Спогади про Віру Роїк презентували в Музеї декоративного мистецтва у Києві

Книга розповідає про велику українку, талановиту майстриню і неймовірну особистість – Героя України, вишивальницю Віру Роїк. Вона прожила довге і прекрасне творче життя довжиною у 99 років і понад півстоліття популяризувала українську вишивку в Криму.

Книга вийшла в світ завдячуючи зусиллям Вадима Роїка, сина відомої мисткині. В ній, мов перлини, зібрані поетичні рядки, фотознімки і спогади всіх, хто захоплювався майстерністю української вишивальниці, вчився у неї, відчував на собі магнетизм її особистості.

Один із шанувальників творчості Віри Роїк – академік Дмитро Степовик назвав її Кримською Полтавкою. Адже  народилася вона у 1911 році в місті Лубни на Полтавщині, а з 1952 року мешкала в Криму, куди взяла із собою свій головний скарб – безмежну любов до мистецтва української вишивки.

Вишивати Віру навчила бабуся Оксана і подарувала їй маленького золотого наперстка. Вочевидь, наперсток був чарівним, адже з того часу вишивка стала сенсом її життя.

І навіть тяжка контузія, яку отримала Віра Роїк під час Другої світової війни та ушкоджена права рука не завадили продовжити улюблену справу. За кілька років вона навчилася вправно вишивати лівою рукою і продовжувала творити красу навколо себе, починаючи від власної оселі.

В ній навіть газетниця і стільчик, на якому зазвичай сиділа майстриня, були оздоблені вишивкою з надзвичайним смаком. Вона вважала, що все навколо має бути ошатним. Тому і вбрання собі пані Віра замовляла у львівських майстринь, а перевагу віддавала вишиванці.

 «Свою майстерність і любов Віра Сергіївна дарувала своїм численним ученицям, заснувавши в Сімферополі школу української вишивки.  Її найбільша заслуга полягає в тому, що вона саме в Криму поширювала традиційну українську культуру, де її було замало», – вважає Людмила Білоус, заступник директора Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Особливе місце в житті цієї незвичайної жінки займав її син – Вадим Роїк. Він піклувався про свою матір і допомагав їй за життя, а нині опікується її творчою спадщиною, зберігаючи світлу пам’ять про неї. Завдячуючи його старанням, крім Симферопольського Музею української вишивки імені Віри Роїк, котрий розпочав свою роботу ще у 1912 році, готується до відкриття однойменний музей в місті Гурзуф. У них можна побачити не лише твори знаменитої вишивальниці, її особисті речі, зразки відшивок, які вона збирала все своє життя, але й унікальну колекцію із 400 наперстків, виготовлених з різних матеріалів.

Віра Сергіївна вишивала до останніх днів свого життя і була засмучена, що лікарі не дозволяли займатись улюбленою справою цілий день. Вона мала великі творчі плани і готувалася до відкриття виставки в Києві, розповіла Мирослава Тарахан –  її учениця, науковець Національного музею літератури України. Вона пишається тим, що близько знала видатну майстриню, як і її мати – знаний музейний працівник Зінаїда Тарахан-Береза, котра мала окремий зошит із написом «Поради Віри Сергіївни».

Марина Марченко, Національний музей українського народного декоративного мистецтва.