Переяславське невігластво

Читаючи публікацію професора, кандидата наук Олександра Колибенка, невільно ловиш себе на думці: "Це вже було".

Наприклад, можу навести випадок, коли пан Колибенко на засіданні науково-методичної ради НІЕЗ «Переяслав» просив вибачення за той масив відвертої брехні, яку він публікував, виголошував тощо. Пам’ятаю проведення круглих столів панами Колибенком та Анатолієм Іваненком про комплекси історичних пам’яток м. Переяслава-Хмельницького, коли на моє просте питання "як те, що не існує у природі, може стати предметом масового обговорення" пан Колибенко почав викрикувати якісь особисті образи.

Не можу не пригадати наукову конференцію, на якій дивним чином призначений на посаду завідувача відділу "Археологічний музей" Колибенко, виголошував як своє та його учня Олексія Лукашевича досягнення встановлення решіток на вітражах Археологічного музею, а коли я чемно запитав у професора, чи знає він, що вітражі - витвори монументального мистецтва авторства Левіцької, а тексти писав Брайчевський, отримав порцію невмотивованої агресії. Я не дивуюся цим діям пана Колибенка, адже старші працівники Заповідника постійно пригадують, як Колибенко чинив насильство, у тому числі і фізичне, над самим Михайлом Івановичем Сікорським.

Стосовно інститутів громадянського суспільства, до яких апелює Колибенко, то саме він привозив комісії з депутатів Верховної ради України і таких "поважних" панів як Володимир Яворівський тощо, видатних представників музейної спільноти, яким разом з Олексієм Лукашевичем виголошували абсолютну неправду, дійшли навіть до стану коли на висновок Бориса Возницького вони заявили, що це якийсь пройдисвіт. Мої вмовляння  про надання правдивої інформації  усі відкинули, послухавши виключно маячню тих, хто зараз при владі в Заповіднику

Саме ці так звані "активісти часів Януковича" влаштовували мітинги, розклеювали листівки, підпалювали пам’ятки місцевого значення, директорський автомобіль тощо. Писали Януковичу листи з проханнями призначити їх, «молодих, але щирих прихильників Януковича" до керівництва установи.

Що ж хоче у своїй публікації довести цей спритний професор, що техніку для збереження потрібно відати Таранцю, адже саме він зазначений як той, хто буде про неї піклуватися. Хоча вибір нового власника досить дивний, оскільки за твердженням Олексія Лукашевича (дивним чином призначеного генерального директора НІЕЗ «Переяслав»), місця у цьому музейному закладі для цих експонатів немає і не буде, реставраторів не має. Натомість у Лукашевича 18 (вісімнадцять) мільйонів гривень на утримання пам’яток, 2,5 (два з половиною мільйони гривень надходжень) 8 (вісім) мільйонів гривень на реставрацію, але дві банки фарби купити немає за що.

Коли громадськість міста на громадських слуханнях, якими спритний дружок Лукашевича, міський голова міста Переяслава Тарас Костін, перевів пленарне засідання міської Ради, зясувалося наступне.  Міський голова Костін двічі обдурив Міністра культури України Євгена Нищука, адже двічі під час незаконних призначень Лукашевича обіцяв вирішити, для свого, цитую, "друга Льоші" усі питання з технікою. Сам Лукашевич на запитання міських депутатів чітко зазначив, що він тижні абсолютно не готувався давати якісь пояснення, хоча саме він, молодий "регіонал" наразі представляє партію ББП в міській раді.

Зясувалося:
1) що, техніку будить розвозити по всій Україні (Київ, Полтава,Чернігів с.Дівички тощо).
2) що її будуть передавати туди, де зникли десятки музейних предметів (зокрема с.Дівички)
3) Лукашевич так і не відповів, навіщо відавати танк Т-34-85, адже він стоїть у дворі музею Заповіту Т.Шевченка перед пунктом державної охорони
4) не було надано відповіді, чому Національний військово-історичний музей, за свідченням нового генерального директора, просив тільки одну 45-мм протитанкову гармату, а Лукашевич відає дві, які до того ж стоять приховані біля адміністративного корпусу і яким нічого, крім очевидного посадового недбальства Олексія Лукашевича, не загрожує, а Лукашевич вирішує відати усю військову техніку установи.

Згадалося з яким натхненням Колибенко та Лукашевич  звинувачували керівництво установи у знищені Музею Діорами Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму, до якого якраз і відноситься ця техніка. І як в перші дні свого "воцаріння" Лукашевич відав релігійній громаді військовий музей. Поки працював я, Лукашевич тільки намагався розкрадати установу посилаючись на свою близькість до Міністра культури Євгена Нищука, хоча й так йому вдалося за перший рік своєї роботи  нанести державі збитків  на 12 мільйонів 800 тисяч гривень. До музейних предметів руки через мою протидію так і недійшли. Ситуація різко змінилася після мого звільнення і призначеня  професора Колибенка. Так за перші півроку роботи музейний фонд Заповідника зменшився з 183 532 (у 2012 р.) до 170 000 (у 2018 р.)!!!! І на це запитання ані Лукашевич, ані Колибенко відповіді не дають. Де викрадене у держави, хто повинен за це нести відповідальність?

Тому й зявляються якісь дивні виправдання Колибенка, що ці військові музейні предмети не мають відношення до Переяслава і їх необхідно негайно роздати.

Тоді запитання професору: 90% музейних предметів не мають відношення до м.Переяслав-Хмельницький їх також потрібно роздати. А чому інші Національні заклади, у яких є цілі колекції музейних предметів, які мають відношення до Переяслава, ніхто не передає у Заповідник, більше того навіть не дають для експонування?

 Підсумовуючи сказане, хочеться зазначити про той страшний час у якому ми опинилися, коли невігласи, хабарники та корупціонери  відкрито знущаються над міською громадою, відкрито грабують національне надбання, а всі роблять вигляд, що нічого невідбувається

Коптюх Ю.В.,
к.і.н., старший науковий співробітник