ТРИ ПОМИЛКИ ЮЛІЇ ФЕДІВ

Автор: Максим Левада | 19 березня 2019 01:59 |

Сподівання, які покладали на Український культурний фонд, поки виправдалися лише частково. Але, якщо минулий рік можна вважати початком діяльності, то цього року, як мені здавалось, УКФ мав би запрацювати на повну. Цього я поки, на жаль, не побачив.


Є багато об’єктивних причин, які без сумніву, впливають на діяльність фонду, зокрема його початкова політична заангажованість. Я маю на увазі й те, що УКФ створювали під Марину Порошенко і навіть не дуже це приховали. Тоді казали, що людину без професійної підготовки та системного бачення проблем галузі виправдовує її високий статус. Але вона повинна була набрати таку команду, яка би компенсувала недоліки її підготовки та брак компетенції.

Публікація виконавчого директора УКФ Юлії Федів на УП Життя є дуже показовою та важливою. Фактично це програмна заява людини, яка реально керує фондом і від якої залежить його спрямування.

Пані Федів наголошує: «Від початку розробки закону про Український культурний фонд йшлося про те, що нова інституція всіляко сприятиме розвитку культури, її децентралізації, процесам, що єднають суспільство».

Це помилкове твердження! Культура взагалі не потребує ані централізації, ані децентралізації, бо існує поза державними структурами. Можливо малося на увазі децентралізація органів управління та закладів культури? Але, по-перше, це не стосується діяльності УКФ, а, по-друге, ця теза досить сумнівна, хоча б відносно охорони пам’яток або музейної справи.

Іще одна теза: «На нашу думку, найкращими ліками від безпідставних звинувачень і пошуку зради є цифри – суха мова звітів, бюджетів і кошторисів. Наприклад, торік УКФ розподілив понад 139 мільйонів гривень серед проектів, що представляли вісім секторів культури».

Це також хибне твердження. Ефективність УКФ має визначати не кількість розподілених коштів, а ефективність підтриманих проектів. На превеликий жаль, як оцінювати результати фонд не знає, тому жодної інформації по цьому не надає.

Трохи диво виглядає відсилання до витрат на культуру в інших країнах. Порівнювати суми без розуміння на що саме там виділяють кошти, не має сенсу. Бо кожна країна визначає культурні пріоритети в залежності від її конкретної ситуації та бачення пріоритетів.

Наведу такий приклад. В маленькій Естонії, де економіка вочевидь слабкіша за нашу, вся реставрація пам’ятко здійснюється за бюджетні кошти. Не має значення, приватна ця будівля, чи ні. Власник лише повинен дотримуватися пам’яткоохоронного законодавства. Але геть усе – складні дорогі дослідження, складання реставраційного проекту, проведення самої реставрації, фінансує бюджет. Ось чому Старий Таллінн виглядає так як він виглядає.

Дещо інші правила у Швеції, яку так слушно згадала пані Федів. Там приватний власник повинен сам проводити реставрацію. Правда, він може звернутися до регіонального відділення охорони пам’яток по додаткову допомогу, якщо є потреба оплатити спеціалістів або відреставрувати нефункціональні елементи.

Інша ситуація у Франції. Там державі бракує фінансів на утримання «своїх» пам’яток, тому приватні власники можуть розраховувати лише на податкові пільги та професійні консультації.

Я навмисно навів такі різні приклади, щоб показати як кожна країна по-різному визначає культурні пріоритети. Тому не варто порівнювати себе з «прикладами інших країн, на які ми рівняємося», там інші проблеми та завдання.

Мені здається, що Український культурний фонд припускається трьох серйозних помилок, які надалі визначатимуть його діяльність. Принаймні таке враження склалося в мене після публікації пані Федів та нашої розмови через Facebook.

1. УКФ не проаналізував ситуацію в сфері культури, не визначив пріоритети, цілі, шляхи та засоби їх досягнення. Це мені дуже нагадує історію з «Довгостроковою стратегією розвитку української культури – стратегією реформ», навколо якої свого часу зламали чимало списів, але яку так і не деталізували або конкретизували, і вона залишилася непотрібним папірцем.

2. Процедура відбору експертів УКФ була вкрай невдалою. Усім бажаючим було запропоновано визначити чи вважають вони себе експертами та податися на конкурс. Наскільки мені відомо, остаточне рішення приймалося шляхом жеребкування. Я уважно передивився тих, хто заявлений як експерт з культурної спадщини, бо на цьому я краще розуміюся. Більше того, я опитав десяток колег. З усієї експертної групи нам відомо лише 2-3 людини. Я навмисно не оцінюю їх рівень, але вони відомі. Про решту ніхто не чув.

У мене виникло закономірне питання – чому немає насправді відомих людей? Ну, наприклад, Анатолія Антонюка, національного координатора ІККРОМ в Україні. Може хтось вважає, що в нього недостатній рівень? Ні, проблема в іншому – фахівці високого рівня це люди в яких купа важливих власних справ. Їх треба розшукувати та переконувати. Самі вони точно подаватися на експертів не будуть. Але УКФ пішов іншим шляхом, що від початку не додало авторитету діяльності фонду.

3. Рецензування проектів експертами за версією УКФ виглядає не зовсім прозорим. Що я маю на увазі? З мого досвіду роботи з подібними міжнародними фондами мені відомо – списку експертів ніхто не знає. Частіше це фахівці з різних країн. Проект рецензується «в чорну», тобто закрито. Рецензент не знає від кого подано проект, а номінант не знає хто його рецензує. Більше того, зазвичай ваш проект буде рецензований експертом з іншої країни. Така процедура забезпечує незаангажованість експерта та неупередженість фонду.

Наостанок хочу наголосити – я не хочу жодним чином образити пані Федів або піддати сумніву її прагнення зробити УКФ корисним державним інструментом. І я сподіваюсь, що мої слова не змусять її рефлексувати стосовно «чергового хайпу» або «безпідставних звинувачень». Але мене трохи зачіпає, що я все частіше чую розмови про те, що серед переможців грантових конкурсів УКФ ненормально багато тих людей, яких пані Федів знає особисто.

Усі знають вираз «дружина Цезаря має бути поза підозрою». Але не всі пам’ятають про що йдеться. Коли Цезар дізнався, що його дружину домагається інший чоловік, він з нею негайно розлучився, попри те, що не вважав її винуватою. Він попросту зберіг власне реноме, жертвуючи своїм шлюбом.

Я щиро бажаю УКФ успіхів і дуже розраховую, як колись побачу, що помилився в своїх оцінках!

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Вересень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Серпень | Жовтень