УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФОНД НА ПОРОЗІ СКАНДАЛІВ

Автор: Звір Гуляє | 09 листопада 2018 23:38 |



Український культурний фонд, яким опікується Марина Порошенко, опинився на порозі скандалів через: непрофесійність експертів, недосконалість вимог щодо звітування про конфлікт інтересів та через помилки у оцінюванні проектів. Про причини і наслідки таких помилок і недоліків читайте у цьому дописі.


Нещодавно створений УКФ обнадіює багатьох задіяних у сфері культури, адже фонд сприймається як нова, альтернативна щодо МінКульту інституція для розподілу бюджетних коштів на культуру.

Для тих, хто ще незнайомий із УКФ, зробимо тут невеличкий спойлер, а хто вже знає, що таке УКФ – радимо перескочити до наступного розділу.

Коротко про УКФ

Якщо зовсім коротко, то УКФ – це круто і безпрецедентно для України!
Без перебільшення ідея і створення фонду є проривом в українському культурному середовищі, бо від МінКульту вже ніхто не очікував ані адекватності, ані прозорості, ані ефективності щодо розподілу коштів на культурні проекти.
Така професійність і відкритість, та ще й нові обличчя, що спершу аж ніяковієш, наче все це не в Україні з її дерибанами, потоками, смотрящими і відкатами…
Найціннішим (з точки зору інтересів суспільства) у діяльності УКФ є досить простий і прозорий алгоритм прийняття рішень щодо фінансування проектів. Зупинимось на цьому детальніше.
Отже, є три категорії проектів:
Вимоги до заявників (документи, які необхідно надати, кошторис ітд) залежать від категорії проекту, але, варто визнати, що вимоги є дуже демократичними, що з одного боку тішить.
Кожен проект відносять до одного із восьми секторів. Згідно до Положення про експертні ради, для кожного сектору вибирають експертів. Експерти декларують свою незалежність – заповнюють декларації про конфлікт інтересів. Перелік експертних рад та склад кожної ради можна переглянути тут.
Всі заявки/проекти спершу проходять технічну перевірку, яку здійснюють працівники фонду (ця перевірка стосується перевірки форми заявки, а не її змісту). Далі заявки/проекти розглядають експерти з експертної ради відповідного сектору.
Кожна проектна заявка оцінюється трьома експертами за п’ятьма критеріями, експерти заповнюють для кожного проекту Форму і Протокол оцінювання (див. Додаток 1 і Додаток 2 ).
 
 
На основі трьох експертних оцінок розраховується загальна оцінка проекту. Всі проекти ранжуються і проекти, які набрали понад певний рівень балів - отримують фінансування від УКФ.
Все це в дуже спрощених рисах, кому цікаво, на сайті УКФ є практично вся інформація, яка пояснює кожен згаданий вище крок.
Варто зауважити, що як загальний задум, так і конкретні документи, що впливають на фактичні дії УКФ – є дуже притомними і професійними, тому останнє, що ми б хотіли, це аби УКФ став таким собі пустоцвітом, як, скажімо, той самий Інститут Книги.
 

Системні хиби?

Ніхто не є досконалим, і в кожній бочці меду може бути ложка дьогтю. Справа, власне, навіть не в досконалості, чи помилках, а в процесі виправлення недоліків, аби помилки не повторювалися.
Проблема перша – вибір найкращого з не найкращого
Рівень проектів надісланих до УКФ, наскільки його можна оцінити з коротенького опису кожного проекту, залишає гнітюче враження – оце все, на що здатні наші креативні уми та діячі культури та мистецтв? Прикро, але є над чим працювати.
Є два типа помилок, які УКФ треба уникати:
  • Помилка №1 – не прийняти правильне рішення, тобто не підтримати проект, який дійсно вартий того.
  • Помилка №2 - прийняти неправильне рішення, тобто підтримати проект, не вартий підтримки.
Всі вимоги, оцінки і рейтинги проектів дозволяють вибрати з наявних проектів – найкращі, тобто ті, що отримали найвищі оцінки та мають найвищий рейтинг, але це не є запорукою того, що підтримані таким чином проекти дійсно варті того, аби їх підтримувати.
Найкраще з найгіршого не є вартим підтримки.
Виходить, ніби УКФ націлений на освоєння бюджетних коштів, тобто на вибір найкращого з того, що є, замість того, щоб підтримувати лише дійсно вартісне, те, що створює вагому цінність для культури і суспільства. 
Звичайно, це досить не просте завдання, бо погодьтеся, ранжувати проекти за якимись ознаками і вибирати топові проекти набагато простіше, ніж розбиратися  чи навіть найкращі з проектів взагалі створюють якусь цінність, і чи та цінність є спів мірною з сумою фінансування, яку для них виділить УКФ.
Проекти з низьким ККД, які не створюють цінність для суспільства, можуть здаватися привабливими на фоні ще слабших проектів, і таким чином мають всі шанси отримати фінансування від УКФ, але по-суті вони не створюватимуть достатню цінність за ті гроші, що на них витрачатимуть.
А ще, варто пам’ятати, що проекти оцінюються незалежними експертами за заданими параметрами, відповідно, кваліфікованість, досвідченість та неупередженість експертів, а також міра дотримання експертами вимог УКФ  – також є важливим чинниками, що впливають на кінцевий перелік і якість підтриманих фондом проектів.
Проблема друга – конфлікт інтересів з пов’язаними сторонами
За Положеннями про експертну раду, експерти і заявники не повинні мати конфлікту інтересів (у значенні визначеному ЗУ “Про запобігання корупції»). 

«2.1 Дирекція Фонду забезпечує дотримання всіма працівниками Фонду, які причетні до експертної та адміністративної діяльності, пов’язаної з прийняттям рішень про фінансування проектів за підтримки Українського культурного фонду, а також ЗАЯВНИКАМИ, які подають свої проекти на конкурси Фонду, зобов’язання повідомляти про наявність/відсутність реального та/або потенційного конфлікту інтересів, що виник під час організації конкурсного відбору та фінансування проектів

Наступні за цим розділом, розділи 2.2 та 2.3 детально описують, які саме випадки є конфліктом інтересів на рівні працівників фонду і на рівні заявників.

«3.1. Суб’єкт конфлікту інтересів має невідкладно надати всю інформацію про конфлікт інтересів Дирекції Фонду3.2.3. У разі, якщо суб’єкт конфлікту інтересів має опосередковане відношення до проектної заявки, поданої на Конкурс проектів (знає заявника 4 особисто, мав з заявником ділові стосунки тощо), тоді він повинен у письмовій формі подати Дирекції Фонду повідомлення про потенційний конфлікт інтересів3.5. У разі неповідомлення про існування конфлікту інтересів, якщо про нього стає відомо після прийняття рішення експертними радами, виконання такого рішення має бути призупинено Дирекцією Фонду.»

Звернімо увагу, що прописано все таким чином, ніби працівники Фонду зобов’язані повідомляти про конфлікт інтересів лише стосовно заявника. Про можливість існування такого конфлікту стосовно партнерів та пов’язаних сторін заявника прямо не сказано і вимога звітувати про конфлікт інтересів щодо всіх партнерів та пов’язаних із заявником сторін відсутня.

Але ж у кожного заявника можуть бути і партнери, і пов’язані з ним сторони, тобто сторони, які мають, або можуть мати прямий або опосередкований вплив на заявників, і у працівників Фонду може бути відсутній конфлікт інтересів стосовно заявника, але в той же час існуватиме конфлікт інтересів стосовно його пов’язаних сторін.

Що це означає?

Уявіть собі, що заявник є підлеглим (працює, отримує зарплату від) певної особи, яка знайома, або має спільні проекти та інтереси із експертом. Заявник ніде у проектній заявці не зобов’язаний згадувати про всі свої залежності від третіх осіб, отже експерт і заявник не мають жодних формальних підстав для декларування конфлікту інтересів, у стосунку до заявника, хоча конфлікт існує щодо особи, яка має вплив на заявника. Експерт «неупереджено» підтримує проект цього заявника, між тим чудово знаючи, що таким чином робить «добру справу» для пов’язаної сторони, від якої сам отримає або може отримати певну вигоду.
Відповідно, будь-хто може наказати своєму підлеглому, скажімо, створити ФОП та ініціювати заявку на грант від УКФ, і жоден експерт не повинен буде декларувати конфлікт інтересів щодо цього заявника, бо УКФ вимагає від експертів відсутності конфлікту лише щодо заявників, а не всіх сторін, які впливають на заявників.

Формально коштами гранту розпоряджається заявник, але партнери заявника та пов’язані сторони (як протилежне до третіх сторін) можуть мати достатній вплив на заявника, аби, наприклад, змусити заявника скласти кошторис проекту, виходячи не з ринкових цін на певні матеріали або послуги, а виходячи із цін, пропонованих пов’язаними структурами тощо.

Наскільки серйозними можуть бути операції із пов'язаними сторонами ми всі мали можливість пересвідчитись.

Ми не можемо зробити висновок, чи партнери і пов’язані сторони заявників опинилися поза зобов’язанням звітувати про них умисно, чи випадково.
                                          ***
Обидві згадані вище проблеми є на перший погляд досить віддаленими і гіпотетичними, але це лише на перший погляд, бо як сказано у законі Мерфі - якщо щось може піти не так, воно обов’язково піде не так.
В наступному розділі ми розглянемо яскравий приклад – конфлікт інтересів, який виник саме в наслідок існування обох проблем.
 

Конкретний приклад

Вітаємо переможців!

Серед переможців конкурсу проектів національного партнерства є такі:
  • №23, ОТР2016, «Під зорею Пінзеля», ФОП Рудик Олена Олегівна
  • №26, ОТР2013, «Віртуальний простір борщівської сорочки», ФОП Волощук Наталя Іванівна
А серед переможців конкурсу індивідуальних національних проектів є такий:
  • №73, ОТР1173, «Презентація проекту «Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і строї епохи» на сході України», ФОП Волощук Наталя Іванівна
Ось яка інформація про ці три проекти наведена у Реєстрі-рейтингу проектів національної співпраці:
Реєстр поданих проектів на конкурс національних проектів на сайті УКФ не завантажується, а в Реєстрі поданих проектів на конкурс індивідуальних проектів фігурує такий опис проекту ОТР1173:
  • забезпечення міжсекторальної співпраці та налагодження культурного діалогу між регіонами
  • культурна спадщина
  • Презентації проекту "Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і строї епохи" на сході України
  • загальний бюджет: 272 337,18:
  • запитувана сума від УКФ: 242 837,18:
  • ФОП Волощук Наталія Іванівна
Наразі це все, що ми знайшли на сайті УКФ про ці проекти.
Що об’єднує цих переможців конкурсу?
Проекти ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173, мають спільного партнера - Благодійну організацію "Благодійний фонд родини Демкур"

Хто всі ці люди?

Ось інформація про БО "Благодійний фонд родини Демкур" із державного реєстру:
  • Правова форма: благодійна організація
  • ID№: 41656464
  • Адреса реєстрації: місто Тернопіль
  • Засновники: ДЕМКУРА ІВАН ТАРАСОВИЧ, ДЕМКУРА ІРИНА ІВАНІВНА, ДЕМКУРА ТАРАС ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • Керівник: ДЕМКУРА ТАРАС ВОЛОДИМИРОВИЧ (м. Тернопіль, Вул. ПРИМІСЬКА)
  • Дата реєстрації: 11.10.2017
Про те, who is Taras Demkuraнайкраще розповість особистий сайт - радимо читачам самостійно познайомитись із цим інформаційним ресурсом.

З Вікіпедії можна дізнатися, що Тарас Володимирович - це «власник торгівельно-відпочинкового центру «Атріум», Музею колекції ексклюзивних ретро-автомобілів «Ретро-кортеж» та етногалереї автентичних ужиткових речей «Спадок», віце-президент з питань регіонального розвитку, керівник регіонального представництва у Тернопільській області Міжнародної Торгової Палати ICC Ukraine, дійсний член Ради засновників компанії «Amway».

Ось інформація про Волощук Наталію Іванівну із державного реєстру:
  • Види діяльності: Код КВЕД 90.03 Індивідуальна мистецька діяльність; Код КВЕД 91.03 Діяльність із охорони та використання пам'яток історії, будівель та інших пам'яток культури (основний); Код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у.; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки
  • Дата реєстрації: 18.06.2018
Ось що Наталія Іванівна про себе пише у соціальних мережах:
Як видно, пані Наталя має певний стосунок до адміністрування культурних проектів.
Ось інформація про Рудик Олену Олегівну із державного реєстру:
  • Види діяльності: Код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний); Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки
  • Дата реєстрації: 15.02.2012
  • м. Тернопіль, Вул. ПРИМІСЬКА
Ми не змогли знайди свідчення участі пані Олени в організації культурних проектів.
Також не зрозуміло, як можна жити в Одесі і керувати проектом, який береться здійснити оцифрування скульптур Пінзеля, які розташовані «на території трьох областей Західної України»?

Пов'язані сторони?

Як видно із наведеної вище інформації, добутої із відкритих джерел, ФОП Волощук і ФОП Рудик пов’язані із БО «Благодійний фонд родини Демкур» та його засновником і керівником Тарасом Демкурою, не виключно через партнерство в культурних проектах для УКФ, зокрема:
  • Наталя Волощук є у прямому підпорядкуванні – працює адміністратором у садибі Горигляди та керує Етногалереєю "Спадок", які належать родині Демкур. Також пані Наталя є головою і разом із паном Тарасом вони обоє є співзасновниками ГО «Туристична Асоціація Тернопілля» (40705274). Виходячи із доступної інформації, можна зробити висновок, що головним джерелом особистих доходів пані Наталі є структури, пов’язані із Тарасом Демкурою.
  • Олена Рудик працює у/з компанії/єю «Amway», в якій пан Тарас є дійсним членом Ради засновників. Також пані Олена прописана по-сусідству з паном Тарасом (на вулиці Приміській у Тернополі). Виходячи із доступної інформації, можна зробити висновок, що головним джерелом особистих доходів пані Олени є праця для, або співпраця з компанією «Amway», у якій Тарас Демкура є дійсним членом Ради засновників.
Виходячи із існування вищенаведених зв’язків між ФОП Рудик, ФОП Волощук і паном Тарасом Демкурою:
  • Чи можна вважати ФОП Рудик і ФОП Волощук повністю незалежними і непідконтрольними пану Тарасу Демкурі?
  • Чи має пан Тарас можливість впливати на дії і рішення обох ФОПів?
  • Чи існує можливість того, що виконуючи свої обов’язки в ролі координаторів проектів і отримавши від УКФ право фінансово розпоряджатися коштами грантів, ФОП Волощук і ФОП Рудик для виконання завдань проектів, будуть мати можливість приймати неупереджені рішення, цілком і повністю незалежні від побажань, наказів та інтересів їхнього працедавця і ділового партнера - пана Тараса Демкури?
Ми не маємо відповідей на ці запитання.

Такі вартісні проекти?

Всі три проекти, подані ФОП-ами, пов’язаними із паном Тарасом Демкурою, успішно пройшли конкурсний відбір і отримали фінансування від УКФ на загальну суму:
  • ОТР2013 ФОП Волощук 834 836 грн.
  • ОТР2016 ФОП Рудик 743 557 грн.
  • ОТР1173 ФОП Волощук 242 837 грн.
Всього 1 821 230 грн.
В чому секрет такого успіху?
Певно – це вартісні проекти, які створюють неабияку цінність для культури і суспільства. Логічне припущення, спробуймо в цьому переконатися.
                                        ***
ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки»
  • Заявник: ФОП Волощук
  • Cума запитувана від УКФ: 834 836грн.
  • Деталі проекту: «Створення єдиного віртуального простору у вигляді електронного ресурсу - інформаційного сайту, на якому буде створено віртуальний музей борщівської сорочки. Після розробки та запуску сайту будепроведено презентацію результатів проекту в м. Тернопіль, із запрошеними експертами, журналістами, партнерами.»
Йдеться про створення сайту присвяченого борщівській сорочці. Заявники стверджують, що це буде «єдиний» такий сайт. Але аби він дійсно став єдиним, потрібно знищити вже існуючі подібні сайти:
  • Борщівські сорочки приватний онлайн-музей Віри Матковської, яка спеціалізується саме на борщівських строях
  • Колекція Роксоляни Шимчук приватний онлайн-музей, який має чудову колекцію борщівських сорочок
  • Оріяна приватний онлайн-музей, який має борщівські сорочки
  • Інші подібні ресурси
Тобто, сам задум не є оригінальним, подібні загальні та вузькоспеціалізовані проекти вже давно були реалізовані й успішно функціонують котрий рік. Чи ще один подібний ресурс створить для суспільства додаткову цінність – не очевидно, бо доцільніше було б просто викласти оцифровані проектом експонати на існуючих ресурсах, ніж з нуля створювати сайт і його розкручувати.
В публікаціях і прес-релізах цього проекту у соціальних мережах та ЗМІ заявлено, що проект: «оцифрує до 200 зразків борщівських сорочок" та “кожна сорочка матиме відфотографовано загальний вид і три-чотири позиції її ексклюзивних фрагментів”, крім цього планується зняти 6 відеороликів.
Спробуймо вирахувати цінність цього проекту для суспільства, а саме вирахуймо ринкову вартість створення такої кількості такого контенту як пропонує проект:
  • Фотографування сорочок [200 сорочок] * [5 кадрів для кожної]*[ринкова вартість предметної зйомки 65грн./кадр]= 65 тис.грн.
  • Зйомка відеороликів [6 відеороликів]*[ринкова вартість ролика 10 тис.грн.] = 60 тис.грн.
  • Створення сайту = від 15 тис.грн. до 60 тис.грн.
Всього: 185 тис.грн.
Навіть якщо округлити та додати витрати на логістику і адміністрування, то все одно, вартість виконання такого об’єму робіт і послуг не перевищить навіть 300 тисяч гривень!
Чому ж тоді УКФ готовий профінансувати цей проект аж на 834 тисячі гривень?
Згідно до світової музейної практики існує три функції, які покликані виконувати інституції, що володіють чи опікуються колекціями предметів культурної спадщини:
  • Збирання колекцій предметів культурної спадщини
  • Зберігання колекцій належним чином в належних умовах
  • Експонування і популяризація колекцій належними способами
Партнер заявника проекту ОТР2013 зібрав власну етнографічну збірку - «Етногалерея «Спадок» родини Демкур» - тобто виконав першу функцію. Наразі, свідчень успішного виконання заявником або партнерами проекту інших двох функцій – належного зберігання і експонування колекцій, ми не знайшли. Ба більше, зі сторінки «Етногалерея «Спадок» родини Демкур» видно, що ця етногалерея чинить дії, цілком не сумісні зі збереженням і прийнятним експонуванням, дії які є шкідливими щодо предметів культурної спадщини.
Одягання старовинних строїв з колекції на людей задля фотосесій, а також аматорський (не як в музеях, а як на базарі) спосіб експонування, є свідченням непрофесійності та нерозуміння власниками колекції та працівниками етногалереї «Спадок» родини Демкур» того, чим є матеріальна культурна спадщина і що з нею можна робити.

Іншими словами, проект ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки» має не лише надзвичайно низьку корисність, а ще й є відверто шкідливим - як видно зі сторінок проекту – давні борщівські строї з музеїв і приватних колекцій одягали на сучасних людей, що є нищенням культурної спадщини, а не її збереженням (таке використання об’єктів суперечить п.2.26 Міжнородного кодексу музейної етики від ІСОМ.
 
 
В міжнародній музейній практиці одягати експонати на людей задля показів і фотосесій заборонено, немає такого способу експонування.
Якщо ці давні борщівські строї є предметами культурної спадщини, то таке їх використання заборонене у цивілізованому світі! Якщо ж ці строї є просто реквізитом (наданим його власником для зйомки красивої картинки), а не предметами культурної спадщини, то для чого оцифровувати цей реквізит, створювати для нього сайт і витрачати на це грантові кошти?

Це свідчить про те, що ані у заявника проекту ОТР2013, ані у партнеру проекту «Благодійного фонду родини Демкур», немає ні досвіду належного зберігання предметів культурної спадщини, ані свідчень бережного ставлення до предметів культурної спадщини, ані досвіду оцифрування колекцій культурної спадщини.
Насамкінець, в оприлюднених документах зазначено, що партнерами ФОП Волощук стосовно проекту ОТР2013 «Віртуальний простір борщівської сорочки» є:
  • Інститут народознавства НАН України – науководослідний інститут в системі Національної академії наук України
  • Художня галерея – антикварний магазин «Етно-галерея Роксоляни Шимчук»
  • Благодійна організація «Благодійний фонд родини Демкур»
Проте в соцмережах «Віртуальний простір борщівської сорочки» повідомив, що партнером є ще й «Етногалерея «Спадок» родини Демкур», хоча про це в заявці ОТР2013 не йшлося.
Ми не знайшли на сайті УКФ інформації щодо того, чи може заявник міняти або додавати партнерів в ході проекту. Але, зверніть увагу, що ані «Етногалерея «Спадок» родини Демкур», яку помилково названо партнером проекту, ані БФ Родини Демкур, який не згадано як партнера, не звернули на цю помилку уваги.
Така неуважність може бути лише зайвим свідченням того, що це все є цілком підконтрольне панові Демкурі.
                                             ***
ОТР2016 «Під зорею Пінзеля 3D»
  • Заявник: ФОП Рудик
  • Cума запитувана від УКФ: 743 557грн.
  • Деталі проекту: «Зростання суспільного інтересу до об'єктів полікультурної спадщини серед яких - оригінали скульптур Іоанна Георга Пінзеля - знаного барокового скульптора кінця 18-го століття розміщені на територіях трьох областей Західної України й в декількох країнах Європи, загострило необхідність вирішення проблеми їх збереження і відтворення.»
Вирахуймо суспільну цінність - ринкову вартість створення такої кількості такого контенту, як пропонує цей проект:
  • Створення 3D моделей скульптур Пінзеля [11 скульптур] *[орієнтовна вартість 3D моделювання подібних об’єктів 28 тис.грн./об’єкт]= 308 тис.грн.
  • Створення сайту = 60 тис.грн.
Всього: 368 тис.грн.
Навіть, якщо округлити, та додати витрати на логістику і адміністрування, то все одно, вартість виконання такого об’єму робіт і послуг не перевищить навіть 400 тисяч гривень!
Чому ж тоді УКФ готовий профінансувати цей проект аж на 743 тисячі гривень?
Інформація про хід виконання цього проекту є на сторінці проекту. Чого на тій сторінці немає – так це жодного допису або коментаря від розпорядника коштів ФОП Рудик, так само як її не було помічено і на прес-конференції з нагоди початку проекту.
 

 
 
У заявника проекту ОТР2016 ФОП Рудик та у партнера проекту «Благодійного фонду родини Демкур», немає ні досвіду оцифрування таких скульптур, ні тим більше самих скульптур чи доступу до них.
Крім того, подібний проект ОТР2051 також отримав фінансування від УКФ, для чого фінансувати два подібні проекти?

Єдине, що поєднує партнерів заявника проекту ОТР2016 з Пінзелем та його спадщиною – це той факт, що кілька років тому пан Демкура підтримав видання каталогу Пінзеля. Із доступних в мережі публікацій та відеорепортажів на цю тему складається враження, що за Демкурою там не те що інших партнерів цих проектів, а й Пінзеля не видно, настільки ті публікації насичені безжальним самопіаром спонсора видання.
                                          ***
ОТР1173 «Презентація проекту «Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і стрій епохи» на сході України»
  • Заявник: ФОП Волощук
  • Cума запитувана від УКФ: 242 837грн.
  • Деталі проекту: «Проведення презентаційних заходів в 6-х містах трьох областей на сході України у формі дводенної виставки презентації, яка поєднує класичне барокове мистецтво кінця 18-го початку 19-го століття, представлене творчістю Іоанна Георга Пінзеля і традиційне народне мистецтво автентичних строїв та ужиткових речей всіх регіонів України кінця 19-го початку 20-го століття з приватної колекції родини Демкур з програмою проведення інформаційні виступи- презентації - 4; демонстрування документальних фільмів - 2; виставка-експозиція робіт сучасних митців Тернопільської та Львівської областей на Пінзелеєзнавчу тематику - 28 робіт; виставки місцевих краєзнавчих матеріалів, етновиставка автентичних строїв - 20 зразків повнокомплектних автентичних строїв; проведення майстер-класу із демонстрування прийомів одягання строїв - 1; проведення відкритого етноуніверситету, робота на стендах виставки протягом другого дня.»
Ви певно дивуєтесь, як можна презентувати те, чого нема? Адже проекту з назвою: «Під зорею Пінзеля. Барокове мистецтво і стрій епохи» не існує. Натомість є проекти «Під зорею Пінзеля 3D», та «Віртуальний простір борщівської сорочки». Також, яким чином барокове мистецтво Пінзеля в’яжеться зі строями кінця ХІХ - початку ХХ століття?

На гайте часу, логічної і фахової зав’язаної на мистецтвознавчі студії відповіді на ці запитання ви не знайдете.

Ми припускаємо, що просто підконтрольна меценату Тарасу Демкурі ФОП Волощук є керівником проекту «Віртуальний простір борщівської сорочки», а підконтрольна благодійнику Тарасу Демкурі ФОП Рудик є керівником проекту «Під зорею Пінзеля 3D». І напевно, тих півтора мільйона гривень, фінансованих УКФ на ці два проекти національної співпраці достатньо лише для фотографування, зйомки відеокліпів, 3D сканування і створення сайтів, а вже на піар та популяризацію досягнень цих двох проектів тих грошей не вистачить.
Як видно з опису, єдина гіпотетична цінність проекту ОТР1173 – це донесення до суспільства «успіхів» проектів ОТР2016 та ОТР2013, бо без цих двох проектів проект ОТР1173 втрачає будь який сенс, адже їздити регіонами і влаштовувати дводенні виставки 12 строїв, і показ плакатів з творами Пінзеля – не вписується у жодні пріоритети, заявлені УКФ.

Згадки про прогрес цього проекту з’явились лише нещодавно з уст ФОП Волощук, в якості керівника проекту ОТР1173 та із уст пана Демкури, в якості… Кого?

Згідно до оприлюднених документів щодо проекту ОТР1173, пан Демкура не є заявником, а партнерів індивідуальні проекти не передбачають, то до чого тут цей меценат?

Зверніть увагу, що на прес-конференції присвяченій проекту ОТР1173, присутні Наталя Волощук і Тарас Демкура, а Олени Рудик, координатора проекту «Під зорею Пінзеля 3D» нема, хоча її там присутність була б більш логічною і бажаною, ніж присутність пана Демкури.

На 28:24 хвилині:секунді цього прямого ефіру пан Тарас Демкура прямим текстом каже: «Так щоб ви зрозуміли, МИ виграли три гранти…» (хто «ми» - Тарас Володимирович ніяких заявок до УКФ не подавав і ніяких грантів не вигравав!), а далі він пояснює, що йдеться про ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173. Потім ФОП Волощук, яка не має жодного формального стосунку до проекту ОТР2016 «Під зорею Пінзеля 3D» відповідає на запитання журналістів про виконання проекту ОТР2016.

Відповідно до найсвіжішого прес-релізу організатори проекту ОТР1173, за підтримки УКФ обіцяють привезти на Схід програму, що включає таке:

  • Презентацію альбому Віри Стецько «Таїна Пінзеля», який був виданий ще у 2012 році
  • Перегляд фільму «Таїна Пінзеля» - це цілий 12-ти хвилинний фільм, який можна переглянути у мережі
  • Виставку робіт сучасних митців на Пінзелезнавчу тематику - що таке «пінзелезнавча» тематика навіть уявляти ніяково
  • Демонстрацію автентичних строїв – тобто одягання предметів культурної спадщини на моделей для показу - що є прямо заборонено міжнародними музейними правилами
  • Виставку місцевого краєзнавчого матеріалу – ніби цей матеріал місцеві люди не можуть оглянути у місцевих музеях без допомоги проекту ОТР1173
  • Відкритий етноуніверситет, презентаційні матеріали та прес-конференції (університет і прес-конференції - це, певно, теж щось вартісне
На згаданій вище прес-конференції впадає в око ґатунок місцевих організацій, які надалися до реалізації цієї програми культурного діалогу, судіть самі – наскільки це не другорядні, не маловідомі й, звичайно ж, прямо причетні до культури організації (Курахівський ліцей та Маріупольська ГО «Ліга молодіжних поліцейських»).
Скласти уявлення про те, як фактично проходить надання послуг проекту ОТР1173 суспільству, можна переглянувши сторінку проекту у ФБ: два дні в «перлині Слобожанщини – місті Суми» - кілька борщівських строїв затишно розставлених по кутках зали, надрукований макет хати в натуральну величину, три страхітливі картини, певно, на «пінзелезнавчу» тематику, кілька постерів із скульптурами нещасного Пінзеля, «ну-і-звичайно-дефіле», пишномовна прес-конференція, яскрава стаття у місцевій пресі - «Український Мікеланджело» із титульним фото, певно, самого українського Мікеланджело та його жінки, ну і головне - повна зала добровільно ощасливлених (судячи за їхніми обличчями і поглядами), відвідувачів, вони заповнили всі півсотні стільців, а дехто навіть мусив стояти!

Ну і звичайно – діти, зігнані класною керівничкою, які старанно белькочуть на камеру як їм це все подобається.
 
 
-3:24
 
 
Погодьтеся, що проект ОТР1173 - це грандіозне дійство: сучасне, професійне, вартісне і що там ще пише в пріоритетах УКФ, з такою програмою варто їхати не лише по всій Україні, а й закордон!
Порівняйте все це із проектом, який дійсно зробив щось вартісне для налагодження діалогу між регіонами.
Складається враження, що організатори проекту ОТР1173 не придумали більш вишуканого способу поспекулювати темою налагодження культурного діалогу між регіонами, аніж презентувати таку сумнівну програму.
                                         ***
Все це наштовхує на висновок, що по-суті ФОП Волощук, а тим більше ФОП Рудик, не приймають ключових рішень щодо керування цими проектами.

Кількість інтерв’ю та виступів, тривалість реплік, впевнена риторика пана Демкури та його самопіар за рахунок цих проектів, свідчать про те, що фактичним керівником та бенефіціаром цих проектів є саме пан Тарас.

Виходячи із наведених фактів, складається враження, що меншою мірою ФОП Волощук, і дуже значною мірою ФОП Рудик, є лише фіктивними підписантами, через яких БО «Благодійний фонд родини Демкур» отримав від УКФ фінансування у розмірі понад 1,8 млн.грн.
Пан Демкура дякує виконавчому директору УКФ Юлії Федів «за високу оцінку», але ж виконавчий директор УКФ не оцінює проекти! (джерело фото)
Чому ж пан Демкура самостійно не подав заявки на всі ці три проекти, якщо фактично він через свій фонд є ключовою фігурою цих трьох проектів?

Певно, тому, що взяти участь у конкурсі можуть: «юридичні особи всіх форм власності зареєстровані на території України не менше, ніж два роки до початку конкурсу», а БО «Благодійний Фонд родини Демкур» був зареєстрований лише 11.10.2017. Крім того, «один і той же заявник може взяти участь у не більше, ніж 1 (одній) проектній заявці, що подається в межах одного конкурсу».

Чи може бути, що аби збільшити осяг благодійності та ощасливити суспільство більшою кількістю культурних проектів, пан Тарас звернувся до своєї безпосередньої підлеглої, Наталі Волощук, яка швиденько - 18.06.2018, оформилась як ФОП із відповідними КВЕД-ами, а також звернувся до своєї колеги по "Amway" – Олени Рудик, яка вже була зареєстрована як ФОП, тільки з КВЕДами, що до культури не мають стосунку?
На жаль, відповіді на це запитання ми не маємо.

Конфлікт є чи немає?

На сайті УКФ оприлюднено склад експертних рад, а у Звіті УКФ щодо процедури обрання експертів вказано хто з експертів є постійним, а хто резервним. Зокрема, до ради експертів сектору «Культурна спадщина» входять:
  • Наталія Мусієнко (постійний)
  • Леся Воронюк-Волошина (постійний)
  • Тамара Турбаніст (постійний)
  • Владислав Мороко (резервний)
  • Наталія Дзюба (резервний)
Також на сайті УКФ оприлюднені протоколи рішень УКФ стосовно повідомлень експертів про наявність у них конфлікту інтересів.

До 20 серпня 2018, включно, експерти УКФ сектору «культурна спадщина» не надавали декларацій про конфлікт інтересів у стосунку до заявників проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173, про це свідчать протоколи експертних рад. Жоден експерт не заявив про існування конфлікту інтересів із цими заявниками до та під час оцінювання.

Експерти УКФ сумлінно повідомляли про конфлікти інтересів і керівництво УКФ замінювали їх. Погляньмо на кілька таких повідомлень:
  • Протокол №7 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є «ділові та дружні стосунки з координаром» певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
  • Протокол №9 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є «особисте знайомство з очільником організації заявника» певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
  • Протокол №10 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є «особисте знайомство та ділові стосунки» із заявником певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
  • Протокол №11 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є «партнерські та дружні відносини» із заявником певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
  • Протокол №12 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є «партнерські та дружні відносини» із заявником певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
  • Протокол №13 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є те, що експерт «мав ділові відносини» із заявником певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту. Цей протокол також стане дуже важливим для нас в подальшому.
  • Протокол №14 Експерт заявив про потенційний конфлікт інтересів, підставою якого є те, що експерт «мав ділові відносини» із організацією-заявником певного проекту, керівництво прийняло рішення відсторонити того експерта від оцінювання проекту.
                                             ***
Тепер спробуймо розібратися, чи знайома експерт УКФ Леся Воронюк-Волошина із заявниками та партнерами проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173.
  • Заявник Наталя Волощук в друзях із Лесею Воронюк-Волошиною у ФБ.
  • Партнери проектів пан Тарас Демкура та Роксоляна Шимчук також друзі з Лесею Воронюк-Волошиною у ФБ.
 
Чи мала експерт УКФ Леся Воронюк-Волошина ділові стосунки з учасниками проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173?
Так, зокрема:
У відкритих джерелах є навіть свідчення того, що заявник проекту 2013 Наталя Волощук і партнер цього проекту Тарас Демкура знайомі не лише з експертом Лесею Воронюк-Волошиною, а й із виконавчим директором УКФ Юлією Федів.

Неофіційний запит

Натрапивши на всі ці збіги, ми попросили УКФ прокоментувати їх, і ось що отримали:
«УКФ діє на підставах прозорості, неупередженості та відповідно до діючої нормативно-правової бази. Беручи до уваги останнє, відповідно до Порядку повідомлення про наявність/ відсутність конфлікту інтересів, експерт та інші суб’єкти мають повідомляти про потенційний чи реальний конфлікт інтересів тільки на основі знайомства, ділових стосунків тощо із ЗАЯВНИКОМ проекту (див.п.3.2.3 Порядку). В даних випадках згаданий Порядок порушений не був.»

Офіційний запит

Враховуючи, що:
  • Тарас Демкура є пов’язаною стороною і має значний вплив на обох заявників – ФОП Волощук і ФОП Рудик
  • Існує доведений факт знайомства експертки УКФ Лесі Воронюк-Волошиної із заявником проектів ОТР2013 та ОТР1173 ФОП Волощук
  • Існує доведений факт знайомства та дружніх і ділових стосунків між експерткою УКФ Лесею Воронюк-Волошиною та партнерами проектів подружжям Демкур та Роксоляною Шимчук
  • Проекти ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 (опосередковано, через ФОП Волощук і ФОП Рудик контрольовані Тарасом Демкурою) перемогли у конкурсі проектів УКФ та отримали фінансування від УКФ на загальну суму понад 1,8 млн.грн.
На нашу думку, все разом зважене, це може бути свідченням існування реального конфлікту інтересів у експерта УКФ Лесі Воронюк-Волошиної у стосунку до заявника проектів ОТР2016 та ОТР1173 – ФОП Волощук та у стосунку до партнерів проектів ОТР2016, ОТР2013 та ОТР1173, зокрема, пана Тараса Демкури.
Ми звернулися до керівництва УКФ із офіційним запитом, у якому просили оприлюднити таку інформацію:
  1. Зведену інформацію по всіх проектах сектору «Культурна спадщина» національної співпраці та індивідуальних проектів, яка містить повний перелік цих проектів та для кожного проекту: номер проекту, назву проекту, Загальний бал, Бали (оцінки) поставлені проекту кожним експертом із зазначенням імен експертів
  2. Протоколи оцінювання експертом УКФ Лесею Воронюк-Волошиною проектів: ОТР2013, 2016 та ОТР1173
  3. Форми оцінювання експертом УКФ Лесею Воронюк-Волошиною проектів: ОТР2013, 2016 та ОТР1173
На нашу думку, запитувана у п.1 детальна інформація щодо індивідуальних оцінок, які експерти сектору «Культурна спадщина» поставили кожному проекту може дозволити пересвідчитись у дійсній неупередженості та незаангажованості всіх експертів.

А запитувані у п.2 та 3 Протоколи та Форми оцінювання проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 зможе обґрунтувати, що саме спонукало експертів поставити таку високу оцінку саме цим проектам.
Запитувана нами інформація не є конфіденційною, і не стосується розголошення яких-небудь таємниць, а виключно стосується обґрунтованості рішення УКФ щодо виділення значної суми фінансування фактично «в одні руки».

На жаль, у відповідь на наш запит ми не отримали бажаної інформації, а натомість отримали лише формальну відписку - фактично відмову надати інформацію.
Ми звернулися до директорки УКФ Юлії Федів з проханням прокоментувати це і отримали:
Небажання керівництва УКФ надавати інформацію наштовхує нас на думку про існування можливого не вирішеного конфлікту інтересів у керівництва УКФ, щодо окремих експертів фонду, та щодо окремих заявників та їхніх партнерів.
Після наших коментарів ми чомусь отримали запит на дружбу у ФБ від Лесі Воронюк-Волошиної і користуючись цією нагодою надіслали свої питання приватним повідомленням Лесі Воронюк-Волошиній, але відповіді досі не отримали.
На сайті УКФ оприлюднений Протокол №21
В цьому протоколі зазначено, що на підставі пояснень експерта Воронюк-Волошиної Л.О. «конфлікту інтересів відносно проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 не встановлено».

Хочемо звернути увагу на згадувані вище Протоколи №10, №13 та №14, в яких повідомляється про існування конфлікту інтересів, між інших і у Лесі Воронюк-Волошиної на підставі самого лише «особистого знайомства і ділових або дружніх стосунків» із заявниками проектів.

Зокрема в Протоколі №13, йдеться про повідомлення експертом Воронюк-Волошиною Л. О. про існування потенційного конфлікту інтересів підставою для якого є той факт, що експерт: «мала ділові відносини із заявником».

Чому факт знайомства і дружніх стосунків із заявником ФОП Волощук, а також факт знайомства і ділових та дружніх стосунків з партнерами проекту Тарасом Демкурою та Роксоляною Шимчук, на думку керівництва УКФ, не є підставою для конфлікту інтересів?

Конфлікт інтересів, підставою для якого є знайомство і дружні стосунки експерта УКФ із заявником ФОП Волощук, навіть формально суперечить положенням УКФ.

А конфлікт інтересів, підставою для якого є знайомство і дружні та ділові стосунки експерта УКФ із партнером заявника і стороною, яка має значний, в тому числі і фінансовий, вплив на заявників цілих трьох проектів, лише формально не суперечить положенням УКФ.

Низька користь цих проектів та значна різниця між заявленою сумою і ринковою вартістю виконання подібних проектів можуть свідчити про існування неподоланих конфліктів інтересів, в результаті яких УКФ прийняв помилкове рішення підтримати проекти, які не генерують для суспільства цінності співмірної або більшої за кошти, які УКФ готовий виділити на ці проекти.

Той факт, що керівництво УКФ вважає цю ситуацію прийнятною, змушує нас звернутися до Наглядової ради УКФ, оскільки цей випадок може бути не поодиноким. Враховуючи певні хиби у Положеннях УКФ, можуть бути виявлені й інші подібні помилкові рішення. А це може призвести до гучних скандалів, котрі, в свою чергу, можуть зруйнувати репутацію та підірвати довіру до УКФ на самому початку його діяльності.

Попередні висновки

На основі вищенаведених фактів, можна зробити певні попередні висновки:
(1) Спосіб вибору експертів до експертних рад УКФ – дозволяє подаватися (і успішно проходити відбір) особам, які не мають достатньої компетентності та досвіду у відповідному секторі. Це добре видно на прикладі експерта УКФ Лесі Воронюк-Волошиної, яка ніколи не працювала в інституціях, пов’язаних із культурною спадщиною (або які виконують дозволені функції щодо культурної спадщини) і немає жодного стосунку ані до збереження культурної спадщини, ані до її оцифрування:
  • Інформація доступна із мережі, зокрема особистого сайту Лесі Воронюк, свідчить про те, що у експертки немає ані відповідної освіти у галузі збереження або оцифрування культурної спадщини, ані досвіду роботи в інституціях, які займаються матеріальною спадщиною: музеях, архівах, бібліотеках.
  • Окрім двох проектів (фільм «Спадок нації» та організація «Дня вишиванки»), котрі не мають прямого стосунку до виконання музейних функцій (збереження, зберігання, експонування, оцифрування і обліку фондів, а саме це мало б стати ключовими компетенціями для експертів сектору «культурна спадщина»), нам не вдалося знайти свідчення причетності Лесі Воронюк-Волошиної до організації або успішного виконання значних проектів, які стосуються культурної спадщини, зокрема матеріальної, та які б могли свідчити про глибокі знання теорії і практики музейної, архівної, бібліотечної, пам’яткоохоронної справи, або про наявність доречного і непересічного досвіду Лесі Воронюк-Волошиної у цих царинах. Для порівняння, у цивілізованих країнах професіонали в цих галузях вчаться у вишах, працюють роками за спеціальністю і постійно самовдосконалюються аби бути правдивими експертами у секторі культурної спадщини.
  • Сторінка у ФБ Лесі Воронюк-Волошиної містить фото, на яких експертка одягнута в старовинні строї, які є предметами нашої культурної спадщини, і які, за всіма існуючими світовими музейними правилами, не можна навіть брати в руки без рукавичок, а не те, що одягати на себе. Це свідчить про те, що експертка немає навіть розуміння того, що таке культурна спадщина і що з нею можна робити, а що ні.
  • Єдине, що може бути спільним у Лесі Воронюк-Волошиної із культурною спадщиною – це назва аматорського фільму: «Спадок нації» авторства Лесі Воронюк-Волошиної. Але наскільки це є достатньою причиною для зарахування Лесі Воронюк-Волошиної до постійних експертів сектору «культурна спадщина» УКФ?
  • «Які експерти – такі й проекти» – проекти, які підтримала експертка без належного розуміння базових функцій щодо культурної спадщини, мають настільки ж віддалений стосунок до прийнятних дій щодо культурної спадщини та надзвичайно низьку якість і цінність для культури і суспільства. Такі експерти підводять УКФ під ризик підтримки проектів не просто малоефективних, а відверто шкідливих щодо культурної спадщини.
(2) Вимоги УКФ до проектів і заявників дозволяють подаватися (і успішно проходити відбір) неякісним проектам, у виконанні осіб і організацій, які не мають жодної експертизи і досвіду у відповідному секторі:
  • Заявники і партнери проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 не мають ані фахової освіти, ані достатнього доречного досвіду оцифрування культурної спадщини та створення 3D моделей, сайтів тощо.
  • Якість проектів та суспільна цінність ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 є дуже низькою порівняно із сумою, яку УКФ готовий виділити на ці проекти
  • Сторінка «Етно-галереї «Спадок» родини Демкур» свідчить про: недотримання галереєю вимог щодо належного зберігання і експонування предметів культурної спадщини, а також про цілком нищівне ставлення власників і працівників галереї до предметів культурної спадщини – власний вжиток і одягання на людей.
  • В анотації проекту ОТР1173 прямими текстом написано: «…проведення майстер-класу із демонстрування прийомів одягання строїв», тобто під час реалізації проекту заявники будуть влаштовувати одягання музейних речей на людей – що несумісне зі збереженням культурної спадщини. Це свідчить про те, що організатори проекту ОТР1173 не уявляють, що можна робити з предметами культурної спадщини.
  • На сторінці проекту ОТР2013 викладені фото на яких старовинні строї одягнуті на моделей задля зйомок відеороликів для проекту ОТР2013. Це свідчить про те, що експерти УКФ підтримали проект, організатори якого не уявляють, що можна робити з предметами культурної спадщини.
  • Заявник ФОП Волощук навіть під час прес-конференції була одягнута у автентичний давній горсик – що є предметом нашої культурної спадщини, який, за всіма існуючими світовими музейними правилами, неможна навіть брати в руки без рукавичок, а не те, що одягати на себе, і про «ексклюзивність» яких проект ОТР2013 під її керівництвом збирається «розповідати всьому світу». Це свідчить про те, що заявник проекту ОТР2013 та ОТР1173 не уявляє, що можна робити з предметами культурної спадщини, а що ні.
  • Партнер проектів ОТР2013 та ОТР2016 пан Тарас Демкура дозволяє собі чинити щодо предметів культурної спадщини, зокрема старовинних борщівських строїв, дії, які є нищівними і забороненими в світі - сам пан Тарас не лише особисто одягає старовинні борщівські сорочки, які є предмети предметами нашої культурної спадщини, а також надає старовинні речі із власної колекції для особистих фотосесій, що є забороненою практикою щодо культурної спадщини. Це свідчить про те, що партнер проекту ОТР2013 та ОТР2016 не уявляє, що можна робити з предметами культурної спадщини.
 
 
(3) Вимоги УКФ щодо звітування про конфлікт інтересів на практиці дозволяють експертам УКФ мати не подолані конфлікти інтересів щодо заявників, партнерів проектів та пов’язаних сторін заявників:
  • Експерт УКФ Леся Воронюк-Волошина була особисто знайома із заявником проекту ОТР2013 ФОП Волощук щонайменше із грудня 2017 року, але не задекларувала конфлікту і була допущена до оцінювання цього проекту
  • Експерт УКФ Леся Воронюк-Волошина була особисто знайома і мала ділові стосунки із партнерами заявника проектів ОТР2013 та ОТР2016 Тарасом Демкурою та Роксоляною Шимчук, але не задекларувала конфлікту і була допущена до оцінювання цих проектів
  • Виконавчий директор УКФ Юлія Федів була знайома з заявниками і партнерами проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173, що може бути свідченням існування конфліктів інтересів
(4) Керівництво УКФ зайняло лояльну позицію у своїй реакції на повідомлення про можливий конфлікт інтересів експерта УКФ Лесі Воронюк-Волошиної стосовно проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173. В інших подібних випадках, де йшлося про конфлікт стосовно одного проекту, керівництво УКФ приймало досить консервативну позицію і вирішувало відсторонювати експертів з потенційним конфліктом від оцінювання проектів. А у випадку із конфліктом експертки УКФ Лесі Воронюк-Волошиної стосовно проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173 (щодо трьох проектів!!!) – керівництво УКФ не побачило підстав для існування конфлікту інтересів та підстав для відсторонення експерта від оцінювання цих проектів. Це може бути свідченням існування конфлікту інтересів у керівництва УКФ.

(5) Керівництво УКФ відмовило у наданні інформації, яка може свідчити про упередженість та конфлікт інтересів експерту УКФ. На публічні запити замість відповіді посадові особи УКФ надіслали формальну відписку, а не запитувану інформацію. Це може бути свідченням існування конфлікту інтересів у керівництва УКФ.

Остаточні висновки

Ми вважаємо, що для відновлення довіри до УКФ та його посадових осіб, Наглядовій Раді УКФ необхідно:
  • Оприлюднити оцінки поставлені кожним експертом сектору «культурна спадщина» всім проектам цього сектору.
  • Організувати виправлення всіх недоліків у нормативних документах та процедурах УКФ, які зробили можливим виникнення описаних вище помилок, зокрема це стосується: вдосконалення процедури вибору експертів, вдосконалення критеріїв оцінювання проектів та вдосконалення вимог щодо звітування про конфлікти інтересів
  • Розглянути питання про дискваліфікацію експертів, які не мали достатньої кваліфікації і досвіду для оцінювання проектів УКФ
  • Розглянути питання про дискваліфікацію експертів, які мали конфлікти інтересів
  • Розглянути питання про анулювання оцінок, поставлених дискваліфікованими експертами
  • Розглянути питання про переривання і дискваліфікацію проектів, які пройшли відбір завдяки оцінкам від дискваліфікованих експертів
  • Розглянути питання про можливий конфлікт інтересів у виконавчого директора УКФ стосовно заявників та партнерів проектів ОТР2013, ОТР2016 та ОТР1173.
Остаточні висновки щодо усіх викладених вище фактів і дій можуть бути зроблені Наглядовою Радою УКФ та суспільством.

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Травень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Квітень | Червень