«Портрет на тлі епохи», або слово про Володимира Пшика

31 серпня в Музеї мистецтва та історії Жидачівської землі (відділ ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького) було відкрито виставку «Анна Ходорівська. Повернення. Портрет на тлі епохи». Проект став підсумком етапу досліджень Володимира Петровича Пшика, історика, котрий все своє трудове життя посвятив роботі у Львівській картинній галереї - Львівській галереї мистецтв - Львівській національній галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького.

Як прийнято в музейному середовищі, цією виставкою Володимир Пшик відзвітував у свій ювілей, - йому виповнилося шістдесят років.

Володимир Пшик народився 31 серпня 1958 р. в місті Ходорові на Львівщині. Після закінчення у 1980 р. історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, його було прийнято молодшим науковим співробітником освітнього відділу Львівської картинної галереї.

У 1983 - 1999 роках Володимир Пшик працював завідувачем відділу музеєфікації. В його обов’язки входили організаційні заходи з музеєфікації взятих тоді на баланс Галереї пам’яток архітектури. Під керівництвом Бориса Григоровича Возницького Володимир Пшик брав участь у підготовці експозицій Музею-садиби Маркіяна Шашкевича у Підлиссі (1986), Музею «Русалки Дністрової» (1990), Музею давніх пам’яток Львова (1992), Музею «П’ятничанська вежа» (1995), Музею сакральної барокової скульптури «Творчість Іоана Георгія Пінзеля» (1996), Музею давньої української книги (1997), Музею-заповідника гетьмана Івана Виговського (2004), Музею мистецтва та історії Жидачівської землі (2011).

У 1999 році Володимира Пшика було призначено заступником директора з наукової роботи Львівської галереї мистецтв. За час роботи на цій посаді В. П. Пшик був організатором та куратором важливих для пізнання української історії виставок: «Іван Виговський. Постать і Доба» 1999 р.; «Іван Мазепа. Погляд крізь століття» 2003 р.; «Замки Західної України в живописі, графіці, фотографіях та проектах-реконструкціях» 2004 р.; «360-річчя початку визвольної війни українського народу 1648-1657 років» 2008 р.; «Скульптори Іоан Пфістер та Іоан Пінзель. Витоки і апогей львівського бароко» 2015 р.

Під керівництвом Володимира Пшика було проведено ряд наукових конференцій присвячених: чотирьохсотим роковинам від народження гетьмана Війська Запорізького Івана Виговського; 350-літтю Гадяцької угоди; 350-літтю Конотопської битви, наукової конференції «Від Гадяцької угоди до конституції Пилипа Орлика».

Володимир Пшик редагував видання збірників статей перелічених наукових конференцій і організував їх випуск. За його редакції було відновлено видання наукових досліджень Галереї і видано п’ять випусків збірника «Львівська галерея мистецтв. Дослідження і матеріали». У 2007 році до 100 літнього ювілею ЛГМ вийшов мистецький альбом «112 творів зі збірки Львівської галереї мистецтв», відповідальним за випуск якого був В.П. Пшик. Загалом, за час роботи в Галереї, ним було опубліковано більше 20 наукових досліджень.

У 2008 році Володимир Петрович Пшик презентував каталог «Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди. Львівська область», а у 2015 році опрацював розділ: «Замкове і палацове будівництво у виданні «Старожитності Рогатинщини».

Володимир Пшик багатолітній голова громадської організації Товариство прихильників фортець і палаців.

У травні 2017 р. Володимир Пшик був переведений на посаду старшого наукового працівника у відділ ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького – Музей мистецтва та історії Жидачівської землі. Так новий директор Галереї Тарас Возняк, котрий прийшов в музей не маючи відповідної освіти та жодного досвіду музейної роботи, позбувся, «відправив на заслання» багатолітнього заступника генерального директора з наукової роботи ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, історика, досвідченого музейного працівника, людину, котра 38 років пропрацювала в Галереї під керівництвом Героя України Бориса Григоровича Возницького.

Історична довідка

Анна Ходорівська, в заміжжі – княгиня Вишневецька, згодом – княгиня Дольська – непересічна історична постать, про котру мало знає широка українська громадськість. З історичних джерел та наукових досліджень відомо, що саме княгиня Анна Дольська активно сприяла справі переходу козацького гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII. Активні контакти Анни Дольської та Івана Мазепи тривали протягом 1705-1708 рр. і мали не лише політичний характер, але виявилися в глибших людських стосунках і взаємних симпатіях. Полтавська битва поклала край змаганням Мазепи до державницького існування України. Смерть гетьмана і Анни обірвала тонку нитку людських відносин і доль.

Довгий час не було відоме портретне зображення Анни Ходорівської, лише в 30-х роках ХХ ст. український вчений Омелян Пріцак встановив, що два парні портрети, які до сьогодні знаходяться в костелі св. Антонія у Львові, це зображення княжої пари Анни з роду Ходорівських і Констянтина Вишневецьких. З портрету на нас дивиться молода, красива жінка, котра вписана в історію Північної війни. Війни, яку вели за сфери впливу дві світовї потуги того часу – Росія і Швеція.

В концепцію виставки покладено долю визначної жінки в контексті історичної епохи, її зв’язки із видатними особами того часу та особистий вплив на перебіг історичних подій.

P.S. Після відкриття виставки «Анна Ходорівська. Повернення. Портрет на тлі епохи» Володимиру Пшику поступило розпорядження генерального директора ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького Т. С. Возняка дати пояснення чому відкриття виставки відбулося 31 серпня в день його, Володимира Пшика, 60-ліття.

Виставка, яку підготував Володимир Пшик, є глибоко музейною і дуже патріотичною. Портрет однієї жінки, який ця виставка робить відомим для широкого кола відвідувачів, відкриває сторінку проєвропейської політики мазепинської доби на українських землях. Чи ж за таку роботу в умовах постмайданної України, в часі війни з тим самим ворогом , що і в час Мазепи, належить стягнення?

Вітаємо колегу і бажаємо багатолітньої плідної роботи в історичній та музейній справі.

Надія Гупало, Софія Каськун, Лариса Разінкова, Марія Сойко