ПАРАДИГМА ВІЧНОСТІ БУДИНКУ ХАРЛАБА У КРОПИВНИЦЬКОМУ

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 24 березня 2020 10:47 |

Завітавши до художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна, не можна обійти увагою велике фото меморіального комплексу з зображенням видатного єлисаветградського архітектора Якова Васильовича Паученка (1866-1914) з маленьким хлопчиком на руках – своїм племінником, майбутнім професором живопису Олександром Олександровичем Осмьоркіним (1892-1953). 


А підійшовши до вітрини, побачимо інші світлини: батьки Олександра Осмьоркіна - Олександр Павлович та сестра Якова Васильовича Паученка Олімпіада Василівна, що прихилилися одне до одного, виказуючи прояв любові та взаємоповаги, юний Саша Осмьоркін, який опираючись на стіл задумливо дивиться у простір, розмірковуючи над малюнком пейзажного мотиву, а далі Олександр Осмьоркін уже в більш дорослому віці в театральному костюмі Гамлета.

Всі ці світлини єднає одне прізвище майстра фотографії Давида Харлаба, з яким можливо родину Паученка-Осмьоркіних пов’язували не лише робочі, але й дружні відносини. Адже і сам Яків Васильович Паученко, якому 21 березня виповнилося 154 роки, судячи з численних аматорських фото в його будинку, захоплювався цим дивовижним мистецтвом світлопису.
   
За матеріалами електронного довідника обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського, Харлаб Давид Йосипович - єлисаветградський фотограф та підприємець кінця ХІХ - початку ХХ століття. Його фотосалон був одним з найпопулярніших в місті Єлисаветграді. Не випадково саме його обрали своїм «придворним фотографом» брати Роберт і Томас Ельворті - власники знаменитого заводу з виготовлення землеробських машин і знарядь. Давид Йосипович не лише знімав членів родини Ельворті, а й створював перші рекламні проспекти продукції заводу, у нього охоче фотографувалася місцева знать та юнкери.
Фактично це все, що достовірно відомо з його біографії. Але в історію міста він увійшов не лише завдячуючи своїм сповненим мистецького шарму  світлинам, а й величному архітектурному шедевру Якова Паученка, який до нині називають будинком Харлаба. 
   
Газета «Голос Юга» від 14 квітня 1914 року в розділі «Нові забудови» повідомляла: «Из частных построек довольно крупными обещают быть дом Харлаба на Дворцовой улице, угол Ингульской, дом Державца на Ивановской, угол Гоголевской, и некоторые другие. Дом Харлаба строится про проекту архитектора Паученко, которому принадлежит постройка домов господина Соловьева», а в жовтні цього ж року, в некролозі на смерть Паученка буде зазначено, що «Яков Васильевич был неутомимым работником. Будучи разбит параличем, с трудом передвигаясь по лесам, он посвящал целые дни постройкам. В последний вечер он ещё чертил деталь для неоконченного дома Харлаба…»
   
Акварельний ескіз проекту будинку з особистим підписом, начерками та позначками архітектора зберігається в фондах художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна. Він неодноразово експонувався на численних виставках, присвячених життю і творчості Я.В.Паученка. На ньому кутову будівлю, що є художнім завершенням перехрестя сучасних вулиць Дворцової та Декабристів, розгорнуто  фронтально в горизонтальній площині, а лінії двох кварталів, що перетинаються, підкреслені стафажними рисунками екзотичного на той час транспорту – автомобіля з групою подорожуючих та фігурками людей, що мирно прогулюються містом. Стильність, як для 1910-х років, подачі проекту вказує і на оригінальну вдачу самого архітектора.
   
За даними місцевих краєзнавців цей шедевр неокласики зводився близько п’яти років, що швидше за все виказує складнощі в його фінансуванні, адже будівельна практика того часу дозволяла зводити такий об’єкт набагато швидше. Весь цей час фотоательє Харлаба працювало майже поряд, в будинку купчині Гунькіної, нині також пам’яткою місцевої архітектури, в стилістиці якої з’єдналися елементи неокласики, бароко та так званого цегляного стилю.
    
За одними даними, зокрема краєзнавця Вадима Смотренка, в новому будинку Давид Харлаб  хотів створити власну школу фотографії, за іншими, означеними Оленою Классовою в статті «Архітектурна перлина міста», він присвятив будівлю своїй дружині: «Старожили міста переказують історію, що нібито до революції купол круглого даху ротонди був скляним і служив для освітлення оранжереї. Але можливо, це лише одна з багатьох легенд старого міста. Адже ні на дореволюційних фото, ні на планах будинку, скляного даху побачити не вдалося. Однак одна старенька мешканка нашого міста -  пані Л.Ковальська  ще в 1970-і роки розповідала, що чула від своєї матері, яка бувала в цьому будинку до революції, що Харлаб побудував цей будинок для своєї дружини, яку дуже любив, і що оранжерея все ж існувала в цьому будинку, а скляний купол мав спеціальні створки-дверцята, які могли відкриватися і закриватися на ніч. Тепер ми вже не дізнаємося про це».
   
Також можливо, що будинок зводився на паях з двома акціонерними товариствами – «Общество потребителей» та «Общество взаимного кредита» і Петроградським міжнародним кредитним банком, які тут розміщувалися з 1915 року до початку буремних революційних подій 1917-го. Думаю, що саме всі ці фактори в сукупності наштовхнули архітектора на звернення до неокласичних форм, звісно, що не обійшлося й без побажань замовника.
   
Центральний вхід будівлі виконано у вигляді ротонди з парними колонами іонічного ордеру, вершиною якої є підкреслений декоративним фризом купол-напівкуля, що створює відчуття архітектурної величі будівлі. Відкриті площини стін, наповнені чередою ритмів простих геометричних форм, контрастуючи зі сповненою символічних знаків скульптурною пластикою, створюють заворожуючу мелодію бравурного звучання з каменю та бетону.
   
Починаючи від верхньої частини фронтонів, будівлю прикрашають орнаменти у вигляді стилізованого листя оливи, барельєфні панно з зображенням грифонів, що охороняють чашу олімпійського вогню, левів в оточенні палаючих факелів – символів могутності та влади, павичів, які уявою художника перетворюються на ріг достатку, охоплюючи своїми тілами декоративну вазу з квітами та фруктами – знаками родючості та добробуту, а в вертикальній ніші лівого фронтону вмонтовано скульптурного глека з вічним вогнем – знаком безперервності життя. Архітектор неначе використовує мову символів як своєрідну рекламу, а можливо втілює власне бачення принципів поняття класики.
   
У 1922 році з встановленням нової більшовицької влади будинок Харлаба було націоналізовано, але функціональність та структурованість будинку збереглися. В основному тут розташовувалися магазини та банківські установи, зокрема, у 1928-1930 рр. - «Зинов’євський сільбанк», адже в 1924 році місто отримало нове ім’я – Зинов’євськ, в 1950-1965 рр. - ательє І-го класу «Люкс», а з 1965 р. – гастроном, другий поверх займали ощадкаси і банк.
   
У 1960-х – 1970-х рр. перехрестя на розі вулиць Леніна (сучасній Дворцовій) і Декабристів мало і народну назву «п’яний угол» через розміщення в кутових будівлях гастроному, овочевого і горілчаного магазинів та пивного бару. І все ж ця неприваблива назва не заважала містянам призначати побачення та робочі зустрічі біля ошатного будинку, який в свідомості людей так і не став, а ні ательє, а ні гастрономом, а ні рестораном, який нині займає його приміщення, а залишався будинком Харлака - своєрідною візитівкою міста, однією з останніх робіт зодчого Якова Паученка, що вражає монументальністю, масштабністю та неординарністю архітектурного рішення, захоплюючи і надихаючи своїми формами сучасних митців.
   
Ніч, підсвічений електричними вогнями старовинний будинок неначе завис у просторі між землею і небом, як фантастичний космічний корабель, що береже в собі таємниці минулих цивілізацій, готовий піднятися над містом і поринути нас у лабіринти часу – таким уявляє і подає нам образ цього дивовижного архітектурного творіння мовою фотографії заслужений журналіст України  Ігор Демчук, до речі, учасник багаторічного музейного фотоартпроекту «На перехресті вулиць Єлисаветграда – Кіровограда» до Дня міста. Вперше світлина демонструвалася на тематичній виставці «Зупинись і замилуйся», присвяченій 145-річчю з дня народження архітектора Якова Васильовича Паученка у 2011 році.
   
Самому фотомайстру також дуже подобається осінній мотив з видом на будівлю, в якому звучать роздуми про швидкоплинність життя та відродження незмінного кола парадигми вічності. Недаремно світлина презентувалася на першій виставці авторських фото Ігоря Демчука в рамках проекту «На перехресті вулиць Єлисаветграда - Кіровограда» з нагоди відзначення 260-річчя заснування міста в 2014 році з досить символічною назвою «Вулиця Дворцова – минуле і сучасне».
   
З цим фотосюжетом перегукується живописний твір заслуженого художника України Сергія Шаповалова «Небесна блакить» (2014), що експонувався в музеї на виставці «Живописна палітра Сергія та Анатолія Шаповалових» до 265-річного ювілею міста, але настрій тут інший. Насичений відкритістю кольорів твір вражає яскравістю сонячного світла пройнятий оптимізмом та надією на майбутнє.
   
Монументальною виразністю захоплює легка прозора акварель одесита заслуженого художника України Анатолія Кравченка «Білий будинок» (2015) із серії «Кіровоград», за яку, до речі, разом з графічними циклами «Кіровоградщина» та «Кропивницький» митця було відзначено у 2019 році обласною премією в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «національна традиція».
   
Натуралістичні зображення бачимо в живописній роботі члена Національної Спілки художників України Олександра Демиденка «Кіровоград» і в рисунку із серії «Башти та шпилі старого Єлисаветграда» із циклу «Архітектура Старого Єлисаветграда» молодої архітекторки та художниці Наталії Соловйової, яка, між іншим, за власний рахунок видала на цю тему набір листівок.
   
А ось інший погляд на вулицю зі знаменитою будівлею в світлині відомого кропивницького фотографа Олександра Шулешка, що презентувалася в музеї у 2013 році на його персональній виставці «Місто. Простір світла» до Дня міста, в якій вона з’являється як казковий палац минувшини в сучасному середовищі. 
   
Дивовижні інтерпретації знайомого образу будинку, від створення проекту якого минуло 110 років, зустрічаються в творах переможців заснованого музеєм художнього конкурсу «Молодіжна палітра» імені Леоніда Бондаря до Міжнародного дня захисту дітей, а також в роботах учнів художньої школи імені Олександра Осмьоркіна та дитячої школи мистецтв
   
Так, романтичними настроями вирізняються твори «Дощ на вулиці Дворцовій» Вікторії Мажари  та «Будівля Петроградського міжнародного банку (нині ресторан «Prima»)» Ольги Горобець, «Зустріч» Олени Жосан, атмосферою фантастичних образів сповнені роботи Вікторії Крилатої «Вечірня фантазія» та  Юлії Сайко «Симфонія», веселим настроєм пройнятий рисунок дев’ятилітньої Владислави Хавліної «Прогулянка», де сучасне й минуле з’єдналися в непередбачуваному круговороті подій, центром яких є витвір фантазії та будівельної практики зодчого Якова Паученка.
   
Ось так, на одній із найкрасивіших центральних вулиць міста з сучасною подвійною назвою - Дворцова, що переходить у Архітектора Паученка, це ім’я  вона, до речі,  отримала в 2016-му з нагоди відзначення 150-річного ювілею з дня народження талановитого зодчого, знаходиться п’ять будівель, зведених за проектами Якова Васильовича Паученка: Театр «Ілюзія» (Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю, вул. Дворцова, 7), Гостинний двір (Кіровоградське обласне управління СБУ, вул. Дворцова, 9), Міжнародний кредитний банк (Ресторан «Prima», вул. Дворцова, 17), Водолікарня Гольденберга (Центральна міська лікарня, вул. Архітектора Паученка, 45), Власний будинок архітектора Я.В.Паученка (Художньо-меморіальний музей О.О.Осмьоркіна, вул. Архітектора Паученка, 89).
   
Ці ошатні будівлі є справжніми перлинами зодчества історичної частини нашого міста, його візитівками, і мабуть доцільною була б єдина назва вулиці - Архітектора Паученка.

Андрій Надєждін,
заслужений художник України
мистецтвознавець
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький

 

 
 
Фрагмент експозиції художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна з фотопортретом архітектора
Якова Паученка зі своїм племінником - майбутнім
художником Олександром Осмьоркіним

Фото Ігоря Демчука
 
 
Фото з архіву О.О.Осмьоркіна, виконані
єлисаветградським фотографом Д.Й.Харлабом:
Батьки О.О.Осмьоркіна - Олександр Павлович та
Олімпіада Василівна Осмьоркіни

Єлисаветград, 1900-і,
Олександр Осмьоркін у віці 8 років
Єлисаветград. 1900,
Олександр Осмьоркін в ролі Гамлета
в аматорській виставі

Єлисаветград. 1910-і
 
 
Я.В.Паученко
Ескіз архітектурного проекту будинку Відділення
міжнародного кредитного банку в Єлисаветграді
(«Будинок Харлаба»)

1910
 
 
«Будинок Харлаба».
Пам’ятка історії, містобудування та архітектури

1910
- Відділення міжнародного кредитного банку
в Єлисаветграді на вул. Леніна в м. Кіровограді
(нині вул. Дворцова, м. Кропивницький).
Архітектор Я.В.Паученко

1960
Фото Я.Поволоцького
 
 
Фрагменти архітектурного
оздоблення «Будинку Харлаба»

Фото Ігоря Демчука з тематичної виставки
«Місто Якова Паученка» до Дня міста.
2001
 
 
«Будинок Харлаба»
Фото Ігоря Демчука з виставки «Зупинись і замилуйся»
до 145-річчя з дня народження Я.В.Паученка.
2011
 
«Будинок Харлаба»
Фото Ігоря Демчука з виставки «Вулиця Дворцова –
минуле і сучасне» в рамках проекту «На перехресті вулиць
Єлисаветграда - Кіровограда» до 260-річчя заснування міста.
2014
 
Заслужений художник України Сергій Шаповалов
Небесна блакить
2014
Полотно, олія
75х9519
 
Заслужений художник України Анатолій Кравченко
Білий будинок. Із серії «Кіровоград»
2015
Папір, акварель
40х60
 
Олександр Демиденко
Кіровоград
2006
Полотно, олія
50х65
 
Наталія Соловйова
Будинок Харлаба.
Із серії «Башти та шпилі старого Єлисаветграда»
циклу «Архітектура Старого Єлисаветграда»

2017
Папір, акварельний олівець
70х50
 
«Будинок Харлаба»
Фото Олександра Шулешка з персональної
фотовиставки «Місто. Простір світла» до Дня міста.
2013
 
Ольга Горобець. 16 років
Будівля Петроградського міжнародного
банку (нині ресторан «Prima»)

2019
Папір, пастель
60х42
НВО «ЗОШ І-ІІІ ст. №17 – ЦЕВ «Калинка», гурток
образотворчого мистецтва «Акварель», керівник Жиган І.М.
- Диплом І ступеню Художнього конкурсу «Молодіжна палітра»
імені Леоніда Бондаря до Міжнародного дня захисту
дітей у 2019 році на тему: «Моє місто», присвяченої
265-річчю заснування міста Кропивницького
 
Вікторія Мажара. 13 років
Дощ на Дворцовій
2019
Папір, акварель, гелева ручка
42х30
Художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, викладач Гноєва С.О.
- Відзнака Оргкомітету Художнього конкурсу «Молодіжна палітра»
імені Леоніда Бондаря до Міжнародного дня захисту
дітей у 2019 році на тему: «Моє місто», присвяченої
265-річчю заснування міста Кропивницького
 
Олена Жосан. 12 років
Зустріч
2016
Папір, гуаш
60х40
Дитяча школа мистецтв, відділ образотворчого
мистецтва, викладач Ярова-Вінтенко Г.Г.
Виставка дитячих малюнків «Архітектурні перлини нашого міста»
до 150-річчя з дня народження Я.В.Паученка.
2016
 
Вікторія Крилата. 15 років
Вечірня фантазія
2004
Папір, акварель
40х60
Художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, викладач Бондар Т.Л.
Виставка малюнків учнів художньої школи ім. О.О.Осмьоркіна
«Архітектурна музика Єлисаветграда» до 250-річчя заснування міста
2004
 
Юлія Сайко. 15 років
Симфонія
2004
Папір, акварель
60х40
Художня школа ім. О.О.Осмьоркіна, викладач Бондар Т.Л.
Виставка малюнків учнів художньої школи ім. О.О.Осмьоркіна
«Архітектурна музика Єлисаветграда» до 250-річчя заснування міста
2004
 
Владислава Хавліна. 9 років
Прогулянка
2019
Папір, гуаш
42х30
Дитяча школа мистецтв, відділ образотворчого
мистецтва, викладач Краснопольська О.С.
- Диплом ІІІ ступеню Художнього конкурсу «Молодіжна палітра»
імені Леоніда Бондаря до Міжнародного дня захисту
дітей у 2019 році на тему: «Моє місто», присвяченої
265-річчю заснування міста Кропивницького
 

 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Листопад 2021

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Жовтень | Грудень