Несподівана розповідь однієї картини або Блакитний собор Якова Паученка

    В художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому напередодні Дня Хрещення Київської Русі-України, який вже понад десятиліття в день пам’яті Святого рівноапостольного князя Володимира відзначається на державному рівні згідно з відповідним Указом Президента України, відкрилася незвичайна виставка під символічною назвою «Блакитний собор Якова Паученка».

    Тихий осінній день. Сонце, пробиваючись крізь крони дерев, плете мереживо глибоких фіолетових тіней, висвітлюючи струнку постать старовинного собору, блакитний колір стін якого яскраво контрастує з сяйвом золотого листя, що повільно падає долілиць. Це - живописний твір відомого кропивницького митця заслуженого художника України Сергія Шаповалова «Блакитний собор», який і став основою експозиції.  Фактично це - виставка однієї картини з зображенням унікальної пам’ятки історії, містобудування та архітектури загальнодержавного значення – Свято-Вознесенського собору у місті Бобринці Кіровоградської області, зведений за проектом талановитого єлисаветградського зодчого Якова Паученка.  
    До музейної колекції сучасного українського образотворчого мистецтва картина була подарована художником 21 березня 2016 року - в день народження Якова Паученка під час урочистостей з нагоди відзначення його 150-річного ювілею, напередодні якого на численні прохання музею, підтримані обласною організацією Національної Спілки архітекторів України,  міська влада  перейменувала на честь архітектора вулицю, на якій розташований власний будинок зодчого і де нині музей його племінника Олександра Осмьоркіна. А виконано цей натурний етюд Сергієм Гавриловичем Шаповаловим у 2014 році, що також символічно, адже рівно 100 років тому Яків Васильович Паученко пішов у інші світи, так і не побачивши завершення облаштування одного зі своїх кращих творінь. А як би його життя продовжилося, то він міг би стати свідком трагічних сторінок в долі собору в ХХ столітті, ганебного відношення людей, одурманених димами революційних ілюзій до символів власної віри й пам’яті.
    Оздоблювальні роботи храму іконостасна, художньо-іконописна та позолотна майстерня Паученка провадила до 1917 року під орудою Олександра Павловича Осмьоркіна, батька видатного майстра живопису Олександра Осмьоркіна. Художники майстерні Я.В.Паученка розписали склепіння, на яких зобразили Ісуса Христа і чотирьох євангелістів. На правій частині храму було зображено зняття Ісуса з хреста. Ліву не встигли розписати - почалася революція…
    Слід зазначити, що Яків Васильович Паученко був одним з багатьох знаних і видатних професійних митців, які з другої половини ХІХ та на початку ХХ ст. брали участь у побудові та оздобленні храмів, також він активний учасник конкурсів на створення іконостасів, про що свідчать як документи про нагороди його майстерні, отримані на Всеросійських виставках і Ярмарках, проекти, що дійшли до нашого часу такі, як: «Проект іконостасу домової церкви Єлисаветградського земського реального училища», «Ескіз на перебудову існуючого іконостасу з доповненням до нього нових частин і облаштування горняго місця жертовника в церкві при станції Долинська Південних залізниць», «Проект дерев’яної церкви з дзвіницею для Олександрівського повіту», так і заява до Єлисаветградської міської управи на заміщення посади міського архітектора від травня 1901р., в якій Я.В.Паученко зазначає, що вже побудував сім церков, на що має документальні свідоцтва.
    У відділі рідкісної книги Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського зберігається фотоальбом, який яскраво ілюструє роботу іконописної, іконостасної та художньо-позолотної майстерні Я.В.Паученка. Гортаючи сторінки альбому, розумієш, що перед тобою твори дуже цікавого і талановитого художника та стиліста. Знання і відчуття стилю у Я.В.Паученка не лише логічне, а й емпіричне, підсвідоме, а значить мистецьке, з усіма тонкощами, притаманними цьому поняттю. Він з легкістю відтворює «настрій обличчя» тієї чи іншої епохи. Майже не використовуючи в оздобленні прямих цитувань, а неначе граючись орнаментальними схемами, змушує звучати ритм і музику часу.
    Витончений, майже ілюзорний, витриманий в канонах «римської суворості» кіот ікони з зображенням Св. Антонія для Єлисаветградського костьолу і масивне, розкішне обрамлення ікони Св. Миколая для православної церкви станції Долинська, від якого неначе віє духом візантійських мозаїк - їх об’єднує мистецьке відчуття художником особливостей стилів минулого, які він майстерно адаптує у сучасність, не виходячи за межі канону. Є тут і фото з зображенням іконостасу Свято-Вознесенського собору в м. Бобринці  та портретна світлина самого Якова Васильовича Паученка в приміщенні храму під час його оздоблення. Саме ці матеріали у вигляді копій карток фотоальбому та оригінальних документів з музейної скарбниці, серед яких, зокрема, Диплом Якова Паученка, випускника Училища живопису, ваянія і зодчества Московського художнього Товариства 1896 року, яскраво ілюструють успішну діяльність іконописної майстерні архітектора, що почала діяти ще у 1861 році.
    Безперечно Я.В. Паученка можна вважати представником історико-романтичної та еклектичної течій періоду модерну кінця ХІХ - початку ХХ ст. В той же час його мистецька мова має особисті риси, які визначають почерк майстра – це і камерність, поєднана з особливим відчуттям монументальності, і уважне ставлення до деталі як знаку-символу, і заміна прямого цитування стилізаціями, які надають творам, виконаним в його майстерні місцевого колориту і навіть п’ятикупольний Свято-Вознесенський собор, не зважаючи на всю його монументальність, вирізняється легкістю, компактністю та камерністю пропорцій, які гарно вписуються у природний ландшафт, що й до нині надихає художників, як, наприклад, Сергія Шаповалова, на романтичні настрої.
    Василь Шульгін у книзі «Три столиці» писав про цей храм так: «Коли сонце проривається потоками до Собору, воно запалює всю цю дивовижну візантійщину. Чи була вона такою там, на своїй батьківщині, у Візантії? Сумнівно. Але цей новий ренесанс чудовий. Він казково втілився і це золото розкриває таємниці химерності, складності буття і Всесвіту!»
    Собор було закладено 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця. На місці спорудження спочатку посіяли жито. Його сходи стали символом того, що це місце придатне для будівництва церкви. 
    Безпосереднє будівництво собору почалося 1905 року на кошти місцевих мешканців, однак більшу частину пожертв зробили меценати. Найбільшими з них стали дійсний статський радник Артем Ворников та купчиня Ганна Дмитрян. Треба зазначити, що з Ганною Дмитрян Якова Паученка пов’язувала робота над проектуванням та архітектурним оздобленням комплексу лікарні Св. Анни в м. Єлисаветграді (нині Кропивницький), яка також є пам’яткою архітектури.
    Як і більшість п’ятиглавих храмів, собор відрізняється підкресленою висотністю. У плані він має хрестоподібну побудову, центральний купол посаджено на 12-гранний барабан. Інші чотири куполи розміщені на 8-гранних. Із заходу над головним входом підноситься дзвіниця. В об’ємному влаштуванні церкви збережено принцип трьох основних частин: притвор, неф, вівтар. Досить своєрідним є вирішення інтер’єру. Відкриті ребра арок, що перетинаються, розкривають внутрішній простір, утворюючи оригінальну конструкцію, якій немає аналогів на території нашого краю. Циліндричні склепіння храму ніби народжують центральний четверик із парусами, який є основою для світлового барабана.
    В 1912 році на свято Вознесіння Христового тут провели першу службу, тому і назву собор отримав Свято-Вознесенський.
    За радянської влади з соборних куполів було знято позолоту, дзвони пішли на переплавку, а собор перетворився на склад. З 1933 року в ньому зберігали зерно, пізніше різні товари місцевої торгівлі. Від неминучої загибелі будівлю врятувало лише те, що її, зрештою, передали для створення атеїстичного, а згодом районного історичного музею.
    Лише з проголошенням незалежності України собор отримав друге життя як храм та пам’ятка архітектури, яку нині можна побачити в численних довідниках та краєзнавчих виданнях, а також на конверті з блоком поштових марок «Кіровоградська область» із серії «Краса і велич України», виданий Укрпоштою у 2014 році з нагоди 75-річчя створення Кіровоградської області, і звісно в етюдах та картинах митців нашого степового краю, серед яких «Блакитний собор» Сергія Шаповалова в колекції сучасного українського образотворчого мистецтва художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна займає почесне місце.

Андрій Надєждін,
заслужений художник України,
мистецтвознавець,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального
музею О.О.Осмьоркіна
м. Кропивницький

Сергій Шаповалов. Заслужений художник України Блакитний собор 2014 Полотно, олія 70х60дний

Свято-Вознесенський собор у м. Бобринці Кіровоградської області

Яків Паученко біля іконостасу у Свято-Вознесенському соборі 1912

Конверті з блоком поштових марок «Кіровоградська область» із серії «Краса і велич України» 2014

Експозиція виставки

Будівля художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна - Пам’ятка історії, містобудування та архітектури 1899 р. «Житловий будинок Паученка»