ФОРМУЛА КОРУПЦІЇ

Автор: Максим Левада | 30 жовтня 2018 00:34 |

Скандал навколо проекту «Малі міста – великі враження», який стрімко набирає обертів, не є випадковим. Радше це прикрий «прокол» тих, хто майже 2 роки створював майже ідеальну схему. Хто ці люди, я згодом скажу, але спочатку нагадаю хронологію подій.


На самому початку 2017 року керівництво Мінкультури вирішило знищити Український центр культурних досліджень як науково-дослідну установу, натомість перетворити його в культурно-просвітницький центр.

Що саме таке «культурно-просвітницький центр» ніхто не міг зрозуміло пояснити, а згодом з’ясувалося, що керівникам міністерства потрібна установа для організації та забезпечення проведення різноманітних заходів. Тоді багато разів підкреслювалося, що на цьому УЦКД може заробляти, тобто комерційна складова закладалася в діяльність бюджетної установи ледь не як основний вид діяльності.

Попри спроби науковців апелювати до міністра Нищука, врятувати ситуацію не вдалося. Більше того, на засіданні профільного комітету ВР з’ясувалася цікава подробиця. Хоча рішення про перепрофілювання УЦКД приймалося в січні 2017 р., але припинення наукового фінансування було закладено ще в жовтні 2016 р., тобто за 4 місяці до того.

Наступним кроком керівників міністерства було «зачищення» культурного простору, коли протягом кількох місяців з системи Мінкультури з різних причин «зникли» фахівці з доволі високою професійною репутацією.

І, нарешті, підготовка до нового формату УЦКД завершилася призначенням на керівництво Ірини Френкель. До того вона встигла пропрацювати рік у якості радника міністра Нищука, а її діяльність, про яку я вже писав, викликала, м’яко кажучи, багато питань, бо нагадувала те, що називають «корупційною схемою».

Від самого початку було зрозуміло, що конкурс на посаду директора УЦКД робиться керівництвом міністерства саме під Пані Френкель. А вона, в сою чергу, цілком поділяє думку, що центр має виконувати суто організаційні та розпорядчі функції.

Багатьох цікавило – як маловідома концертмейстер, яка напочатку 90-их переїхала з далекої півночі Російської Федерації, так успішно зробила управлінську кар’єру? Спочатку очолила відділ культури у Вінниці, потім стала радником міністром культури, згодом – директором УЦКД. Більше того, ще й спроміглася зробити радником міністра свого цивільного чоловіка.

Усе дуже просто, просування пані Френкель пов’язано та співпадає з іншою відомою особою, з Володимиром Гройсманом. Саме тоді, коли він став мером Вінниці почалося кар’єрне зростання Ірини Френкель. Бо Гройсман дійсно оцінив її беззаперечні переваги – схильність до використання адмінресурсу та вміння освоювати бюджет.

Але схема в УЦКД дала збій. Френкель, та ті, хто за нею стоїть, не прорахували певні зміни в суспільній свідомості. Ніхто не розраховував, що організатори проекту «86» дадуть відверте інтерв’ю, де зізнаються що на них чинився корупційний тиск.

Організатори фестивалю кіно та урбаністики «86» розповіли кореспонденту сайту «Лівий берег» як це відбувалось: «Під час однієї з зустрічей відповідальний за координацію проекту співробітник УЦКД (йдеться про заступника Френкель Євгена Ковальського – прим. авт.) схотів, аби ми вкотре переробили кошторис, зменшивши його до 470 тис грн, – говорить Надія Парфан. – На «залишкові» 30 тис грн він збирався оформити договір з невідомим підрядником, що не надавав послуг фестивалю, та говорив, що за ці гроші планує «компенсувати послуги з адміністрування проекту». Це була дивна Езопова мова, за якою, на нашу думку, стояла спроба отримати відкат. Ми зробили аудіозапис і звернулися до Ірини Френкель з проханням відсторонити його від нашої справи і вжити заходів. Цього не сталося».

З інтерв’ю також зрозуміло, що існує аудіозапис цієї розмови. Отже, спростувати її важко, а відповісти треба. Якби не запис, Мінкультури за завжди «відморозилося» би або відповіло загальними фразами.

Герой цього запису Євген Ковальський фактично підтвердив цю розмову: «Ці кошти мали призначатися для відряджень співробітників УЦКД, що мали виконати на фестивалі функцію моніторингу – це нормальна практика, ми часто так робимо».

У це можна було би повірити, якби не дві обставини.

По-перше, пан Ковальський, якого в УЦКД завела вже Френкель, ніколи за своє життя нічого подібного не робив, досвіду роботи з проектами або фестивалями не має, отже виконувати роботу, пов’язану з моніторингом проекту не міг.

По-друге, якби функція моніторингу дійсно була передана УЦКД, то центр МАВ БИ УКЛАСТИ ПОДІБНІ УГОДИ З УСІМА ПЕРЕМОЖЦЯМИ, яких було шість! А цього зроблено не було.

Мені імпонує, що організатори фестивалю «86» не зупинилися на цьому інтерв’ю! Сьогодні я прочитав Заяву «86» щодо конкурсу «Малі міста – великі враження».

Там, зокрема, є пряма вимога до Мінкультури, під якою я щиро та без сумніву підписуюся:

«1. Провести службове розслідування діяльності заступника директора УЦКД Євгена Ковальського та його очільниці Ірини Френкель та оприлюднити його результати.

2. Запровадити прозору процедуру фінансування та звітності проекту «Малі міста — великі враження» та інших конкурсів Міністерства культури на проведення культурних подій, а саме:

а) призначати розпорядником коштів реальних організаторів події і оформлювати права та обов’язки в юридичній площині відповідно до чинного законодавства;

б) передбачати чіткі строки надходження коштів на рахунки організаторів та виплачувати першу частину ґранту до початку події;

в) запровадити чітку і прозору систему звітності, вимоги до оформлення звітних документів та строків їх подання».

Ясна річ, після такої заяви відмовчуватися вже неможливо! Тому директорка УЦКД зробила нашвидкуруч спробу виправдатися. Але скажу чесно, краще би вона промовчала! Я не знаю, хто пише за неї тексти (тим більше, що вона наразі перебуває у відпустці), але таке не варто було писати: «Немає процедури для кожного окремого проекту. І не може бути. Є загальні правила фінансування з держбюджету і звітування. Нажаль, ми маємо це виконувати».

Поясню, що мене тут тішить і веселить! Коли я прочитав інтерв’ю на «Лівому березі», я відразу повірив у цю історію. Все, що я знаю і про сучасний УЦКД, і про пані Френкель цілком укладається в ситуацію, яку називають «схемами».

Тому я і подумав – а якщо по інших проектах було щось подібне і це все ж зреалізували, то варто пошукати якісь дивні витрати в межах тої суми, що і була оприлюднена в інтерв’ю.

Звичайно, я відразу заліз у інформацію про проект «Дунайські гостини», бо нахабство з яким там зарили 600 тисяч бюджетних гривень на приготування юшки, навіть для Мінкультури безпрецедентне!

І ось, що я там побачив.

У рамках цього проекту було проведено тендер на послугу, яку визначили як «організація та проведення РR-акції з метою встановлення рекорду «Максимальний об’єм рибної юшки в казані»».

Уявіть собі! Перший всеукраїнський конкурс, який проводило Мінкультури під гаслом охорони культурної спадщини! У реалізації проекту брав участь сам міністр Євген Нищук! ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РR-АКЦІЇ З МЕТОЮ ВСТАНОВЛЕННЯ РЕКОРДУ «МАКСИМАЛЬНИЙ ОБ’ЄМ РИБНОЇ ЮШКИ В КАЗАНІ»!

Цей тендер виграло ТОВ «КВЕСТ ІВЕНТ НЕТВОРК», якому було перераховано 24.500-00 гривень.

Юшку зварили у Вілковому на кордоні з Румунією. ТОВ розташоване в Києві по вул. Кирилівській. А зараз згадайте, ви багато чули про цей проект? Я спеціально шукав – повідомляли мас-медіа, на яких впливає місцевий адмінресурс, або Мінкультури.

Я дуже хочу вірити, що нарешті почнуть «копати»! Бо 50 млн. гривень, які запланували на цей проект наступного року, це дуже велика сума! Бо 30 % «відкату» становитиме цілих 15 мільйонів. А за це можна відреставрувати пам’ятку, зняти фільм, закупити книжки для бібліотек або інструменти для музичних шкіл.

Але головне навіть не це. На конкурс «Малі міста – великі враження» подавалося багато цікавих проектів від зовсім молодих людей. Це те покоління, яке ще не втратило ідеалів, мрій та віри в справедливість. Якщо знищити їхні сподівання, то майбутнього для країни не буде ніколи.

Мушу наголосити – питань до Ірини Френкель у мене немає. Вона незабаром вилетить в нікуди, як відлітає гільза від стріляного набою. У мене питання до інших, до тих, хто стоїть за усім, що відбувається в Міністерстві культури. Їх імена всім зрозумілі, це Євген Нищук, Світлана Фоменко та Тамара Мазур…

фото: yspih.com.ua

 

Схожі публікації

Коментарі (0)

 

Новини

Події

Журнал
«Музейний простір»

Актуальний номер - № 4(14) за 2014 рік

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Рейтинг

Календар

Травень 2019

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Квітень | Червень