити суспільству та сприяти його розвитку, відкритий для публіки, який займається набуває, зберігає, досліджує, популяризує та експонує матеріальну й нематеріальну спадщину людства, довкілля з метою просвіти, навчання та задоволення».

Пропоноване визначення музею, 2019 рік.

«Музеї є демократичними, інклюзивними, поліфонічними просторами для проведення критичного діалогу про минуле та майбутнє. Визнаючи та відповідаючи на конфлікти, виклики сьогодення, вони зберігають артефакти та предмети у довірі суспільству, захищають різноманітні пам’яті для майбутніх поколінь та гарантують однакові права та рівний доступ до спадщини для всіх людей. Музеї не можуть бути прибутковими. Вони - партисипативні та прозорі, працюють в активному партнерстві та для різноманітних громад та збирають, зберігають, досліджують, інтерпретують, виставляють і покращують розуміння світу з метою сприяти людській гідності та соціальній справедливості, глобальній рівності та планетарному добробуту».

Про автора: Стівен Енгельсман був директором Державного етнографічного музею в Лейдені (Нідерланди)та Музей етнології, Weltmuseum Wien, у Відні (Австрія). Зараз він є головою Фундації Museumpeil у Нідерландах та Фландрії.

Текст перекладено з нідерландської мовою на англійську з Інтернет-бюлетеня Museumpeil. Текст англійською: https://www.museumpeil.eu/what-is-a-museum-and-why-did-icom-fail-to-answer-the-question-in-kyoto/?fbclid=IwAR2XeyvREMnheFDN7aW17NA_A1nHUE-vOYgnUUvUgNE5iKDX8tjiq8JDz4U