22 липня 2019 року минає 10 років з дня смерті Леоніда Сморжа – видатного українського вченого-філософа керамолога, колекціонера старожитностей.
Леонід Сморж народився 7 листопада 1927 року. З раннього дитинства долучився до пізнання таїни гончаротворення, адже з 1934 року родина мешкала в мискарському селі Міські Млини, що неподалік Опішного. З 15-ти років юнак воював на фронтах німецько-орадянської війни. За мужність і героїзм був відзначений багатьма нагородами, у тому числі орденом Слави. Після закінчення війни служив на Чорноморському та Балтійському флотах. Демобілізувався 1950 року.
Через рік на Республіканських змаганнях з важкої атлетики юнак виборов звання чемпіона України з гирьового спорту. Після цієї перемоги його прийняли на навчання до Школи тренерів Київського інституту фізкультури (1951 – 1953), яку він закінчив з Червоним дипломом.
Згодом навчався на філософському факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1953 – 1958). Закінчив аспірантуру цього ж вузу (1964). Через рік захистив кандидатську дисертацію «Естетичний ідеал в кіномистецтві» за спеціальністю «Естетика», а 1986 року – докторську дисертацію за спеціальністю «Етика та естетика».
Працював викладачем, старшим викладачем, доцентом, а потім професором Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (1964 – 1997), професором Київського міжнародного університету лінгвістики і права (1998 – 2008), завідувачем, провідним науковим співробітником Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2007 – 2009).
Леонід Сморж є автором 8 монографій, 5 брошур, близько 200 статей у періодичних виданнях та наукових збірниках.
Однією з тем його наукових праць є проблеми розвитку гончарного промислу Опішного. Леонід Сморж – представник мистецтвознавчої керамології, який відкрив світові творчі портрети відомих опішненських гончарів і малювальниць. До речі, він не був «кабінетним» ученим, кожного майстра знав особисто, з більшістю товаришував, підтримував та всіляко допомагав, спілкувався з майстрами не тільки при зустрічах, а й у листуванні (епістолярна спадщина вченого зберігається в Національному архіві українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства).
Леонід Сморж доклав чимало зусиль для створення в Опішному Музею гончарства, адже не тільки писав наукові праці, а й оббивав пороги різних державних установ з метою створення Національного центру збереження й вивчення гончарної спадщини українців.
За життя Леонід Сморж сформував унікальну колекцію старожитностей, основу якої склали твори опішненських гончарів. Влітку 2009 року, незадовго до відходу у вічність, учений подарував її Музею гончарства.
1 липня 2010 року відкрито Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа як один із підрозділів Національного музею-заповідника українського гончарства.
Експозиція музею-садиби налічує 696 унікальних глиняних творів відомих гончарів Опішного, у тому числі Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила Пошивайла, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демчинка, Олександри Селюченко. Ці вироби оздобили неповторною м альовкою славетні малювальниці, зокрема Зінаїда Линник, Параска Біляк, Мотрона Назарчук, Явдоха Пошивайло. З-поміж розмаїття опішненської кераміки є й твори самого власника збірки-Леоніда Сморжа.
Колекцію вчений збирав упродовж усього життя. Багато творів існують лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на його замовлення. Окрім кераміки, до збірки увійшло чимало вишитих українських чоловічих і жіночих сорочок, рушників і скатертин.
«Важливо не стільки жити, а для чого і як жити», – так вважав філософ. І ми бачимо, що ціль його життя цілком виправдана. Минуло вже 10 років, як Леонід Сморж відійшов у вічність, але його справа лишилася. Колекція творів народного мистецтва, зібрана вченим, буде завжди радувати відвідувачів Музею-садиби. Власним життям він показам сучасникам і тим, хто прийде після нас, що кожний, наділений своїми талантами, – незнищенний у своїй творчості, у праці, відданій усьому, що рідне.
Фото 1. Леонід Сморж вдома, на своєму робочому місці . Київ. 2006. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Фото 2.Леонід Сморж – студент 2-го курсу університету імені Тараса Шевченка. Київ. 1954. Автор фото невідомий. Національний музей-заповідник українського гончарства
Фото 3. Леонід Сморж. Опішне, Полтавщина. 2004. Фото Олеся Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства
Фото 4. Інтер'єр Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Кінець червня 2010. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства
Інна Прокопенко,
в. о. завідувача Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера
опішненської кераміки Леоніда Сморжа
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
вологість:
тиск:
вітер:
Березень 2024
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Коментарі (0)