Фантастичні персонажі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» скульптора Сергія Наумова на виставці в Луцьку

Сергій Кирилович Наумов (01.01.1941 – 20.02.2009) народився на землі Кармелюка, – в селі Горбасів на Хмельниччині, ввібрав бунтарський дух, прагнення до свободи і справедливості. Читати вивчився по Шевченкових «Гайдамаках».

Прагнення до народної творчості і культури, любов до яких прищепила перша вчителька, було у нього з дитинства. Навчився майстерно вишивати, зі смаком оформляв вишитими рушниками всі свої виставки. У тридцятилітньому віці цілеспрямовано зайнявся різьбою по дереву. Самостійно і наполегливо осягав закони образотворення в пластиці. Дерево як матеріал для творчості він відчував з дитинства, любив його запах, бо дідуньо Ананій, що його виростив, був сільським теслею та досконало знав природу, особливості і секрети кожного дерева.

Волинський край став йому рідною домівкою. Захоплювався славною історією Волині, її чарівною природою і особливо творчістю Лесі Українки.

Дослідження життя і творчості Лесі Українки надихнуло Сергія Наумова на створення скульптурної композиції на тему «Лісової пісні». Він подорожували по Лесиних місцях – Колодяжне, Нечимне, Білин, Скулин, Любитів, віднаходили фольклор, перекази та легенди, джерела народних уявлень про тих фантастичних персонажів драми-феєрії «Лісова пісня», що походять з язичницької сивої давнини і якими захоплювалася велика письменниця.

На початку 1980-х рр. був створений другий розширений варіант скульптурної композиції «Музика весни» за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки для Волинського краєзнавчого музею (перший з 12-ти фігур, виготовлений у 1976 р., зберігається у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки).

У 1989 р. у художньому відділі Волинського краєзнавчого музею була відкрита перша персональна виставка митця.

«Лісову пісню» Лесі Українки художник вивчав надзвичайно прискіпливо і знав її напам'ять. Корисну інформацію віднаходив в архівних документах Київського літературно-меморіального музею Лесі Українки.

«Лісову пісню» – цю казку, чарівну і неповторну, художник по своєму образно побачив і «вирішив покласти на музику ліній і пластики», – як сказав про нього волинський журналіст Леонід Лагановський (часопис «Радянська Волинь», 23 серпня 1985 р., «Різьбяр», ст. 4). Герої скульптурної композиції, за словами автора, «повинні розмовляти з глядачем».

Композиція «Музика весни», яка зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею, а нині представлена на виставці «Будуть приходити люди…», складається з 39 дерев’яних фігурок висотою від 4,7 до 22 сантиметрів, виготовлених з дерева груші, яке має дуже щільну структуру, а це дозволяє успішно проробляти щонайменші деталі, досягати якісного полірування поверхні виробів. Автор кваліфікував свої витвори як скульптуру малих форм.

Усі скульптурні персонажі зображені у повний зріст на невеликій шестигранній підставці-постаменті, на правій стороні якої вирізьблено монограму-вензель з першими літерами імені автора: Н, С, К. Підставка успішно вирішила проблему рівноваги, стійкості фігурок, особливо високих і тендітних. Вирізана вона разом із постаттю з цільного шматка дерева. Усі фігурки відцентровані.

Різьбяр використав особливу техніку покриття готового виробу, близьку до енкаустики. Це був його авторський винахід із застосуванням бджолиного воску. Секрет ховався в способі нанесення його на дерево, в результаті чого вироби ставали надійно захищеними від негативних впливів зовнішнього середовища і ось уже більше тридцяти років не міняють свого вигляду.

Розставляються фігурки певними групами, які поєднуються за логікою сюжету драми. В центрі – Лукаш і Мавка, за Лукашем – Доля, на значній відстані – Вовкулака та інші негативні герої: Куць із Чортицею, Упириця, Відьма, «Той, що в скалі сидить». Окрему групу складають близькі Лукаша: мати, дядько Лев, Килина з трьома дітьми, а за ними – зграя Злиднів. За Мавкою розміщувалася група з лісових, польових, болотяних і водяних мешканців – Лісовика, Лісовички, Водяника, Морського царенка, Русалок Озерної та Польової, «Того, що греблі рве», Перелесника, Потерчат. Образи з міфології карпатського регіону, запозичені Лесею Українкою в гірській місцевості під час гостювання у Ольги Кобилянської, це – Гірська Метелиця, три Літавиці в довгих намітках, Змія-Цариця, «Той, що в скалі сидить».

Співпереживання героям геніального твору великої Лесі Українки «Лісова пісня» надихало скульптора. Тридцять дев’ять фігур діляться на людських персонажів драми-феєрії і фантастичних героїв – «дітей природи», що походять із давніх язичницьких вірувань наших предків.

При житті майстра його скульптурні твори були представлені на кількох персональних виставках: у Художньому відділі Волинського краєзнавчого музею (1989 р.), у Львівському етнографічному музеї Інституту народознавства Академії Наук України (1994 р.), у Луцькому арт-салоні «Крайня хата», у Волинському краєзнавчому музеї (2001 р. спільно з виставкою писанок І. Р. Щеглюк-Наумової). З 1999 по 2007 рр. періодично експонував свої роботи у виставковому залі Спілки художників м. Луцька. Скульптурну композицію «Музику весни» художник активно презентував на багаточисельних творчих зустрічах, приурочених до днів вшанування Лесі Українки.

Скульптура Сергія Наумова залишиться унікальним та рідкісним мистецьким явищем української культури на зламі ХХ – ХХІ століть, а його «Музика весни» – достойним втіленням образів шедевру Лесі Українки драми-феєрії «Лісова пісня» в скульптурі та вершинним досягненням у творчій біографії майстра.

Лариса Обухович, художник-реставратор музею
Ілона Несторук, старший науковий співробітник відділу фондів