БАРБА НА БУЧАКУ: AFTERPATY

Автор: Черкаський обласний художній музей | 26 листопада 2019 14:35 |



22 листопада 2019 року в Черкаському художньому музеї презентували твори, проекти та серії, що складали арт-частину фестивалю «Барба на Бучаку»-2019.  Фестиваль був задуманим в рамках загальноукраїнського екологічного руху за порятунок села Бучак та спротиву будівництву Канівської ГАЕС. Подія відбувається в мальовничому селі Бучак на Трахтемирівському півострові.


 

У 2019 році темою фестивалю стала фотографія. Одним з пристроїв для фотографії є камера-обскура, яку теж представили на Барбі учасники Pinholiero Banditos.

Бучак – маленьке село, якого офіційно вже не існує, але там продовжують жити люди, село, яке манить до себе дуже різних людей з усієї Європи – це така собі камера-обскура, крізь отвір якої фокусуються та відбуваються в його житті всі проблеми та задачі сучасної України. Важка спадщина, непереможена корупція, байдужість чиновників, не проведена декомунізація, екологічні проблеми, Дніпро, перетворене дамбами ГЕС на систему гнилих озер, покалічені людські долі... І зараз Бучак на межі остаточного знищення . І головна наша задача – вижити і створити новий Бучак, нову Україну – чисту, красиву, де людина та природа почуватимуть себе гідно.

            До речі, серед мешканців Трахтемирівського півострова ходить повір'я, що той, хто зазіхає на Бучак, зникає з історичного порядку денного. Події 1991, 2004, 2014, 2019 років підтверджують це.

ВХIД ВIЛЬНИЙ.  PinholieroBanditos (Ігор Бєльський, Waldemart Klyuzko)

Це ода свободі, неосяжній свободі у творчості, у житті, у думках.

Сонце, зорі,ліхтарі, будь-яке світло вириває з обійм темряви міжгалактичного простору Всесвіт, що постає перед очима.                                         

Фотографуючи найпростішими камерами із крихітним отвором різноманітних конструкцій здебільшого без візиру, експериментуючи з різними оптичними інструментами в фотографії легко збагнути, що так, як різні фотоапарати по-різному бачать навколишнє, так само по-різному його бачать і різні люди, тварини, чи птахи.

Народжена грати гітара представить нову музику світла та темряви на свій лад.

Чисто взяти 7 нот, відверто розмірковувати про майбутнє з чистим серцем, дихати чистим повітрям, вранці вмиватися чистою водою з Дніпра, малювати світлом у чистих тонах – це є барви Бучаку.

ВХIД ВIЛЬНИЙ – ще одна вiдчайдушна спроба сфотографувати ПIВ ЗЕМНОI КУЛI.

Роботи присвячуються пам’яті Utsekha Bogdan, музичного діяча, фотографа та людини щирого серця, що передав мені любов до цієї місцини. Збережемо те, що є! І хай буде з нами сила!

PinholieroBanditos – київська група фотохудожників, що фотографує об’єкти пінхол-камерами – найпримітивнішими на перший погляд фотоапаратами.

Геометрія краєвиду. Вадим Козловський

15 квітня 1904 році у листі до Еміля Бернара Поль Сезан озвучив один зі своїх найпопулярніших, як зараз говорять, мемів: «Трактуйте природу за посередництвом циліндра, кулі та конуса у перспективних скороченнях». Цей простий, на перший погляд, постулат послужив теоретичною основою для розвитку образотворчого мистецтва та розквіту різноманітний художніх течій на багато років уперед.

Рівно через століття, у квітні 2004 році я почав знімати пейзажі, з метою мого персонального вивчення натури, які можна об’єднати загальною назвою «Геометрія краєвиду». У цих пейзажах я втілив своє власне розуміння сказаних Сезаном слів. Спочатку я знімав ще на плівку, а з 2006 року, перейшовши на цифру, всю подальшу роботу над проектом проводив саме у цифровому варіанті, так що плівкові кадри так і залишились невідсканованими.

У представленому альбомі частина робіт, що були зроблені з 2006 по 2015 роки.

Усього колекція містить близько 100 зображень. На моїх фотографіях зображена переважно земля – зорана, засіяна, інколи біла, засніжена, або прикрашена кольорами того, що на ній вродило, земля зі слідами перебування людини, але людей на фотографіях немає, як немає і слідів індустріального впливу на середовище – стовпів, дротів тощо. Лінії, форми та кольорові площини – це мої зображувальні засоби, а головна героїня моїх фотографій – Мати-Земля.» – Вадим Козловський

Про автора: Вадим Козловський – фотохудожник, живе і працює у Вінниці. Один з найвідоміших українських фотографів. Він є членом Національної спілки фотохудожників України з моменту її заснування, а також входить до складу художньої ради. На його рахунку близько 50 проектів у 35 країнах світу. Вінничанин брав участь у численних українських та зарубіжних конкурсах у Франції, Італії, Ірландії, Польщі, Грузії та багатьох інших країнах. У 1997 році був нагороджений почесним званням «Художник Міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО (AFIAP)».

Ширше. Ігор Єфімов

Ігор Єфімов фотографує з 2010 року, вивчаючи сучасність за допомогою вулиць та публічних місць. Спробувавши за цей час весь спектр піджанрів стріт-фотографії від метафізики до репортажу, прийшов до серії, яка об’єднує в собі портрети та міські пейзажі. Досліджуючи постреволюційну Україну, автор простежив взаємозв’язок і взаємовплив людини та місця. Як по кімнаті ми можемо зрозуміти, яка людина є її власником, так і по зображеній Єфімовим країні ми можемо охарактеризувати її мешканців, так і навпаки – у даній серії ми відчуваємо взаємозалежність між портретом і пейзажем в обидва боки. 

Фотографуючи людей, автор просив їх зупинитися, тому так і називає цю серію знімків «зупиночними». Зупиняв він і час в інтер’єрах та екстер’єрах, фотографуючи місця зі слідами людського втручання, однак за їх відсутності. 

Таким чином автор запрошує глядача самостійно доскласти пазл української реальності кінця 2010-х.

Без назви.  Яна Кононова

Ціле завжди мусить мімікрувати та вдавати з себе щось, чим не є насправді. Частина цілого завжди відверта та справжня.

Фотографії виконані спеціально для проекту «Барба на Бучаку» та експонування в розвалинах недобудов ГАЕС.

Художниця є докторкою філософії, живе та працює в селі Григорівка Канівського району, де досліджує не лише пейзажі, але й сутності людей.

Хід бобром. Олександр Дувінський

Об’єкти серії виконані в стилі природнього Ready-made. Це перша в історії спроба презентувати бобровий гриз, позиціонуючи тварину-бобра як митця. Художник досліджував боброві дамби, стиль життя та способи передачі знань та вмінь в середині популяцій. Він спробував виступити в ролі арт-куратора для цих тварин, тому деякі гризи є неконструктивними. Це чергова спроба зруйнувати монополію людини на арт в рамках загального руху демонополізації права людини розпоряджатись природніми ресурсами.

Матеріали: бобровий гриз, відходи від упаковки керамічної плитки для сантехвузлів, металобрухт, зібраний на Трахтемирівському півострові, відходи деревообробного виробництва, призначених бути спаленими.

Переробка. Ярослав Могильов

Ці роботи художник виконав під час арт-резиденці а рамках фестивалю «Барба на Бучаку». Він перетворив два банера із рекламою техніки Huawei на живописні твори. Ці роботи можна трактувати в дуже широкому діапазоні – від зв’язку з американським трендом на заборону цього бренду до містичного протистояння природи і бездушної технології в Бучаку. Знов таки – це продовження традицій сучарту перетворювати звичайну рекламу на мистецтво на зразок Ворхола, а також новітній приклад арт-утилізації сміття.

Виставка діє з 22 листопада до 6 грудня 2019 року.

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Січень 2020

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Грудень | Лютий