«КАМРАДИ»

Така історія – приїхав з Парижу мій друг та колега. Пішли на Подолі попити кави. Бачу, офіціантка розглядає на смартфоні фотографії наконечників списів. Справжні, древні, сфотографовані на копаній землі.

Прикидаємося дурнями:

– Ой, а що це у вас?

– Та це мій брат таке шукає!

– Як шукає?

– Та в землі, таким прибором.

– Не може бути! Воно що, древнє?

– Так, дуже старе.

– А можна ще подивитися?

І показує вона кілька десятків фотографій. Копані предмети – фібули, зброя монети. Від римського часу до польських грошей.

Тут я розумію, що треба припиняти жарти. Я їй представився та поцікавився, чи знає її брат, що це кримінальний злочин? Вона щиро злякалася: «Та ні, у нього ж є офіційний дозвіл!» і показала мені фото посвідчення свого брата.

Я не називатиму прізвища цього юнака, суть не в ньому. Бо я побачив дуже солідну «корочку» з державним гербом, яку видало ГО Пошуково-історичний клуб «Камрад». Тоді я вирішив дізнатися про них більше!

Спочатку знайшов їхній сайт, де рекламується геть усе – продаж детекторів, пошук, оцінка та продаж знахідок, навіть – глибинний пошук за допомогою сканерів!

Згодом я побачив цю групу на Facebook із закликами вступати до клубу. Там є безліч фотографій на які я хочу звернути увагу, а ще й Статут цього ГО, де, зокрема, зазначена така мета: «Налагодження та сприяння розширенню співробітництва у сфері охорони пам’яток історії (!) з краєзнавчими музеями України».

Цей Статут підписано двома засновниками ГО – Самковим Олексієм Олексійовичем та Сітковим Олексієм Олександровичем. Про них нічого невідомо, хіба що другий може бути ФОПом, який фігурує по базах Шевченківського району Києва. Але ці люди вже повидавали тисячі посвідчень по всій Україні!

В пошуках додаткової інформації я натрапив на таке обговорення на сайті Reibert:

«На просторах Украины, как после дождя, создаются разные поисковые клубы. Все бы не плохо, если бы не один нюанс, большая часть этих организаций не имеют ничего общего с поисковой работой, как с точки зрения действующего законодательства, так и с точки зрения моральных аспектов.

Как известно исторически сложилось, что термин поисковик закрепилось исторически (с 60х годов СССР) за теми, кто занимается поиском погибших солдат периода 1941-1945, но ни как не поиском антики, царизма и т.д. Данные организации все чаще позиционируют себя как "поисковые группы" и т.д наплевав при этом, не только на историю поискового движения и цели, но и на действующее законодательство Украины, т.к данные "Рога и копыта" не имеют разрешений МК на проведение поисковых работ. И отдельно стоит упомянуть такой аспект, как торговля своими "ксивами" средний прайс на кусок бумаги от 300 грн. Народу лапшают о чудо действии данной бумаги (у некоторых особо хитрожопых даже указано "мають право на проведення пошукових робіт на місцевості"). Последним писком "моды"-это копирование с поисковиков патчей, эмблем и др.аспектов атрибутики.

Рассмотрим данную проблематику на примере наиболее распиаренной организации "Камрад".

-средний прайс на их чудо бумажку 300 грн (ранее было 100, но видно у парней аппетит вырос или привязали к курсу бакса) - позиционируют себя как официальные поисковики, хотя по реестрам МК данные "рога и копыта" даже не заявлялись на получение документов.

-поисковой работой и близко не пахнет, зато успеть отличиться в открытом письме Союза археологов - это надо иметь талант.

-атрибутика предельно слизана с одной уважаемой поисковой организации.

-народ успешно клюёт (на надпись в удостоверении "мають право на проведення пошукових робіт на місцевості" и башляет бабло, не подозревая, что ксиву Камрад можно запихнуть себе в зад при встрече с представителями официальной науки (имеется в виду археологи) и органами власти.

Собственно, к чему все вышеизложенное?

это информация для тех, кто и дальше ведётся на покупку липовых бумажек. Ведь если ты хочешь работать официально по антике, КР-дорога тебе к официальным экспедициям археологов, по периоду боев 1941-1945-дорога к поисковым организациям с действующими дозволами МК».

Отже, ми опинилися перед новим викликом! Люди у селі (власники земельних паїв), співробітники сільрад і місцеві правоохоронці не обізнані у тонкощах пам’яткоохоронного законодавства. Ніхто не веде серед них роз’яснювальну роботу, як це колись робило УТОПІК у вигляді серії плакатів «Охороняйте пам’ятки». Солідна «корочка» гарантує їм не лише безкарність. Місцеві щиро допомагатимуть цим «краєзнавцям».

А таких ГО, дійсно, чимало! База Youcontrol за запитом «пошуково-історичний клуб» видає ще 7 подібних ГО. Це:

– ГО Пошуково-історичний клуб «Пам'ять» (Запорізька область, керівник – Петренко Володимир Іванович);

– ГО Пошуково-історичний клуб «Едельвейс» (Івано-Франківська область, керівник Легун Роман Михайлович);

– БФ Пошуково-історичний клуб «НСДАП» (Тернопільська обл., керівник – Бойко Павло Володимирович);

– ГО Пошуково-історичний клуб «Тустань» (Львівська обл., керівник – Гром Іван Олегович);

– ГО Пошуково-історичний клуб «Землекоп» (Хмельницька обл., керівник – Мілер Петро Олександрович);

– ГО Пошуково-історичний клуб «Розвідка МД» (Київ, керівник – Малород Олексій Анатолійович);

– ГО Пошуково-історичний клуб «Копатич» (Чернігівська обл., керівник – Єрмоленко Павло Олегович).

Я не маю підстав огульно звинувачувати усі ці ГО в протизаконній діяльності, але мушу наголосити – здійснювати пошук, пов’язаний з історією, можна лише за спеціальним дозволом Міністерства культури України. А, якщо таких дозволів у цих ГО немає, то їхня діяльність поза законом!

Побачивши все це, я вкотре запитав народного депутата Ірину Подоляк стосовно долі законопроекту № 8314 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальному вилученню об'єктів археологічної спадщини».

Пані Подоляк (а вона є одним з авторів цього проекту!) відповіла мені, що його розгляд залежить виключно від голови профільного комітету (це Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) народного депутата Андрія Кожем’якіна. І, якщо цей проект не буде розглянутий, бодай у першому читанні, протягом цього скликання, він «згорить». А вносити його на наступне скликання вже буде неможливо – таке правило для проектів, які не встигли хоча б почати розглядати.

Це дуже сумна перспектива. Бо Андрій Кожем’якін представляє політичну партію, лідерка якої балотується на Президента України. І на користь якої щойно зняв свою кандидатуру ще один кандидат – власник однієї з найвідоміших приватних археологічних колекцій…

Усі фото з Facebook та сайту «Камрад».