СЕРГІЙ ЗАХАРОВ. ПІТЬМА. ХРОНІКИ ІНВЕРСІЇ

У рамках музейного проекту «Український схід. На лінії вогню» було презентовано мистецьку виставку художника-донеччанина Сергія Захарова. Експозиція із символічною назвою «Пітьма. Хроніки інверсії» розповідає про окупацію бойовиками Донецька й про ті дні, коли митець перебував у полоні. Полон у рідному місті, в рідній країні, де почалася війна.

Якою зброєю володіє художник? Пензлем та олівцем. Саме ними Сергій Захаров скористався, щоб вчинити опір «бойовикам» і показати своє ставлення до тих подій. У березні 2014 р., ще перебуваючи в Донецьку, художник малював карикатури на «командирів» ополченців, котрі потім розміщував на вулицях міста. Зараз Сергій зізнається, що руки в нього тремтіли, але він вперто робив свою справу, бо розумів, який морок заволодіває душами земляків. Саме за ці дії художника було заарештовано. З 5 серпня й до 18 вересня 2014 р. він провів у полоні. Звільнився. Ідея створити своєрідну хронологію окупації Донецька та власного полону виникла відразу після звільнення, проте втілити він зміг її лише в Києві.

У творчих роботах яскравих кольорів не побачимо – виключно чорно-білі тони, іноді сірі. Короткі розповіді про перебування у «в’язниці» через зображення – історія однієї людини, що передає спільну трагедію суспільства. Водночас це своєрідна арт-терапія, що й допомогла автору зцілитися душевно.

Виставка складається з трьох арт-складників:

-         Графічна серія «Оболонка». На малюнках – розмиті обличчя без очей. Замість них зіяють діри як символ відсутності в багатьох людей критичного мислення, їх піддатливості згубному впливу пропаганди.

-         Комікси «DumPster». Чорно-білі графічні малюнки розкривають хроніку захоплення Донецька і, власне, полону художника. Полон – це підвал з бетонною долівкою, вкритою шматом картону, багато разів використаний невідомо ким пластиковий посуд, з якого доводилося їсти без допомоги ложки чи виделки, допити з демонстрацією залитої кров’ю стіни, лжерозстріли, яких Сергій Захаров пережив три, і ще багато-багато чого, про що страшно навіть писати, не кажучи вже про те, щоб пережити.

-         Образи зі stree art проекту «Мурзилка» – карикатури на представників окупаційної влади. Ті самі, власне з чого все почалося.

Відвідувачі виставки могли передивитися та взяти із собою книгу – своєрідний графічний роман «Діра», виданий шістьма мовами за підтримки Міністерства інформполітики України. У нього увійшли всі малюнки художника з коментарями, присвяченими донецьким подіям 2014 р.

Під час презентації виставки відбулася дискусія на тему «Мистецтво та війна». Говорили з представниками української інтелігенції Донбасу, які нині мешкають у Києві та Вінниці:

-         Сергій Захаров, художник-оформлювач, випускник художнього Донецького училища;

-         Петро Антип, заслужений художник України, скульптор, маляр, графік. Народився та працював у Горлівці;

-         Інна Єрмакова, фотохудожник, старший викладач Донецького національного університету ім. В. Стуса, куратор виставок «Життя на нулі» та «Мистецтво незалежності»;

-         Олена Стяжкіна, українська письменниця, публіцист, доктор історичних наук. Засновниця громадського руху «Деокупація. Повернення. Освіта»;

-         Віктор Литвинов, завідувач сектору інформаційної реінтеграції Криму та Донбасу Міністерства інформаційної політики України.

Відвідали виставку та взяли участь у дискусії і студенти художніх закладів. Деякі з них родом із Донеччини. Ця тема їм боліла настільки, що інколи вони не витримували і на деякий час змушені були залишати дискусійний майданчик.

Дискутували присутні багато, цікаво та плідно. Про функцію та місію митців на війні. Чи може бути мистецтво засобом інформаційної війни та її полем? Чи мають право митці бути поза війною та політикою? Які мистецькі проекти були зреалізовані за останні 5 років війни і якою на них була реакція військових та пересічних громадян Донбасу? Гості заходу поділилися своїми спогадами про те, як все починалося в їхньому рідному Донецьку чи Луганську. Майже всі висловили думку, що нині переживають «дежавю», й закликали вмикати критичне мислення, щоб не стати «оболонками» з малюнків Сергія Захарова.