Особистими речами загиблого солдата Франца Бабьяра поповнилися фонди тростянецького музею

У липні новими експонатами поповнились фонди Комунального закладу Тростянецької міської ради «Тростянецький краєзнавчий музей». Каску та особисті речі загиблого солдата Франца Гнатовича Бабьяра співробітникам скарбниці історії міста передала на постійне зберігання його онука мешканка Тростянця Наталія Манойленко. У заході брав участь голова ветеранської організації Тростянеччини Володимир Мисенко.

В далекому 1943 році родина Франца Бабьяра, що на проживала в с.Станова Тростянецького району отримала повідомлення, що їх батько зник безвісті. І лише тепер з’ясовуються подробиці цієї трагічної історії. Останки воїна були знайдені  пошуковцями загону «Тризна» у травні цього року в Зубцовському районі Тверської області Російської Федерації. Поряд з ним знаходилися пробита кулями каска, складаний ніж, пряжка, мильниця та маленька дитяча кружечка. У гвинтівковій гільзі пошуковці знайшли фрагмент бланка воїнського медальйону, по якому була встановлена особистість солдата. Знайденим воїном виявився Бабьяр Франц Гнатович, уродженец села Красна Новоселиця Полонського району Хмельницької області.

Далі пошук рідних загиблого розпочався на Україні. До Криничанської сільської ради Тростянецького району прийшов лист з проханням допомогти знайти дружину загиблого. Секретар сільської ради Світлана Лустенко почала розпитувати про родину Бабьярів у старожилів села. Першою відгукнулася мешканка Криничного - Марфа Григорівна Оленченко, яка згадала дружину Франца Гнатовича - Людмилу Іванівну Камельчук, а також її доньку Галину, з якою товаришувала. Але найбільша несподіванка чекала на Світлану вдома, її мати - Ганна Василівна Лустенко як виявилася добре знала цю родину, вона повідомила, що її треба шукати в села Станова. Так були знайдені рідні загиблого воїна. Його онука розповіла історію цієї родини.

Перед війною Франц Гнатович працював керуючим відділу радгоспу в Житомирській області. На початку бойових дій влітку 41-го року він евакуював худобу в село Криничне. Так разом зі своєю сім’єю опинився в наших краях. В літку 41-го року був мобілізований на фронт Тростянецьким військкоматом. 

Перед його відправкою в діючу армію сім’ю Бабьярів спіткало велике горе – помер від хвороби молодший син Миколка. На пам'ять про свого синочка батько взяв з собою його емальовану дитячу кружечку. Більше року ця кружечка разом з Францем Гнатовичем була на війні, а потім 75 років пролежала на дні окопу разом з ним, привалена землею,  і тільки сьогодні повернулася додому разом з господарем. 

Після війни рідним домом для родини Бабьярів стало село Станове.  Тут Людмила Іванівна працювала завідуючою фермою Станівського відділення Півненківського радгоспу, донька Галина та син Володимир закінчили школу. Все життя вони не знали, що сталося з їх чоловіком і батьком. Пошуковці ПЗ «Тризна» допомогли відтворити бойовий шлях його підрозділу. Околиця деревні Бєлогурово, де в травні 2018 року були знайдені останки Франка Ігнатійовича, в серпні 1942 року стала місцем жорстоких боїв. 28 серпня 42-го року підрозділи 164-ї стрілецької дивізії, виконуючи наказ штаба армії, перейшли в наступ з плацдарму на березі річки Вазуза у напрямку населених пунктів Бєлогурово, Черкасово та Міхеєво. Вони вели важкі бої з ворогом, який постійно контратакував силою від 600 чоловік і більше при підтримці танків. Підрозділам 164-ї дивізії вдалося закріпитися в районі Белогурова, але вже у вересні німці  підтягли резерви і зробили спробу покращити своє тактичне становище, постійно контратакували. Всю другу половину вересня йшли жорстокі бої, в результаті яких радянські війська залишили Черкасово і Бєлогурово. Саме в цей період і загинув у своєму окопі червоноармієць Франц Гнатович Бабьяр, але свідків цього не було тож і зарахували його до безвісті зниклих.

Передача останків воїна відбулася на пропускному митному пункті «Велика Писарівка». Сюди прибули його онука Наталія Манойленко та голова Тростянецької районної державної адміністрації Олег Сипко, а також посадовці Великописарівського району – голова районної ради Дмитро Сипко та представники райвіськомату. Цього ж дня в селі Станова відбулося перепоховання останків загиблого поряд з могилою його дружини. Віддати данину пам’яти захиснику Вітчизни зібралися на кладовищі рідні, керівники та мешканці Тростянеччини, військові.

Євген Маловічко, виконуючий обов’язки директора КЗ ТМР «Тростянецький краєзнавчий музей»

Ольга Сайко, молодший науковий співробітник КЗ ТМР «Тростянецький краєзнавчий музей»

На фото: Бабьяр Ф.Г.

На фото: голова ветеранської організації В.Мисенко, онука загиблого червоноармійця Н.Манойленко та в.о. директора Тростянецького краєзнавчого музею Є. Маловічко під час передачі безцінних експонатів.