RAGNARÖK БОРОДЯНСЬКОГО

Автор: Максим Левада | 05 лютого 2020 18:47 |

Цей текст про політику міністра Володимира Бородянського. Точніше, про політику стосовно того, що повинно бути пріоритетом його міністерства. Про культурну спадщину.


Ви вже помітили, як виразно міністр мовчить? Він часто та переконливо обговорює мову, свободу слова, мистецьку освіту, кіно. Але про пам’ятки ані пари з вуст. Єдина згадка культурної спадщини була в контексті створення двох нових органів – Державної інспекція культурної спадщини України та Державної служба охорони культурної спадщини України. Яких, між іншим, досі так і немає.

Але весь цей час, тобто від моменту призначення Володимира Бородянського міністром, нічого не відбуватися в системі охорони пам’яток попросту не могло. Тобто, щось відбувалося, але дуже приховано.

Така таємничість цілком зрозуміла, бо йдеться про реалізацію конкретних продуманих планів, які до певного часу аж ніяк не потребують публічності. Однак з певного моменту приховувати стало важко, і вже перша прилюдна справа цілком показала суть нової політики міністерства.

28 грудня минулого року старе, але ще живе, Мінкультури створило цікавий прецедент. Окремим наказом № 975 було відмовлено у занесені об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Ця історія дуже показово висвітлила нову політику нової влади стосовно пам’яток. Спробую пояснити як все це відбувалося.

Наказ Мінкультури

Об’єкт культурної спадщини, про який я згадую, це чудовий взірець старої київської дачної архітектури, яка вже майже зникла.

Дачний будинок початку ХХ століття на проспекті Перемоги, 130/1 у Святошинському районі Київа.

Його було подано для включення до Реєстру за стандартною процедурою, яку визначає законодавство. Називається це Порядок обліку об’єктів культурної спадщини, і Мінкультури затвердило його ще 2013 року.

Відповідно до цього Порядку, Департамент охорони культурної спадщини КМДА підготував усю необхідну документацію, яку затвердив після обговорення її на спеціальній консультативній раді. Вслід цього було підписано необхідне Розпорядження, а пропозицію про включення об’єкта до Реєстру пам’яток надіслано до Мінкультури.

Міністерство культури, у повній відповідності до свого ж Порядку, здійснило перевірку документів та винесло цю пропозицію на засідання Експертної комісії, яка мала визначати долю поданого об’єкту.

Документи, які повинні подаватися до Мінкультури у такому випадку це: облікова картка відповідної форми, історична довідка, матеріали фотофіксації сучасного стану об’єкту та акт збереження відповідної форми. НІЧОГО ІНШОГО ПРОЦЕДУРА РОЗГЛЯДУ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ! Я на цьому наголошую, бо спроби додати щось додаткове до документації непередбачені взагалі та мають вважатися незаконними. 

Експертна комісія Мінкультури 02 жовтня 2019 р. розглянула подання Департаменту охорони культурної спадщини КМДА та прийняла рішення рекомендувати щойно виявлений об’єкт культурної спадщини для занесення до Реєстру за видом пам’ятки архітектури та категорією місцевого значення. У протоколі засідання комісії зазначено наявність усієї необхідної документації: облікової картки (2019 р.) з матеріалами фотофіксації (2017 та 2019 рр.) та актом технічного стану щойно виявленого об’єкта культурної спадщини № 98-тс від 26.07.2019.

Після цього, згідно того ж самого Порядку, Мінкультури повинно у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень прийняти рішення про занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення. Таким чином, не пізніше 17 жовтня 2019 року міністерство повинно було підписати наказ про включення пам’ятки до Реєстру.

Але нічого не було зроблено ані 17 жовтня, ані пізніше. А 19 грудня, тобто через два місяці після граничного терміну, встановленого Порядком, Мінкультури знов повернулося до цього питання та повторно винесло об’єкт на розгляд Експертної комісії. 

В принципі, воно цього робити не мало права. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини не передбачає такого взагалі.

А зробило міністерство це тому, що воно якимось невідомим чином отримало два документи.

Перший, це рецензія на облікову картку об’єкта культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» доктора архітектури, проф. М. М. Дьоміна.

Другий – рецензія на облікову картку об’єкта культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» к.і.н., Голови Ради КМО УТОПІК О. М. Сердюк. 

Подібні рецензії (я весь час повторююсь!), як і інші додаткові документи, Порядком не передбачені. Уся необхідна документація була схвалена та затверджена Департаментом охорони культурної спадщини КМДА. Яким чином ці рецензії опинилися в міністерстві, невідомо. Точніше так – їх хтось комусь заніс. Хтось, хто може впливати на керівництво міністерства, і комусь, хто прийняв сумнівне рішення про повторний розгляд питання. А причина одна – ця будівля дуже заважає тим, хто планує побудувати на її місці великий сучасний торгівельний центр. 

Оскільки ці документи стали ключовими для сумнівних дій міністерства, варто їх уважно проаналізувати.

1. Обидві рецензії майже тотожні, тобто писалися однією людиною.

2. Обидві рецензії підписані в один день 31-го липня 2019 р.

3. Дата на обох документах проставлена однією рукою, і це почерк Олени Сердюк.

4. Рецензії підготовлено іще до розгляду та затвердження облікової документації, яка розглядалася консультативною радою Департаменту охорони культурної спадщини КМДА аж 15-го серпня, тобто їх зробили за два тижні до цього.

5. Хто та на якій підставі замовив ці документи невідомо, але на засідання консультативної ради Департаменту, так само, як і на засідання експертної комісії Мінкультури 02-го жовтня, вони не подавалися.

Те, що Олена Сердюк причетна до обох документів дозволяє припустити її власний інтерес у цій справі.

Пані Сердюк протягом 2004-2014 рр. очолювала НДІ Пам’яткоохоронних досліджень. Саме в цей період інститут набув поганої слави, як інструмент обслуговування інтересів забудовників по всій країні. Достатньо згадати, що 2017 р. Міністерство культури оприлюднено документи, пов’язані із розробкою протизаконних історико-містобудівних обґрунтувань в межах буферної зони пам’яток зі Списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

З презентації до брифінгу Мінкультури 03 лютого 2017 р.

Найвідомішим будівництвом, яке обґрунтувала Олена Сердюк був «вертолітний майданчик Януковича», кримінальна справа по якому не закрита і сьогодні. Це ІМО для багатьох стало символом того свавілля, яке панувало у системі охорони пам’яток до 2014 р.


З презентації до брифінгу Мінкультури 03 лютого 2017 р.

Після революції 2014 р. Олена Сердюк, як людина скомпрометована працею на стару владу та забудовників, певний час втратила публічність. Відомо, що наразі вона має відношення до деяких юридичних осіб, а саме:

Є керівником Громадської спілки «Київська міська організація Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» (код ЄДРПОУ 40367532);

Є керівником Благодійної організації «Київська міська організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури» (код ЄДРПОУ 03922208);

Є керівником Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр культурного надбання» (код ЄДРПОУ 41387413)

А з 2018 по 2020 вона також була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпроект» (код ЄДРПОУ 32924626), яке здійснює різного роду будівельні роботи. Але в січні 2020 р. Олена Сердюк несподівано припинила бути керівником цього ТОВ.

Справа в тому, що прокуратурою Одеської області в грудні 2019 р. було відкрито кримінальне провадження № 12019160000001111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 Кримінального Кодексу України. Слідство вважає, що при реставрації відомої пам’ятки – будинку Русова в Одесі, здійснено привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

В ухвалі Київського районного суду міста Одеса № 86599444 від 24.12.2019 йдеться: «Незважаючи на те, що фактично будівельні роботи виконані приблизно на 80 %, 22.11.2019 Управління капітального будівництва оголошує про проведення переговорної процедури з одним учасником ТОВ «Укрспецпроект» на виконання додаткових робіт по вищезазначеному об’єкту на загальну суму 41 731 600 грн. шляхом коригування, що унеможливлює участь у тендері інших підрядних підприємств, та в той же день публікують намір про укладання договору. В обґрунтуванні своїх дій вони зазначають, що виникла необхідність в проведенні додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту. Зазначені дії посадових осіб ТОВ «Укрспецпроект» та УКБ Одеської міської ради направленні на перерахування коштів місцевого бюджету за роботи, які вже виконанні, та послідуюче заволодіння ними».

Повертаючись до політики міністерства, можна дуже легко переконатися, що розмови про початок панування забудовників у системі охорони пам’яток, мають підстави. Незважаючи на те, що цей випадок вже призвів до певного публічного скандалу, реакції від команди міністра Бородянського немає.

До цього додам іще одне порушення Порядку, яке містить наказ міністерства. Порядок передбачає, що «у повідомленні Ініціатору про відмову у занесенні об’єкта до Реєстру в зв’язку із невідповідністю його критеріям зазначаються критерії, яким не відповідає об’єкт культурної спадщини». Цього в наказі не вказано взагалі.

Таким чином, ситуація стосовно напрямків, по яких розвиватиметеся система охорони культурної спадщини, вже абсолютно зрозуміла.

Ризикну зробити прогноз на найближчий термін. Правда, підкреслюючи, що це лише моє власне передбачення, а колись я нарешті повинен і помилитися!

Найближчим часом Олена Сердюк з’явиться в якості заступника директора Українського державного інституту Культурної спадщини. Одночасно виникнуть чутки, що міністр Бородянський під впливом одного з колишніх (до 2014 р.) міністрів культури та під тиском одного з найвпливовіших людей в країні з АП, просуває пані Сердюк на посаду директора цього інституту.

Паралельно буде створена робоча група, яка спробує відкликати вже зданий історико-архітектурний опорний план Києва для коригування на користь т.зв. «проекту 2011 р.».

За місяць-два Ірина Прокопенко, директор УДІ Культурної спадщини, з якою лише півроку тому підписали контракт, добровільно піде з посади.

Олену Сердюк буде призначено В.О. директора цього інституту, а незабаром вона виграє конкурс.

Будівельна компанія SAGA Development розпочне забудову посаду літописного давньоруського Китаєва, для якої знайдеться купа підстав, обґрунтувань та рецензій, а Київ остаточно втратить останню повністю збережену археологічну пам’ятку, пов’язану із зародженням української держави.

І все це відбудеться (або може відбутися?) на тлі ще більш несподіваних і гучних подій, пов’язаних зі створенням нових Державної інспекції культурної спадщини та Державної служби охорони культурної спадщини.

Раґнарьок це остання битва, під час якої повинен загинути наш світ. Правда, потім він має відродитися, але зовсім іншим. Не знаю, яким саме буде цей новий світ, може російським, а може китайським. Але і бачу, і розумію, що від нас там не лишиться нічого…

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Лютий 2020

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829 
Січень | Березень