Позачерговий день неспішного мистецтва пройшов у Полтавському художньому музеї

Навіщо людині мистецтво? Щоб дізнаватися нове, розширювати кругозір. Так, безумовно. Але також мистецтво пробуджує в нас щось таке, від чого хочеться радіти, плакати дивуватися або кричати. Воно змушує міркувати. І дивитися на світ іншими очима. Правда, іноді розгадати його секрети не так-то просто. Який глибокий сенс цього полотна? І, вибачте, але що зображено на ньому? Вихід є – занурення у мистецтво. Споглядаючи мистецтво, ми самі стаємо частиною цього дивного світу і наповнюємо його сенсами.

У квітні цього року Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка серед 35 українських музеїв (до речі, єдиний на Полтавщині) вперше долучився до світової акції Slow Art Day, спрямованої на вдумливе споглядання художніх творів.

Після завершення заходу задоволені учасники висловили думку, що дні занурення у мистецтво слід проводити частіше, ніж один раз на рік, оскільки вони не лише надають можливість призупинити шалений темп життя та отримати насолоду від мистецтва, а й сприяють появі активного зворотного зв’язку, дозволяють відвідувачам із глядачів перетворились на активних учасників заходу, справжніх дослідників мистецтва. Музейникам і самим було надзвичайно цікаво! І тому, не чекаючи чергової міжнародної акції Slow Art Day, науковці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка запросили полтавців на «позачерговий» день неспішного мистецтва.

Вранці 8 грудня в музеї зібралось зо два десятки відвідувачів, які попередньо зареєструвались для участі у «Суботньому антимарафоні».

Для неквапливого, неспішного споглядання було обрано три  твори: портрет Генрієтти-Марії Французької, королеви Англії,  пензля Пітера Лелі (1618-1680; справжнє ім'я Пітер ван дер Фес), англійського художника ХVІІ століття голландського походження, відомого майстра парадного портрету; портрет Мальвіни Вернічі, італійської танцівниці – дружини художника, пензля Івана Мясоєдова (1881-1953); жанровий портрет «Княжна Тараканова»  Костянтина Флавіцького (1830 – 1866) –  авторське повторення картини 1864 р., що знаходиться у Державній Третьяковській галереї (Росія).

Презентація обраних робіт відбувалась у формі діалогу. Марина Салюк, Вікторія Гуржій та Марина Герасименко, наукові співробітники музею-медіатори, розповідали цікаві історії, пов’язані із біографією художників, сюжетами творів, а також, зображуваними образами. Різнопланові запитання спонукали учасників антимарафону  замислитися і більш уважно роздивитись твори мистецтва, провокували на внутрішні пошуки відповідей, розумінь, самоспогляданнь, і – найголовніше – відкрити щось важливе і неповторне усередині і для себе самого.

По завершенні заходу відвідувачі за кавою, а партнером антимарафону була «Місцева кав’ярня», поділилися з організаторами своїми думками і  враженнями від отриманого досвіду, розповіли, що їм сподобалося, як повільне споглядання вплинуло на них. Усі погодились, що при відвідуванні музеїв та виставок дійсно бракує «утривавлення» сприйняття, можливо внаслідок того, що глядачі обирають кількість, а не якість. Проте втрачають можливість з цієї кількості потім обрати естетично цінне, адже свідомість і підсвідомість перевантажено. Саме  тому пропозиція зануритись в один експонат, дослідити іконографію однієї картини, тобто йти углиб, а не ушир є і цікавою, і необхідною. Люди не призвичаєні до споглядання — бачать, але не вдивляються. Часто також бояться, що не мають відповідного знання, тож можуть «погано» розуміти.

Під час суботнього  марафону музейники  показали, що кожен, навіть якщо не знається на мистецтві, за умови відповідного налаштування може побачити у творі мистецтва щось важливе винятково для себе. А відвідувачі зізнались, що будуть собі влаштовувати власні дні неспішного мистецтва! Тобто, найважливішу мету заходу було досягнуто!

Марина Попкова