ЛИЦАР ХУДОЖНЬОГО СКЛА

25 серпня талановитому художнику В’ячеславу Дудіну, який пів століття створював справжні шедеври зі скла та кришталю, виповнилося б 70 років. Ювілейна виставка «Скло», присвячена пам’яті українського митця, нині триває в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва.

 На виставці представлені вишукані декоративні вази, тарелі, пласти,  композиції «Дефіле», «Віртуальний діалог», «Торбинки з Диканьки», скляний гобелен «Міський сон», комплект «Дачний» та інші твори, які вражають віртуозним виконанням, тематичним розмаїттям і випромінюють особливу, світлу енергетику.

 Це справді так, адже дружина художника, пані Ельвіра, котра надала музею твори для ювілейної виставки, зазначила на відкритті: «В роботах, які ви бачите, душа В’ячеслава. Коли я дивлюсь на деякі з них, я розумію, що не знаю ту людину, яка їх створила. Вони такі несподівані, навіть для мене».

«Картинки з ярмарку» – твір, що знаходиться в постійній експозиції музею. Це своєрідна присвята улюбленій бабусі художника.

«Слава дуже любив скло, яке стало справою його життя. Але і скло, такий примхливий та непередбачуваний матеріал, відкривав для нього свої таємниці. Тому його роботи такі різні, неначе в ньому жили десять художників», – зазначає мистецтвознавець Зоя Чегусова.

Закінчивши у 1974 році Вище художнє училище імені Віри Мухіної, відділення художньогоскла, В’ячеслав Дудін 13 років працював на заводі «Міконд» у Ташкенті, де створив потужний колектив фахівців і очолив його.

Але справжній розквіт таланту митця пов'язаний з Київським заводом художнього скла, на якому він працював з 1987 року, а через два роки став головним художником підприємства.

«З В’ячеславом ми разом працювали половину свого життя», – розповідає художник Станіслав Кадочніков. – З його приходом на Київський завод художнього скла розпочався новий етап. Ми почали робити авангардні речі. Використовували навіть бите скло, яке вивозили на смітник. Всі питали: «Навіщо ви це берете?». А В’ячеслав міг навіть з цього зробити щось унікальне.

Навіть коли завод закрили у 1997 році, він продовжував працювати завдячуючи Славі та іншим художникам, які виконували творчі роботи, не маючи навіть елементарних умов. Воду носили у відрах, гріли кип’ятильниками, щоб зимою можна було на станках щось робити»,  –  згадує художник.

Завод, який був гордістю Києва та України, зберегти не вдалося, але колекцію творчих робіт його художників і майстрів було врятовано. За рішенням Кабінету Міністрів України у 2003 році її було передано до Національного музею історії України.

У цій благородній справі важливу роль зіграв В’ячеслав Дудін, який не стільки піклувався про свої твори, як переймався долею безцінної музейної збірки збанкрутілого підприємства, щоб зберегти її для нащадків. Хоча ця справа виявилася дуже непростою, достатньо згадати долю інших українських художніх підприємств.

Але В’ячеслав Дудін, мов відважний лицар, боронив державне надбання: ходив, просив, писав, вимагав, переконував,  – згадують його колеги та музейні працівники. Завдячуючи його наполегливості, на основі колекції заводу, котра налічувала 1700 одиниць зберігання, серед яких 56 творів авторства В’ячеслава Дудіна, була створена постійно діюча експозиція художнього скла у Національному музеї історії України, якою багато років поспіль могли милуватися кияни та гості столиці.

«Коли ми почали працювати з колекцію, В’ячеслав Вікторович дуже допомагав у роботі. Працювати з ним було легко, адже він – людина слова. По крихтах збирав матеріали про художників, радив як краще представити твори», – ділиться спогадами заслужений працівник культури України, колишня завідувачка відділу декоративно-ужиткового мистецтва музею Ольга Іванова.

На жаль, у 2015 році постійну експозицію Київського заводу художнього скла було демонтовано і нині всі роботи зберігаються в музейних фондах. Тому сьогодні єдина можливість знову відчути магію художнього скла великого майстра – відвідати ювілейну виставку В’ячеслава Дудіна у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, яка працюватиме до 15 вересня.