Місто і люди в творчості художника Володимира Федорова або Портрет музикознавця Сергія Пузенкіна

Автор: Музей О.Осмьоркіна, Кропивницький | 05 березня 2020 09:15 |

Передмова:
    Влаштовуючи в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому тематичну художню виставку, присвячену 100-річному ювілею з дня народження талановитого живописця Володимира Федорова, науковці дали їй символічну назву – «Володимир Федоров: художник і час». Виставка і справді стала знаковою. На її відкриття завітало чимало наших колег – музейників, які зацікавлено знайомилися з експозицією, адже деякі твори митця презентувалися вперше. Так, головний зберігач фондів музею музичної культури імені Кароля Шимановського Олена Классова, яка, до речі, стояла у витоків створення нашого музею і багато років успішно працювала в ньому старшим науковим співробітником, звернула увагу на малюнок Володимира Федорова 1949 року і не випадково, адже це був портрет знаного в нашому місті музикознавця Сергія Пузенкіна. Зав’язалася надзвичайно пізнавальна розмова, результатом якої і стала авторська стаття Олени Классової «Місто і люди в творчості художника Володимира Федорова», яку ми пропонуємо до Вашої уваги.

    Нещодавно в Кропивницькому відбулася подія, яка не залишилася непоміченою серед шанувальників мистецтва – сторіччя з дня народження Володимира Олександровича Федорова – метра вітчизняного живопису, послідовника реалістичного напрямку в образотворчому мистецтві.
    З приводу цієї події в художніх музеях міста відбулися виставки, присвячені вшануванню пам’яті художника-земляка. Так, в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна були презентовані майже 50 робіт майстра, маловідомих широкому загалу шанувальників його мистецтва. Як розповіла директор музею Віта Чернова, ці роботи надійшли до музею в далеких 1990-х роках, коли вдова художника Ніна Георгіївна передавала в дарунок музеям міста його картини.
    Виставка робіт, які представлені в експозиції художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, ще раз довела, що Володимир Федоров – людина незвичайної долі і надзвичайного таланту, був неперевершеним рисувальником і досконало володів мистецтвом художньої графіки. Його замальовки – пейзажі, портрети, натюрморти, виконані олівцем, так само довершені як роботи в техніці акварелі або живопису. Але головне, що відчуваєш, оглядаючи цю виставку: Федоров – справжній син своєї землі, «оспівувач» рідного краю, його природи, людей, міста. Щоб він не писав – чи-то маленьку стару вуличку на околиці, чи-то курган в степу, чи кущ бузку біля будинку, чи жіночий образ, чи букет хризантем - ти миттєво впізнаєш: ось воно – рідне, знайоме, поруч з чим живеш, поруч з чим з дитинства ходиш кожного дня.
    Художнику, який народився в нашому місті 7 лютого 1920 року (тоді ще Єлисаветграді), з самого початку життя пощастило. Він виховувався в культурній, мистецькій родині відомих у місті музикантів – Ольги та Густава Нейгаузів, де служили його мати та бабуся. Від Нейгаузів він отримав перші уроки класичної музики і німецької мови, а перші уроки живопису надала йому Дора Рудольфівна Пржишиховська, племінниця Нейгаузів, випускниця Мюнхенської академії живопису та одна з учасників Першої художньої виставки 1913 року в Єлисаветграді.
    Будинок Нейгаузів по вул. Безпоповській (нині Гоголя) межував з маєтком їхніх родичів Шимановських, в яких часто гостювали Нейгаузи. Сад Шимановських простягався до самого Інгулу. Володимир Федоров багато разів робив замальовки цих місць в різні пори року і залишив декілька прекрасних етюдів, які зберігаються тепер в музеї музичної культури ім. К.Шимановського.
    Але не лише пейзажі були улюбленою темою його творчості. Володимир Олександрович створив цілу «галерею» портретів наших земляків. Це - портрети студентів його майстерні, художника Володимира Кир’янова  в юності, колекціонера Олександра Ільїна, робітників заводів, дружини Ніни Георгіївни та племінниці Віроньки, матері та бабусі, своєї вчительки живопису – Дори  Пржишиховської, молодого Генріха Нейгауза та Сергія Олексійовича Пузенкіна.
    Сергій Пузенкін – непересічна особистість, музикознавець, педагог-теоретик, музичний критик, колекціонер, меценат. Добре відомі два портрети митця. Один – живописний портрет роботи самого Володимира Федорова, другий – менш відомий, портрет роботи Андрія Демент’єва, що зберігається у фондах музею музичної культури ім. К. Шимановського, він потрапив до музею з приватного зібрання.
    На виставці в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна представлений  уперше ще один маловідомий широкому загалу графічний портрет Сергія Пузенкіна, виконаний тушшю і пером, також роботи Володимира Федорова. Він унікальний ще й тим, що має дарчий напис від художника: «Дорогому Сергею Алексеевичу от художника Владимира Федорова», датований 13.02.1949 року.
    З дати зрозуміло, що дарчий напис художник зробив за декілька днів після свого дня народження. Відомо, що на той час художник щойно повернувся після війни 1941-1945 років до рідного міста. З великою пошаною до дорогої людини підписав він малюнок, підкреслюючи своє особисте ставлення до Сергія Олексійовича. Певно, тут була і радість зустрічі з людиною із свого оточення після довгих років розлуки. Адже Нейгаузи, Пузенкіни, Шимановські – люди мистецького середовища, які разом спілкувалися багато років, дружили, разом працювали, давали вражаючі концерти в місті, а потім їх розкидали лихоліття Громадянської війни 1919-1921 років та війна з німцями. Хоча Володимир Федоров був набагато молодшим, але з дитинства відчував себе рівним в цьому культурному середовищі, тому ставився з такою повагою до відомих людей.
    Ким же був Сергій Олексійович Пузенкін для нашого міста? Ми вважаємо його нашим земляком, оскільки він дуже багато років прожив в Єлисаветграді (Зинов’ївську, Кірово, Кіровограді), хоча народився у Москві 5 вересня 1881 року, про що свідчить запис у метричній книзі Катеринінської церкви при Імператорському Виховному будинку (№733). Цей документ зберігається в музеї музичної культури ім. К.Шимановського.
    Вже у 1890 році він є учнем Московського Синодального училища церковного  співу – вищого хорового навчального закладу, призначеного для підготовки вчителів музики, хормейстерів, хорових регентів, композиторів.
    Пристрастне тяжіння хлопчика до музики було помічено видатними педагогами – А.О.Єрарським, та В.С.Орловим. Дев’ятирічному Сергійку було довірено виконання партії клавішної цитри у відомому дитячому оркестрі під керівництвом А.О.Єрарського. Оригінальність, звучність та простота інструментів, сконструйованих А.О.Єрарським, зацікавила в той час видатних композиторів – С.І.Танєєва та П.І.Чайковського, а також письменника Л.Толстого, які були частими гостями музичного училища.
    Після закінчення училища молодий випускник отримує кваліфікаційну категорію «за першим розрядом регент і вчитель церковного співу». А вже з 1 вересня 1901 року С.Пузенкін починає працювати в нашому місті, тоді Єлисаветграді.
    Сергій Олексійович прожив 100 років (1881-1981 роки), а його педагогічна кар’єра відбувалася протягом майже 60-ти років.
    У нашому місті він працював в декількох закладах: в Духовному училищі, де організував хор, викладав спів, а також краснопис і креслення. Паралельно безкоштовно займався з дітьми співом в Ремісничо-грамотному училищі (1901-1909 роки), в Олександрівському дитячому притулку (1901-1908 роки). З 1909 року працюва вчителем співу та керівником хору Громадської жіночої гімназії, також в Катранівському міському народному училищі, в Кущівському народному училищі та інших міських народних училищах. Також у 1933 році він увійшов до складу викладачів нового закладу – першої музичної школи, яка нині носить ім’я Г.Г.Нейгауза, де викладав сольфеджіо і теорію музики. У тому ж 1933 році його визнано найкращим вчителем музики міста Зинов’ївська.
    Під час окупації Кіровограда німецькими військами (серпень 1941 – січень 1943 року) Сергій Пузенкін разом з учнями школи №21, в якій він також працював, був евакуйований до Киргизії, де працював на станції Кара-Су Ошського району.
    Окрім педагогічної діяльності С.О.Пузенкін займався роботою музичного критика, писав музично-критичні статті в журнали та газети. Але головним його хобі було колекціювання старовинних книг – нотних клавірів, партитур, першодруків музичних підручників та мемуаристики. Його колекція збиралася упродовж всього його довгого життя. Частина цього зібрання була подарована Кіровоградському музичному училищу, частина - музею музичної культури ім. К.Шимановського. Також рідкісні книги з його зібрання потрапили до обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.Чижевського.
    У 1919 році композитор Кароль Шимановський, від’їжджаючи до Польщі, подарував своєму другу С.О.Пузенкіну видання зі своєї бібліотеки в будинку, розташованому в селі Тимошівка, з рідкісними екслібрисами. В музеї ім. К.Шимановського зберігається унікальний альбом 1919 року, який належав дочці С.О.Пузенкіна Катерині, в якому знаходяться рукописні автографи Г.Нейгауза,                           К.   Шимановського, В.Дешевова, Б.Кохно – культурної еліти міста того часу. Саме ці люди у далеких 1917 – 1919 роках, під час визвольних змагань, несли культуру масам, давали концерти класичної музики для населення.
    Слід зазначити, що першою, хто дослідив життєвий шлях С.О.Пузенкіна, була музикознавець Марина Довгих. А його спадщину – документи, книги, програми, фотографії передала Марта Гнатівна Смірнова, в родині якої проживав митець.
    Два митці – художник Володимир Федоров та його модель Сергій Пузенкін залишилися разом у мистецтві.

Олена Классова,
головний зберігач фондів
музею музичної культури
ім. К.Шимановського
м. Кропивницький

 

 
 
Володимир Федоров
Портрет С.О.Пузенкіна
1949
Папір, туш, перо
26х20
(Із фондів художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна)
 
 
Володимир Федоров
Портрет С.О.Пузенкіна
1957
Полотно, олія
50х65
(Із фондів музею музичної культури
ім. К.Шимановського)
 
На березі річки Інгул.
Будинок К.Шимановського

1956
Картон, олія
23,5х33
(Із фондів музею музичної культури
ім. К.Шимановського)
 
Фрагмент експозиційного стенду
музею музичної культури ім. К.Шимановського
 
Сергій Пузенкін
(2-й зліва в 2-му ряду) серед
педагогів-музикантів в Одеському
оперному театрі
1964
 
Сергій Пузенкін
(ліворуч) у складі приймальної комісії
в дитячій музичній школі №1
1960-і
 
Сергій Пузенкін
(крайній праворуч за столом)
під час випускного екзамену
в дитячій музичній школі №1
1960-і
 

 

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Березень 2024

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
       
Лютий | Квітень