Зустріч на пошану Ігоря Коваля пройшла в Галичі

Рік, що завершується, був роком здобутків і втрат. В цьому році видано ряд книг і збірників присвячених історії Галича, відбулися наукові експедиції та конференції, археологічні розвідки, відкрито оновлений музей історії Галича та багато іншого - але над цим всім домінують невіджалувані втрати – в 2019 р. від нас відійшли у засвіти Ігор Коваль та Володимир Баран…

Ці втрати були спільними, і у відчутті скорботи та спогадів об’єднали не тільки найближчих родичів, а й співробітників в науковому середовищі.

21 грудня 2019 р. в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулася зустріч на пошану пам’яті Ігора Коваля.
Її учасниками стали члени родини науковця, співробітники з заповідника, Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, інших освітніх закладів, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Модерувала зустріч науковий співробітник науково – дослідного відділу НЗ «Давній Галич» Оксана Харук.
Перед присутніми виступили найближчі співпрацівники Ігора Коваля; вони поділилися спогадами про пережите, про нереалізовані задуми, про його підходи та бачення до праці на освітянській ниві в нелегкі 90 – ті роки ХХ ст.
Для візуалізації творчих здобутків Ігоря Коваля було розгорнуто книжкову виставку його творів, а також представлено відзнаки отримані ним за активну діяльність. Учасники зустрічі змогли переглянути фотографії з родинних архівів науковця.

Настоятель церкви Різдва Христового о. Ігор Броновський розпочав захід молитвою за душу Ігоря Коваля. Також, він розповів про власне знайомство з науковцем і про його сприяння членам родини священника, яке їм було надано після повернення родини Броновських з Воркути до Галича.
За словами, о. І.Броновського, під час реставраційно – відновлювальних робіт у церкві Різдва Христового, Ігор Коваль був дуже корисним у консультаціях з питань встановлення кам’яного іконостасу та оздоблення церкви мозаїкою – оскільки фахово знав українську церковну традицію і прагнув, щоб храм було відновлено на належному рівні.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин відзначив, що в Галицькому районі дуже багато людей були особисто знайомі з Ігорем Ковалем – завдяки тому, що він був дуже енергійною особою.
На думку В.Костишина науковець мав відповіді на дуже багато питань і тому був цікавий людям; - «…дуже важливою справою майбутнього має стати упорядкування наукової спадщини історика, - з тим, щоб матеріали були зібрані в одному місці».

Заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Давній Галич» Семен Побуцький поділився своїми спогадами про роль Ігора Коваля в його житті, його підходи до мотивування студентів, окремі моменти пов’язані з захистом кандидатських дисертацій та підходи до цього Коваля, як опонента.

Виступали люди, які мали можливість працювати поруч з Ігорем Ковалем; виступали ті, хто працював під його керівництвом; виступали ті, у кого він був вчителем та університетським викладачем. Кожен хотів поділитися чимось своїм, щоб воно не втратилося в пам’яті.

Про спільну роботу в освітянській галузі, перші спроби декомунізації навчального процесу, підходи до керівництва розповіли заступник голови Галицької районної ради Любов Гордійчук, голова профспілки освітян Галицького району Ігор Петраш, директор Бурштинського енергетичного коледжу Олександр Джура, директор Галицької гімназії Володимира Тихонь, житель села Крилос Володимир Федорняк.

Їм вдалося створити палітру образів у слухачів – перед очами поставали моменти з проведенням першого дитячого фестивалю поруч церкви Святого Пантелеймона, організацією вистави "Отчий світильник" в Крилосі, нелегкі моменти зі створенням перших гімназій; про стосунки у владних органах – коли, за словами виступаючих «…Коваль, служив людям, а не владі; в багатьох моментах він не мав від влади підтримки і був їй незручним… На тих книжках, які він писав тепер вчаться діти…».

Своїми спогадами про батька поділилася і донька – Мар’яна Коваль. Вона розповіла багато невідомих моментів про Коваля – батька; Коваля – дідуся; Коваля – люблячого чоловіка. Цікавою для багатьох була історія про невтілений в життя задум науковця щодо написання дитячої книги. Героями сюжетної лінії мали стати його внуки, які перебувають на вакаціях в Крилосі і про пригоди, які з ними стаються…

Про увічнення пам’яті науковця говорили Олександр Джура та журналіст Богдан Кучер. На їхню думку, вартувало б на його честь назвати вулицю або навчальний заклад, створити документальний фільм.

Емоційними були спогади пароха с. Крилоса, о. Ярослава Жолоба, який здійснював чин погребу науковця; завідувача науково – освітнім відділом Національного заповідника «Давній Галич» Андрія Стасюка, колишнього студента Ігора Коваля, а потім співавтора з ним в ряді публікацій.

Директор івано-франківського видавництва «Лілея – НВ» Василь Іваночко розповів про майже двадцятилітній досвід роботи з І.Ковалем щодо друку його книг, висловив побажання щодо необхідності збору ще неопублікованого – з тим, щоб воно не пропало для наукового середовища.

Наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук розповіли про вклад І.Коваля в дослідження минувшини; створення під його керівництвом першого путівника з історії Галича та його довкілля; відзначили характерні риси його особистості – працьовитість, багатоплановість у дослідженнях, активну громадянську позицію.

Присутні оплесками подякували Ігору Ковалю за те, що був і працював.

Під час зустрічі презентовано збірник наукових праць «Галич» (випуск 4), присвячений пам’яті І.Коваля. Окрім, різнопланових тематичних статей у праці подано життєпис науковця та бібліографію його публікацій у 1981 – 2018 рр.

Захід завершився, свічка догоріла, присутні розійшлися. Залишилася пам’ять про Нього, яка буде з нами завжди.

Дякуємо, Ігоре Михайловичу!

Андрій Чемеринський,

Почесний краєзнавець України