ПРО ШО МОВЧИТЬ ТАМАРА МАЗУР

Перший публічний допис заступника міністра культури Тамари Мазур є беззаперечною несподіванкою. Вперше пані Мазур звернулася до такого відкритого жанру, та, вочевидь, не випадково. Вибори до ВР і майбутні зміни уряду змусили її вийти на настільки чуже поле, що вона дозволила собі неочікувану відвертість.

«Ми отримали від цих осіб погрози, зазнали шантажу. Команду Мінкульту лякали звільненнями, кримінальними справами та приїздом НАБУ, ГПУ, СБУ тощо. Зараз лякають зв’язками з новою владою». Це Тамара Мазур каже про «принципове досягнення, яким я особисто пишаюсь», а саме – про скасування історико-містобудівних обґрунтувань (ІМО).

Ці ІМО, дійсно, викликали багато нарікань та вважалися надзвичайно корупційними. Хоча ідея була непогана – робити наукові дослідження, які визначатимуть принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд.

І не працювало це не через злочинців-попередників або злодіїв-корупціонерів. Справа в тому, що ІМО погоджувалися чиновниками. Без такого погодження ІМО вважалося недійсним.

Отже виникла проблема – наукову «концепцію врахування пам'яток, об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд», визначав бюрократ.

Під бюрократом я, в цьому випадку, не маю на увазі нічого образливого. Але наука існує за іншими законами, правилами та звичками, ніж державна система. Не може голова якоїсь державної служби або начальник управління міністерства вирішувати хто правий – я чи мій колега, в датуванні якогось меча, споруди або історичної події. Навіть, якщо цей чиновник дуже обізнаний у цій справі і має науковий ступень. Алгоритм мислення в людини на державній службі має бути принципово іншим ніж у науці або мистецтві. Висновок повинен бути однозначним та чітким. Жодних «напевно», «ймовірно» чи «можливо» не допускається.

Саме для цього процедура погодження ІМО передбачалася через розгляд цих наукових концепцій на Науково-методичній раді Мінкультури. Законодавство передбачає, що ця рада складається саме з науковців та фахівців-практиків. Але формують та затверджують її склад ті самі чиновники. Вони визначають та відбирають науковців і фахівців-практиків на свій сак та розсуд. А ще ті члени Ради працюють виключно на громадських засадах, тобто теоретично вони повинні опрацьовувати величезні стоси документів «за спасибі».

Така громіздка конструкція від самого початку була малоефективною та породжувала корупційні ризики. Про те, що її треба змінювати говорилося задовго до того, як Тамара Мазур почула про культурну спадщину. Але чи є скасування ІМО підставою стверджувати, що «ми сумлінно виконували свої обов’язки навіть тоді, коли про діяльність установи – з причин здебільшого суб’єктивних – майже ніхто не знав»?

Трохи лукавить Тамара Вікторівна! Усе про діяльність її установи відомо.

Скасування ІМО дуже сильно розвантажило роботу апарату Мінкультури. Навантаження на співробітників суттєво зменшилося. Але проекти, які заходять на погодження в міністерство, так само зависають там по півроку і сьогодні. І, хоча таке прострочення є прямим порушенням законодавства, пані Мазур цього наче не помічає.

Тут є один важливий момент! Усі з ким я розмовляв стосовно цих прострочень (а я знаю чимало людей, дотичних до цієї справи!) в один голос запевняють мене – причини саме такі, з яких біло скасовано ІМО. Але жоден не ризикує заявити про це відкрито, бо не вірить, що систему можна зламати.

Взагалі ця публікація заступниці міністра справляє враження домашньої роботи учениці третього класу. Якщо ти почала з фрази про «три роки зі старту роботи Уряду Гройсмана», то не варто обмежуватися десятьма коротенькими реченнями. Я не маю на увазі, що треба було відзвітуватися про те, як Мінкультури завалило розрекламований Рік культурної спадщини. Або як позбулися геть усіх фахівців музейної справи, пам’яткоохоронців та спеціалістів з нематеріальної культурної спадщини. Не варто зараз писати і про те, як підпорядковані міністерству установи перетворили на пральні машини для відмивання бюджетних коштів. Про це вже напишуть інші.

Я би написав про більш значущі досягнення. Зроблю це за пані Мазур:

Кабінет міністрів України ухвалив 22.05.2019 постанову N 452 «Про затвердження порядку визначення категорій пам’яток».

Відтепер скасовано норму, про те що до пам’яток місцевого значення можуть заноситися об’єкти які є ТВОРАМИ ВІДОМИХ АРХІТЕКТОРІВ АБО ІНШИХ МИТЦІВ.

Це означає, що усі пам’ятки місцевого значення, які було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за цією ознакою, мають бути переглянуті та вилучені з Реєстру.

Давайте рухатись вперед, а не назад!